Сергій Притула і Людмила Тягнирядно в студії Українського Радіо
"9,5 млрд акумульованих коштів – колосальна спроможність"
Благодійний фонд Сергія Притули працює уже 5 років. Як би ви оцінили, що вдалося зробити за цей час, чим ви найбільше пишаєтеся і що вважаєте промахом?
Якщо ми подивимося на роботу фонду, то очевидно, що видимою вершиною айсберга є достатньо серйозна підтримка Сил оборони України, тому що 9,5 млрд акумульованих коштів, донатів людей з України, з-за кордону, бізнесів тощо – це колосальна спроможність, якою ми розпорядилися, я ризикну все-таки це сказати, з найвищим коефіцієнтом корисної дії з усіх можливих. Тобто, коли ми говоримо, наприклад, про 60 одиниць трофейної бронетехніки, яку ми повернули назад у ті підрозділи, які їх трофеїли, і скажу, що трохи більше мільйона євро пішло на те, щоб відновити цю техніку, то це дуже мало, відверто кажучи. Я готовий битися об заклад, що 60 одиниць бронетехніки, яку ми повернули на фронт, обійшлись нам приблизно як кілька одиниць бронетехніки, яку відновлюють на державних підприємствах.
Ми дуже сильно доклалися до того, щоб "Мавіки", вся ця лінійка DJI, якою користуються наші захисники, були більш захищені. Я думаю, що з наших слухачів, якщо будь-хто запитає в своїх знайомих військових про те, а де вони отримували 1001 прошивку для свого "Мавіка", то вам кожен військовий скаже: "Коробочка від фонду Притули". Що це означає? Це вже не предмет обговорення, але півтора року ми модерували цю історію – поширення, логістика, адміністрування, використання спеціальних девайсів для того, щоб прошити сотні тисяч дронів. Вся лінія фронту була прошита не в останню чергу завдяки зусиллям нашого фонду. І багато іншого. Тобто новітні технології, за якими ми слідкуємо і вкладаємо бюджети у закупівлі перехоплювачів російських розвідувальних, ударних дронів, включно з "шахедами". І під час останніх атак також були збиття тими дронами, які ми передавали. Лінійка FPV.
"Фонд відкрив уже свій навчальний центр"
Величезний акцент на навчанні військовослужбовців. Тому що "Ок", можна купити дрон, яким ти зіб'єш "Шахед", "Орлан", "Ланцет" чи "Молнію". А хто це має робити? Людей треба навчити. І тому ми не тільки 3 роки в партнерстві працюємо з військовою школою "Боривітер" і через нас пройшло понад 30 тисяч військовослужбовців, яких ми обкатали по різних напрямках курсів навчань, але зараз фонд відкрив уже свій навчальний центр. У нас своя структура з'явилася. Із 22 вересня ми приступаємо до навчання перших екіпажів роботи з антишахедними дронами і будемо масштабувати цю діяльність. Проте, ще раз скажу, це видима верхівка айсбергу. Окремо працює гуманітарний напрям. Окремо працює мережа центрів готовності цивільних, де ми навчаємо цивільне населення опору. Окремо працює Prytula Foundation USA, акумулюючи кошти американських донорів.
