Президент України Володимир Зеленський бере участь у зустрічі з президентом США Дональдом Трампом та європейськими лідерами. Вашингтон, 18 серпня 2025 року. Фото: AP/Alex Brandon
"Ми переоцінюємо значення статті 5 Договору НАТО"
Упродовж останніх тижнів активізувалися розмови про те, які гарантії безпеки може отримати Україна внаслідок потенційного укладення угоди про завершення російсько-української війни і які саме країни можуть нам цю безпеку гарантувати. На вашу думку, як зрештою можуть виглядати гарантії безпеки, чи не залишиться ця потенційна угода лише на папері і чи дійсно ми зараз близькі до того, щоб Україна отримала від наших партнерів гарантії на рівні п'ятої статті Договору про НАТО?
Ми переоцінюємо значення п'ятої статті Договору НАТО, бо там не прописано, що якщо на одну країну напали, то всі інші мають застосовувати силу. Там починається з консультацій. Тому це може бути та юридична щілина, яка може спрацювати не на нашу користь. Так, п'ята стаття гарно виглядає, але там прописано, що все починається з консультації, з обговорення. Але ж ми пам'ятаємо, як ми підписали 1994 року Будапештський меморандум і нам не гарантують безпеки ті країни, які його підписали. Я не кажу про Російську Федерацію. Там щось юридично було зроблено не зовсім чітко. Якщо в цих гарантіях буде прописано, що це будуть якісь конкретні дії, а не просто декларативно, і це має бути потім затверджено парламентами відповідних країн, які будуть виступати нашими гарантами, то тоді так – це має силу. Там чітко має бути прописано, що, як і які країни мають робити в разі нападу чи порушення Росією якихось мирних домовленостей. І це обов'язково має бути ратифіковано їхніми парламентами. Інакше – це буде просто декларативно. Тому, якщо на кшталт п'ятої статті, але не так, шо консультуємося, а що саме, коли, в який спосіб робимо і обов'язково через парламенти країн, то тоді це дійсно можна розглядати як гарантію.
"Якщо це в законі, то не буде можливості "увімкнути задню"
Прем'єр-міністрка Італії Джорджа Мелоні, яка першою запропонувала ідею надати гарантії безпеки Україні за зразком статті 5 Статуту НАТО, пропонує, що дії у відповідь на повторне вторгнення Росії після укладання угоди про перемир'я чи мир мають бути протягом доби. І це мають бути дії щодо надання військової допомоги, накладання санкції на Росію та економічної підтримки України. Ви вважаєте, що повинна бути ще ратифікація парламентами країн. Чому вона важлива і до чого вона ці країни зобов'язує?
Наприклад, вступ до НАТО. Якщо країну приймають, то мають бути ухвалені рішення не тільки декларативно, а й проголосовані парламентами країн, які дали на це згоду. Наприклад, на приєднання Фінляндії чи Швеції. Тоді це стає частиною їхнього законодавства і тоді вони не можуть це не виконувати, незалежно від того, хто буде при владі. Наприклад, експрезидент США Байден свого часу нам дав гарантію від імені Сполучених Штатів, що США будуть підтримати Україну постійно до перемоги, що не залишать і так далі. Тобто були сказано гарні слова, але це були слова Байдена. Приходить Трамп і каже, що "Байден найгірший президент, а я найкращий". Він зараз дасть якісь гарантії, скаже ще красивіші слова, ніж Байден, а потім прийде новий президент і скаже: "Та це Трамп казав. Мало що він казав". А якщо це буде прописано в законі, то не буде можливості "увімкнути задню" і потім казати, що щось не так, що це були лише слова чи декларації. Той же Будапештський меморандум – дуже красиво. Але ми зробили практичні рухи – ми віддали ядерну зброю, четвертий ядерний арсенал у світі, а нам дали обіцянки, які ніде не ратифіковані в країнах. І зараз, коли ми піднімали розмову про те, що ви ж нам щось гарантували, ви ж пам'ятаєте, що нам починали казати: то "ми себе поводимо неправильно", то "краватка не такого кольору" і взагалі, а "де це прописано, що ми маємо це виконувати?". Це декларація була.
"США непогану зброю виробляють, а з приводу їхніх Збройних сил у мене великі сумніви, що вони кращі за ЗСУ"
Президент Франції Еммануель Макрон нещодавно також сказав про те, що Україна віддала свій ядерний арсенал і Будапештський меморандум фактично не спрацював, тому тепер Україні потрібно надати справді дієві гарантії. Тобто, європейські лідери насправді усвідомлюють це. Зараз є "Коаліція охочих", там близько 30 країн, кожна з них розглядає різну міру участі в гарантуванні безпеки України. А як щодо Сполучених Штатів? Вони можуть, приміром, своїми літаками забезпечувати закриття неба?
