Ілюстративне фото УНІАН
"Домовлятися з РФ, яка вже застосовувала зброю, а не слово не було сенсу"
Що відбувалося під Іловайськом у 2014 році?
Початок російської агресії починався з підступності і заперечення того, що саме РФ є стороною-агресором. Вона від початку намагалася покласти відповідальність на Україну, що ніби то у нас точиться громадянський конфлікт. Нібито у деяких областях України є таке волевиявлення, що люди прагнуть боротися проти влади в Києві і самостійно вчиняють речі, які по суті є державною зрадою. Хоча насправді це було цілеспрямованою, послідовною і системною роботою РФ у спробі ослабити нашу державу до рівня неспроможності себе захистити. Усі ці проксі-війська, які підтримувалися, спонсорувалися і забезпечувалися РФ на серпень 2014 року вже практично потерпали від успішних операцій щодо звільнення українських територій ЗСУ і добровольчими підрозділами. Бачачи, що цей проєкт може ось-ось зазнати фіаско, Росія прийняла важке для себе рішення на той момент – скинути мішуру пропаганди щодо громадянського конфлікту і ввести вперше в історії цієї війни регулярні підрозділи збройних сил РФ на територію нашої держави. Саме загострення бойових дій навколо Іловайська було першим сигналом про те, що це повноцінна агресія, яку не можна назвати гібридною. Намагання української влади, Збройних сил і добровольчих підрозділів стримати всю цю навалу було єдиним адекватним заходом, який ми могли робити. Домовлятися з РФ, яка вже застосовувала зброю, а не слово, не було сенсу. Домовлятися можна тоді, коли мовчать гармати. Якщо гармати говорять, то дипломати мовчать. Це стара істина, яку всі добре знають. В Іловайську відбулася спроба захистити наш суверенітет і спроба втримати наші позиції. Проте враховуючи чисельну перевагу російських військ, які стояли потрійним колом навколо Іловайська, це було практично неможливим.
Перші військові РФ на території України були строковиками-десантниками
Що собою тоді являли російські війська?
Перші підрозділи, які заходили на територію України були десантними. Саме в Іловайську вперше була розбита вщент колона російських десантників. Півтора десятки були захоплені в полон. Однією з умов виходу українських військ з оточення була якраз спроба обміняти захоплених російських десантників на те, що ми могли безперешкодно залишити цю територію. Це були звичайні строковики.
Виходити без зброї з оточення ніхто не погодився
В який момент ви зрозуміли, що росіяни порушили дані обіцянки?
Я заводив свій підрозділ 24 серпня практично о 5 ранку і о 12 блокпост, через який ми заходили вже був розбитий і ми з цього часу знаходилися в повному оточенні. У нас не було їжі, ми заходили на один день робити зачистку після штурмових дій ЗСУ. З 27 серпня, розуміючи скрутне становище, брак боєприпасів і неможливість діяти автономно в цьому секторі, почалися перемовини між вищим військовим командуванням України і РФ щодо можливості виходу. Формати були різні, останнім з яких була пропозиція залишити нашу бойову техніку, зброю і виходимо в обмін на життя з оточення. Ніхто з командирів на це не погодився. Це було очевидним неприйнятним рішенням. Тоді було прийнято рішення, що ми будемо прориватися з боєм з цього потрійного кола оточення.
Андрій Тетерук. Фото: Народний фронт
"Іловайськ мав стати уроком для нас, що вірити РФ – це обманювати себе. На жаль, ми не вивчили цей гіркий урок історії"
Які помилки призвели до того, що це стало трагедією? Чи помилки були до боїв?
Помилка була задовго до того, як почався 2014 рік. Ми позбувалися шаленими темпами великих запасів озброєння, ракет, літаків, танків. За часів Януковича у нас усіма силовими структурами керували громадяни з паспортами РФ. Вони очевидно послаблювали нашу країну до неспроможності себе захистити. Саме це спонукало Росію нападати. В тих умовах ми діяли в єдино правильний спосіб – боронили нашу державу. Ситуація до серпня 2014 року була такою, що російських військ на території нашої держави не було. Наших військ, логістичних спроможностей і зброї було недостатньо, щоб у короткі терміни чинити дії пов’язані з бороною нашої держави. Саме тому виникли добровольчі підрозділи, які підставили плече Збройним силам і виграли той час для того, щоб привезти у відповідні ступені бойової готовності вже регулярні підрозділи ЗСУ і зупинити російську агресію. Коли розпочалася нова фаза із застосуванням регулярних підрозділів РФ ніхто не міг цього передбачити. Ніхто не вірив на той момент, що Росія застосовуватиме свої регулярні підрозділи. Так само, як ми зараз не можемо передбачити чи буде застосована ядерна зброя. Що ми могли зробити? Здаватися – це очевидний спосіб, якого домагається Путін. Ще з лютого 2014 року він прагнув, щоб ми не чинили опір і стали проксі-регіоном РФ. Трагедія в тому, що сама війна є. Це велика трагедія. Іловайськ мав стати уроком для нас, що вірити РФ – це обманювати себе. На жаль, ми не вивчили цей гіркий урок історії. Саме тому повторився 2022 рік, Маріуполь та інші міста, де ми були не готові їх боронити.
Іловайськ показав, що ми здатні чинити спротив в умовах значної переваги сил РФ і продовжувати боротьбу навіть за несприятливих умов
Як ви ставитеся до тези, що влада хотіла покласти в боях за Іловайськ добровольчі батальйони, оскільки їх не контролювала?
Негативно. Мене ніхто не контролював. Я отримав наказ і більшість мого підрозділу прагнули бою. Ми самі шукали бойових зіткнень, щоб якнайшвидше перемогти ворога і звільнити нашу землю від ворожих елементів. Іловайськ показав дуже важливі речі, що ми здатні чинити спротив в умовах значної переваги сил РФ і продовжувати боротьбу навіть за несприятливих умов і ворог не дочекався нашої добровільної здачі в полон.