"Ми намагаємося демонструвати силу синергії"
Проте, мені здається, що однією з найважливіших історій за останні 3,5 роки нашої роботи є історія створення об'єднавчих платформ, де для українців в Україні і за її межами, інших людей, які підтримують нас на тлі невпинної, невтомної, щоденної роботи росіян з роз'єднання українського суспільства. І в даному випадку ми намагаємося демонструвати з усіх сил силу синергії. Тому що, починаючи з того, як в грудні минулого року, коли президент почав роздавати цю тисячу "Зимової єПідтримки"... Можна по-різному до цього ставитися, проте, в людей, в суспільстві був запит, що ці гроші краще використати на допомогу армії. І наш фонд вийшов у публічну площину з повідомленням, що ви можете скористатися благодійними фондами, які системно допомагають війську для того, щоб ця тисяча запрацювала на користь наших військових. Але ми ніколи не тягнемо ковдру на себе. Ми чесно сказали: "Якщо раптом вам не підходить як посередник фонд Притули, то ось, будь ласка". І ми запропонували ще 9 фондів, які ми знаємо, з якими ми співпрацювали, які нами верифіковані як надійні, серйозні партнери. Хочете "Солом'янські котики", хочете "Корпорація Монстрів", хочете "Повернись живим", хочете "Коло", "Хартія", "АЗОВ.ONE" і так далі. І зараз, озираючись на попередні кілька років, я бачу скільки у нас синергійно відбулося проєктів з іншими волонтерами ініціативами всередині країни і за її межами. І просто зараз, у ці хвилини, коли ми з вами спілкуємося, команда нашого фонду з командами ще двох великих організацій готується до запуску ще одного дуже великого проєкту.
Можливо, трохи анонсуємо.
Я зараз не хочу спойлерити, але в жовтні ми спробуємо з колегами залучити всіх небайдужих людей до створення певної історії. І це буде міжнародний рівень. І це має бути дуже круто.
"Із 14 млрд грн "Зимової єПідтримки" на допомогу війську було задоначено близько 200 млн грн"
За вашими спостереженнями, на 4-й рік повномасштабної війни люди готові продовжувати донатити? Ви згадали про тисячу, в мене, до речі, дуже багато знайомих передали її волонтерам, але статистика говорить про те, що це дуже мінімальний відсоток.
Я вам можу навіть в абсолютних цифрах сказати. Із 14 млрд грн "Зимової єПідтримки" на допомогу війську, за посередництва всіх вище перелічених та інших фондів, було задоначено близько 200 млн грн. Тому я вас вітаю, у вас дуже цікава бульбашка.
"Важливий не розмір твого донату. Важливо, що ти його робиш"
Зрозуміло, що волонтерів підтримувати потрібно, але є частина людей і це велика когорта, які не можуть це зробити через своє матеріальне положення.
Ці люди теж донатять. От в чому штука. Важливий не розмір твого донату. Важливо, що ти його робиш. Майже 4 роки ми б'ємося з таким наративом в суспільстві, що є люди, які соромляться зробити донат у 20, 10 чи 5 гривень, тому що їм здається, що це ні на що не впливає. А я кажу завжди, що 20 гривень – це рівно на 20 гривень більше, ніж ніщо. І іноді з таких 20 гривень складається якийсь великий бюджет, за який можна придбати воїнам Starlink, пікап чи ще щось необхідне.
Змінилися вектори донатів. Якщо в 22-му і в половині 23-го року в основному люди обирали для допомоги військовим інструмент у вигляді великих системних фондів, то з часом процеси мобілізації, а саме залучення все більшої кількості людей до лав Сил оборони, спричинили відтік донорів-фізосіб у бік донатів безпосередньо на підрозділи Сил оборони. І це добре, це правильно. Проте волонтерські ініціативи на місцях і великі фонди все одно потребують системної допомоги, тому що ми можемо робити такі проекти, які військові самостійно не можуть зробити. Вибачте, але наш фонд минулого року притарабанив зі США партію в тисячу приладів нічного бачення Pvs-14 третьої генерації. Це мілітарна оптика, її, в принципі, в таких обсягах неможливо завезти. Для такої партії – треба було докласти зусиль. І ССО, ДШВ, морпіхи, які це отримали, потім звітували про хороші результати. Перепрошую, але за словами командувача Сил спеціальних операцій Олександра Трепака, на Курщині перших живих північних корейців брали з використанням цих приладів нічного бачення. Це класно.
