Фото: Суспільне Рівне
Соціальні стандарти та прожитковий мінімум мають бути реальні, а не номінальні
Ви виступили з ініціативою підняти виплати найменш захищеним категоріям населення. Наскільки реально це втілити на практиці.
Я загалом говорив про виплати з соціального забезпечення, про соціально незахищені верстви населення і про прожитковий мінімум. Той прожитковий мінімум, який ми сьогодні бачимо в бюджеті, є ефемерний. Тобто він є, але прожити на нього неможливо. А до цього прожиткового мінімуму прив'язана велика кількість різноманітних виплат. І саме тому перегляд прожиткового мінімуму призводить до значних витрат бюджету. Тому першим кроком необхідно відв'язати виплати на утримання суддів, прокурорів, митників та інших категорій державних службовців. І це ми вже робимо, вже є відповідні законопроєкти в Верховній Раді. По-друге, ми повинні обрахувати реальний, а не номінальний прожитковий мінімум. І на цей прожитковий мінімум ми повинні бути впевнені, що людина може прожити. Також осучаснити споживчий кошик, визначити зазначену суму і чесно сказати людям, що ми зможемо вийти на цей прожитковий мінімум лише через 3-4 роки. Зрозуміло, що одразу за один рік не зможемо це зробити. Але поетапне підвищення і вихід на реальний прожитковий мінімум — це те, що ми повинні зробити. Прожитковий мінімум ми маємо прирівняти до неоподаткованого мінімуму. І також до цієї суми мають бути прив'язані і пенсія, і утримання людей з інвалідністю.
Якщо говорити про джерела фінансування, то передусім як джерело я розглядаю детінізацію. У нас в тіні близько 900 мільярдів гривень. І це величезний ресурс, який опиняється в кишенях податкових ухилянтів та шахраїв, а також корупціонерів, і він не має там бути. Він має бути в бюджеті, і за рахунок цього резерву ми маємо профінансувати нашу соціалку, значно підвищивши ці виплати, а також хочу згадати вчителів і їх жалюгідні зарплати. За статистикою, середня зарплата 15 тисяч гривень, це офіційна наша статистика, але навіть коли я про це говорю, люди мені роблять зауваження, що мало хто отримує такі гроші. Тому це абсолютно соромно, це не про європейську державу і це не про ті стандарти, які ми маємо забезпечувати людям попри війну.
Чи рахували ви, який має бути в Україні розмір прожиткового мінімуму?
На сьогодні жінка має в споживчому кошику на 5 років одну сукню чи підліток має мати демісезонну куртку на 3 роки. Це абсолютно безглузді речі, які точно імітують боротьбу з бідністю і допомогу замість того, аби реально підтримувати людей. Тому це потребує перегляду, і його повинні перерахувати спеціалісти, Міністерство соціальної політики з урахуванням того, щоб він став чесним.
"Кланові пенсії"
Ви також наголошували на питанні соціальної справедливості і зазначали, що мінімальна пенсія становить 2 300 грн, середня — 6 500 грн, а максимальна — 390 тисяч. Тож різниця між ними у 165 разів. Як цей соціальний розрив вирівняти?
Вже виповнюється 150 днів з дня ухвалення в першому читанні законопроєкту про скасування кланових пенсій. Але досі ми не можемо винести його до зали, бо клани впираються, не дають можливості прибрати цю величезну прірву між максимальними і мінімальними пенсіями, а також феодальні привілеї, які існують у нас ще з початку 90-х. І це дуже прикро. Йдеться не про всі спецпенсії, бо є заслужені спецпенсії, зокрема шахтарів, ліквідаторів Чорнобильської аварії. Але більшість з них – це спецпенсії у розмірі 8-9 тисяч гривень, а ніяк не 390 тисяч гривень на місяць. Тому це питання, по-перше, про гроші, які ми могли б використати для того, аби підняти мінімальні пенсії, але найголовніше — це про дуже показову, зухвалу соціальну несправедливість, яку ми зобов'язані прибрати.
.jpg)
Данило Гетманцев. Фото: УНІАН
900 мільярдів у тіні — ключовий ресурс для соціалки
Ви сказали, що в тіні може бути до 900 мільярдів гривень, які щороку не надходять до бюджету. І ще ви зауважували, що на всю соціалку ми витрачаємо близько 420 мільярдів гривень. Що ж тоді заважає з тіні ці гроші "висмикнути" і підвищити соціальні стандарти?
Я борюся з тінню з 2019 року, і дуже вдячний, що зараз знаходжу підтримку і навіть з боку бізнесу, і з боку суспільства. Врешті люди зрозуміли, що детінізація – це наш шлях в Європу, і ми боремося за майбутнє. І точно без перемоги тіні ми не будемо мати майбутнього. А чому так важко? Тому що 30 років в країні формувалася олігархічна кланова система, яка фактично цією країною і керувала. Тінь не існує сама по собі. Це не якийсь підприємець, який якось ухилився від податків. Такі випадки, безперечно, також є, але вони не про тінь. Тінь — це про шикарні магазини в кращих торгівельних центрах, де продається контрабанда, явно і відкрито, і на яку закривають очі правоохоронні органи, фіскали, які це не помічають і не вживають заходів до припинення цього злочину. І, відповідно, харчуються з цього неправомірного, нечесного доходу, крадучи пенсії, заробітні плати вчителів, медиків, соціалку, роблячи нашу країну бідними. І звідти таке розшарування в доходах між найбагатшими і найбіднішими в нашій державі. Бо не працює справедливий і ефективний механізм перерозподілу, який працює в країнах ЄС, де тіні менше. Тобто, тінь не можна повністю знищити. Десь в районі 5% від ВВП, безперечно, тінь буде залишатися. Але вона має ховатися, вона має переслідуватися, вона має боятися світла. А наша ж тінь — навпаки: вона у світлі, себе рекламує та пропонує, ніби каже нам всім, що в цьому суспільстві успішним є той, хто є хитрішим, а не той, хто краще працює або є більш розумним.
Обмінні пункти та тіньовий валютний ринок
Відомо, що триває детінізація обмінних операцій. Про які результати вже можна говорити?
Тіньових пунктів обміну валют більше, ніж легальних. Хоча легальні пункти збільшують сплату податків, працюють в межах закону і я дуже вдячним їм за це. Ми підняли їм оподаткування, це теж правда, але те, що правоохоронні органи не помічають тіньовиків, — це дуже погано.