Це було б дуже непогано. Насправді, ми доволі переоцінюємо можливості наземних військ Сполучених Штатів, тому що ми спираємось переважно на голлівудські фільми. А якщо дивитися по факту, то якось після Другої світової війни ми не можемо згадати ніяких успіхів Збройних сил США. Вони програли Корейську війну, вони програли В'єтнамську війну, вони програли війну в Афганістані. Була "Буря в пустелі", але це ж не Сполучені Штати, це була коаліція. Сполучені Штати дуже непогану зброю виробляють, а з приводу їхніх збройних сил у мене великі сумніви, що вони кращі, ніж наші. Тобто те, що вони не кращі – це однозначно, але наскільки гірше – це ще питання. А от літаки і повітряні сили Сполучених Штатів – це найбільший військовий повітряний флот. Так, звісно, в них є можливості закрити небо засобами протиповітряної оборони і наземними, і повітряними.
На початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада просила держави Заходу допомогти нам "Закрити небо над Україною". Тоді багато хто говорив, що це неможливо, бо це означатиме втягування західних країн у цю, розв'язану Росією, війну. Минуло 3,5 роки і зовсім інша тональність в обговоренні цієї ж пропозиції. Що змінилося?
По-перше, "закрити небо" – це емоційне було висловлювання депутатів, тому що вони не є фахівцями з протиповітряної оборони. Закрити небо повністю неможливо. Це правильно казали експерти. В який спосіб закрити його від балістичних ракет? Це треба розгортати наземні комплекси. З літаків неможливо збивати балістичні ракети. Це можуть тільки Patriot чи інші засоби ППО, які базуються на землі.
.jpg)
Олексій Гетьман. Фото: facebook/alexeyhetman
"Жодних військ РФ на нашу територію ніхто не допустить"
Бачення Росії щодо гарантій безпеки виглядає так, що вона хоче повернутися до модальності, яка начебто була окреслена ще в Стамбулі навесні 2022-го року. Вона полягає в тому, що гарантувати безпеку Україні мають не тільки окремі країни Заходу, а й Росія і Китай. Пекін теж сказав, що готовий направити свій контингент, якщо це буде миротворча місія ООН. Прокоментуйте позицію Китаю і Росії.
Миротворча місія ООН і виконання п'ятої статті Статуту НАТО – це зовсім різні речі. Так, дійсно, миротворці можуть заходити, коли немає бойових дій. Їх направляє ООН. І якщо в цьому хоче брати участь Китай, то питань немає. Питання тільки в тому, щоб потім ці китайські не спрацювали проти нашої країни на боці РФ. А щодо гарантій безпеки від Росії, то, ви знаєте, ми можемо навіть не сперечатися – нехай гарантують. Тільки жодних військ РФ на нашу територію ніхто допускати не буде. Про гарантії, як я розумію, ми будемо домовлятися з кожною країною окремо. Сполучені Штати – повітря, Італія – наземні сили, Балтійські країни готові нам передати, Естонія точно сказала, що мінімум роту власних військ може направити в Україну. І з кожною країною, я так розумію, буде окрема домовленості про гарантії нашої безпеки. А хочуть росіяни, то нехай… Вони намагаються нас "потролити", тобто країна, яка на нас напала, хоче гарантувати нам безпеку… Ми можемо "потролити" їх у відповідь.
Китайські війська? "Обійдемось без них"
А Китай, який готовий навіть війська свої надсилати в Україну?
Сваритися з Китаєм не варто. Ми ж розуміємо, які є проблеми між США і Китаєм. Тому тут треба зайняти дуже обережну позицію. Нехай теж напишуть нам якийсь папір, таким папірців ми вже бачили велику кількість, але про їхні війська в Україні… Ну, навіщо далеко їхати, не треба, обійдемось без них.
Читайте також: "Це лягає в канву світової експансії Китаю". Тимочко про варіант із миротворцями КНР в Україні
"У цій війні так чи інше вже беруть участь понад 50 країн"
Але виходить так, з одного боку ми укладаємо угоди про гарантування безпеки із нашими партнерами, а з іншого – Росія каже, що для них це неприйнятно. І наші партнери, судячи з усього, чекають якогось розуміння з боку Росії, мовляв, а що на це скаже Москва. Розтлумачте цю суперечність.
Уже неодноразово були розповіді про те, і пан Рютте (генеральний секретар НАТО Марк Рютте – ред.) про це казав, що Росія не має повноважень накладати вето на рішення, які є між Україною і різними країнами. А те, що Росії не подобається – значить не подобається. Треба вести перемовини, розмовляти, але все одно роботи своє. Росія не хоче, щоб на території нашої країни були іноземні війська. І це каже країна, яка вчинила агресію, 141 країна висловила Росію країною-агресоркою, і зараз вона починає ставити умови, яким має бути мир, бо інакше вони будуть проти цієї мирної угоди. Давайте підемо далі. Вони будуть проти мирної угоди. І що далі? Вони не можуть отримати перевагу на фронті, щоб вони не розповідали. Бо таке враження, що вони зараз майже не воюють, а от якщо не домовитись, то почнуть воювати вже активно. Вони Донбас намагалися захопити 12 років і в них нічого не виходить. Їм не подобається, то нехай не подобається. Вони будуть проти – хай будуть проти. Вони будуть вважати інші країни учасниками війни – нехай вважають. У цій війні так чи інше вже беруть участь понад 50 країн.