За останні 3 роки фонд передав у військо 251 одиницю бронетехніки. 60 одиниць трофейної відновленої, про яку я вже згадав, і ще 191 БТР і броньований автомобіль, який ми закупили і завезли з Великої Британії. Ще раз, ми благодійний фонд, але опираючись на ваші 20-50-100 гривень, ми здатні робити неймовірні проєкти, за які вдячні військові – Сухопутні війська, Морська піхота, Сили спецоперацій, ТРО. Тому треба не забувати, що кожен день відбувається колосальна робота наших військових з захисту України і все є розхідним матеріалом – зв'язок, медицина, техніка, транспорт тощо. Ми маємо завжди поновлювати і поновлювати їхню спроможність нас захищати.
"Це платформа для обміну досвідом"
А у вас виникає відчуття якось відчаю, коли ви передали, наприклад, прилади нічного бачення або дрони і буквально через декілька днів вони втрачаються? Це ж колосальна робота, а тут раз і їх немає.
Дивіться, в якийсь момент ти мусиш абстрагуватися. У нас взагалі, якщо взяти за основу транспорт, то антирекорд був, здається, 18 годин. Ми привезли в підрозділ "медичку" і через 18 годин вона вже згоріла від артобстрілу. І що ти зробиш? Кого ти будеш звинувачувати чи картати? Ну, росіян, так. Чи це означає, що ми маємо з розпуки закотити очі, плакати, заламувати руки? Ні, ми маємо зібратися з духом, зціпити зуби, зібрати знову кошти, купити і в цей підрозділ привезти "медичку", яка необхідна для того, щоб рятувати людей.
До речі, в контексті роботи наших бойових медиків, я хочу подякувати всім нашим донорам, які підтримують фонд, тому що одним із відділів з найвищою експертизою, окрім технарів і департаменту безпілотних систем, у нас є відділ тактичної медицини. Нещодавно, буквально місяць тому, відбувся вже третій за ліком Всеукраїнської форум тактичної медицини, який організовує саме наш фонд. І сотні бойових медиків, які відвідали цей форум… А що це таке? Це платформа для обміну досвідом. Це платформа зі зведення протоколів до спільного знаменника надання допомоги. І здавалося б, що ці протоколи у всіх однакові, але кожен, хто на практиці надає допомогу, володіє якоюсь безцінною унікальною експертизою. І треба мати майданчик, на якому цю експертизу поширити. Коли ми проводили опитування між бойовими медиками, наш фонд анкетував і там було запитання: "Що у співпраці з фондом ви цінуєте найбільше?". Відповідь №1 у всіх – навчання, яке проводить фонд. Ми привозимо унікальних, вузькопрофільних спеціалістів з Ірландії, США. Є носії унікального досвіду всередині країни. Наприклад, тренінги проводили бойові медики "Азову" і ділилися з колегами, як надавати допомогу в умовах, коли все дуже погано. Я маю на увазі, їхнє перебування на "Азовсталі", де у тебе немає зовсім нічого, але треба рятувати життя людей. Тому на навчальних проєктах, ще раз кажу, ми дуже сильно акцентуємо увагу. На жаль, на це вкрай важко збирати донати. Люди не хочуть донатити на навчання військових. Всі хочуть донатити на FPV. Це дуже добре. Але щоб дрон полетів, треба вивчити оператора і облаштувати йому інфраструктуру – антени, ретранслятори, кабелі, елементи живлення, генератор тощо. Тому я хочу подякувати і тим, хто донатить безпосередньо на номенклатуру, яка знищує ворога, і в основній своїй масі бізнесам, які закривають ті бюджети, на які фізособи не дуже охоче донатять.
"Бізнес все розуміє"
Як взагалі ви комунікуєте з бізнесом? Адже, насправді, бізнес в Україні також дуже сильно постраждав внаслідок війни і тих, хто зараз мають прибуток і можуть підтримувати армію, не так вже й багато. Як ви пояснюєте, що зараз потрібно підтримувати саме той чи інший напрямок?
У співпраці з військовою школою "Боривітер" був період, коли їм для функціонування, для утримання всієї їхньої інфраструктури з базами, навчальними центрами, з полігоном, розхідними матеріалами, транспортом, інструкторами тощо, треба було десь 4 млн грн на місяць. Наш фонд закривав 2. Ще 2 вони самостійно збирали з партнерів. Відбувається в мене зустріч із СЕО-клаб у Києві, це власники/керівники різного бізнесу, і я їм розказую про все те, про що ми зараз з вами говоримо. Після цього виходить пан Іванчик, це компанія "Астарта" і каже: "Окей, я зрозумів проблему. А ну давайте сядемо і подумаємо, що ми можемо зробити для навчання військових". І в результаті він бере на себе 1 млн грн у місяць на навчання військових. У такий спосіб він для нашого фонду вивільнив 1 млн в місяць, який ми почали скеровувати на закупівлю якоїсь номенклатури. Тому бізнес все розуміє. Бізнес має ті чи інші спроможності. Ми це також чітко усвідомлюємо. Частина бізнесу за останні кілька років пройшла певну еволюцію і взяли собі під опіку ту чи іншу бригаду. І ми з розумінням до цього ставимося. Але все одно достатньо є великих компаній, середніх компаній. Починаючи від ФОПа, який може задонатити 5 тисяч грн на місяць, і ми йому за це вдячні, і закінчуючи тими, хто "заливає" щомісяця мільйонами чи десятками мільйонів гривень. Для нас вдячність одним і іншим однакова, тому що немає малих донатів, є різні спроможності.
Сергій Притула в студії Українського Радіо
"Дрони-перехоплювачі – найдешевший дієвий механізм"
Зараз багато волонтерів говорять про те, що актуально створювати і вкладатися в дрони-перехоплювачі. На вашу думку, наскільки це зараз може бути дієвим механізмом?
Це є дієвим механізмом. Більше того, це найдешевший дієвий механізм. У нас є кілька варіантів боротьби з тими самими "шахедами". Це засоби радіоелектронної боротьби, які займаються подавленням їх. Це армійська авіація. Три з лишнім тисячі "шахедів" за останніх, по-моєму, років півтора було збито хлопцями, які на гелікоптерах чергують. Так само і Повітряні сили це збивають. Звичайно, засоби протиповітряної оборони – починаючи від переносних зенітно-ракетних комплексів типу "Ігла", "Перун", "Стінгер", і закінчуючи великими системами ЗРК С-300, IRIS-T, NASAMS, Patriot тощо. Проте, давайте відверто, ми не маємо такого ресурсу, щоб цей "шахед" збивати ракетою з Patriot.
Тому що це б коштувало дуже дорого?
Так, тому це й не відбувається. Тому українська оборонка перебувала в пошуку відносно дешевого технічного рішення для збиття "шахедів". Зараз в Україні є певна кількість виробників, які показують непоганий результат у ефективності застосування. Тобто застосовують військові, але головне, щоб було чим. Найкращий дрон, яким збивають зараз "шахеди", в Україні виробляється, але це не українська ідея, вона прийшла ззовні. Проте тут на місцях також є кілька цікавих виробників. Наш фонд теж закуповує антишахедні дрони. Під час останньої атаки було 4 збиття одним підрозділом. Ми зараз накопичуємо потихенько інформацію, займаємось аналітикою. Але так, коли летить "шахед" вартістю 100 тисяч доларів, то збивати його ракетою вартістю навіть 300 тисяч доларів – неефективно. Збити його дроном вартістю 6 тисяч доларів – це дуже "Ок".
"За 12 місяців роботи Prytula Foundation USA акумулював 5,8 млн доларів"
Співпраця з міжнародними партнерами і пошук грошей за кордоном. Ви для цього спеціально створили представництво свого фонду в Америці. Як зараз воно працює? Чи відчуло воно зміни настрою американської політики, це якось ускладнило роботу? І наскільки загалом Америка зараз усвідомлює, що Україну варто підтримувати, зокрема, з точки зору оборони?
За всю Америку я говорити, мабуть, не буду. Я скажу за наших донорів у США, а в більшості своїй це не українці і не американці українського походження, а це американці. Я презентував Prytula Foundation USA в серпні 24-го року в місті Чикаго. Там у нас штаб-квартира, юридична адреса. І за 12 місяців роботи ми акумулювали 5,8 млн доларів. Я вважаю, що для новеньких на ринку благодійності в Штатах – це дуже хороший результат. Тобто ми з'явилися після 2,5 років від початку повномасштабного вторгнення, коли вже низхідний тренд пішов. Коли вже навіть ті фонди, які давно там працювали і мали розгалужену систему комунікацій, диверсифіковані надходження від різних донорів, вони вже помітили спад активності. І тут ще ми заходимо. Але ми дуже жваво розпочали там свою діяльність. І зараз 21 вересня в Чикаго я буду звітувати. У мене буде репорт про діяльність нашого американського фонду перед тамтешніми донорами. Ми маємо зараз дуже великі сподівання на певний прорив у зборі коштів. Ми нещодавно пройшли аудит в Америці. Його нам проводила компанія, яка входить у топ-20 аудиторських компаній США. Ми отримали статус Platinum Transparency. Це найвищий статус прозорості роботи фонду в Штатах, який можна здобути і на нас після цього звернули увагу великі гравці. У мене, якщо чесно, в Америці не було навіть нікого в штаті тамтешнього фонду. Тобто є кілька людей на волонтерських засадах, які там працюють, допомагають, часом ми витрачаємо кошти на аудит, на юристів, бухгалтерів, і все. Зараз ми починаємо набирати штат, тому що на нас, наприклад, звернула увагу мережа Walmart. Це гігант американського ринку. Вони пропонують певний приклад співпраці і якщо ми з ними подружимося, то це буде дуже круто.
Ми отримали в кінці минулого року фінансування від компанії Grammarly розміром 250 тисяч доларів, перший транш. Ми дуже грамотно ним розпорядилися і зараз ми сподіваємося, що вони підтримають наступну ітерацію нашої роботи з ремонту шкільних бомбосховищ. У нас зараз у Харківській області два таких об'єкти по лінії гуманітарного напряму роботи.
“Подарунок для Путіна”
На цьому ми не зупиняємося. Кілька днів я буду в Сполучених Штатах для того, щоб зрозуміти, як ми стратегуємо роботу на наступний рік. Вибачте, але давайте будемо реалістами – війна, на жаль, не зупиниться найближчим часом. Тому для акумуляції коштів за межами України ми маємо докладати величезних зусиль. Ми це робимо. У нас є хороші результати, тому що, окрім Штатів, ми плідно працюємо в Німеччині. У нас був спільний проєкт з німецьким фондом Vitsche Berlin. На шкільні бомбосховища вони акумулювали нам понад 100 тисяч євро.
Зараз у нас дуже класна співпраця з чеськими колегами. В Чехії ініціатива Dárek pro Putina (“Подарунок для Путіна”). Вони абсолютно божевільні, в хорошому сенсі цього слова. Я страшенно ними захоплююся, як вони мотивують, "пушать" чеське суспільство на донати. Ця організація акумулювала в гривневому еквіваленті понад 4 млрд. Хоча це війна в Україні, але так, як вони за нас дбають… Вони купували нам танки, гелікоптери, снаряди. З нашим фондом вони зараз теж підтримують ремонт трофейної техніки, обладнання командно-штабних машин, закупівлю FPV на оптоволокні і низку інших проєктів. І зараз ми їх підбиваємо, щоб вони влилися в наш великий збір, який ми готуємо на жовтень. Я сподіваюсь, що все буде "Ок".
Я відвідав нещодавно Данію і Фінляндію. Зараз ми чекаємо на позитивне рішення з боку однієї великої данської структури, яка дуже по-дружньому ставиться до України. Вони мають великі фінансові ресурси. Не скажу, що вони зараз не допомагають Україні, але там така штука – вони регулярно скидають донати на рахунок Національного Банку України. І це класно. Супер, молодці. Ці кошти, мабуть, якось використовуються корисно. Я був в Копенгагені. В мене там була низка різних зустрічей. Вони дізнаються, що я в місті з колегами і запрошують на зустріч, з якої я зрозумів наступне: Ті, кому вони донатять, не повертаються до них зі звітністю. Як таке може бути, я не знаю. Наш фонд в сенсі звітності перед донорами – ми дуже великі молодці. У нас величезні потуги людей працюють над звітністю на сайті нашого фонду. Проте за вимогою окремих донорів, які можуть реально вливати дуже багато грошей….
"Звітність – гарантія того, що ми будемо мати наступні транші"
А це скільки?
Я от зараз задумався і зрозумів, що це десь 100+ мільйонів у рік. Є, наприклад, донор, який фінансує партію 500 FPV і проплатив, наприклад, 10 млн гривень. У мене в фонді є спеціальна людина, яка акумулює кожне відео застосування цього FPV. Не важливо – долетів, не долетів, втратив сигнал, злетів, впав, розбився, всяке буває. Донор каже: "Я хочу бачити, щоб кожне FPV, за яке я заплатив, було застосоване". Добре, якщо ти так хочеш, то ми піднапружимося, знайдемо час, можливість і відзвітуємо тобі про кожний дрон, який ти оплатив. Так, це дуже марудна робота, треба зводити все це з десятка, умовно кажучи, підрозділів, на які ми це все розподілили. Проте це нормальна вимога людини, яка оперує великим бюджетом допомоги. Це гарантія того, що ми будемо мати наступні транші.
"Це неймовірна потуга підтримки нашої країни"
А якщо повернутися до Нацбанку. Тобто вони збирають гроші, але не звітують?
Я не знаю, чи вони звітують. Я думаю, що мають звітувати, але конкретно в розмові з данцями, коли вони запитали про те, який формат звітності ми надамо в разі, якщо вони будуть виділяти кошти на наші проєкти, я сказав: "Той, який вам буде комфортний, який вас задовольнить. Скажіть мені, будь ласка, як перед вами звітують ті, куди ви зараз донатите, а я вам скажу, чи можемо ми так робити". Вони засміялися і сказали: "Ми, в принципі, ніякої звітності не маємо". Я кажу: "Ок, це ваші клопоти". Але я дуже сподіваюся, що ми з данцями зараз просунемося.
Насправді, в України з Данією дуже класні комунікаційні зв'язки. І це не тільки на рівні уряд- уряд, але і громадянське суспільство, і бізнеси. Більше того, Данія лідирує в Європі з підтримки України. Попри те, що Данія невелика країна. Але в Європі є певна історична пам'ять. І коли вони щось "пушать", то воно заходить. І навіть модель, коли за кошти урядів інших країн, наша Агенція оборонних закупівель (АОЗ) проплачує якісь контракти з підприємствами української оборонки, вона недаремно називається "Данською моделлю", тому що з данців це розпочалося. Данський уряд першим оплатив контракт на виробництво САУ "Богдана". Вони великі молодці. Взагалі, скандинави, "нордіки", як їх називають, плюс балти – це неймовірна потуга підтримки нашої країни. Я не буду втомлюватися регулярно це повторювати, тому що іноді складається в людей враження, що хтось нам допомагає більше тільки тому, що хтось розказує про це більше. А ці хлопці трохи скромні. Тому дякуємо німцям, дякуємо британцям, дякуємо скандинавам, багатьом іншим. І сусідам найближчим теж дякуємо, як мінімум за логістику.
Хто зараз більше донатить – українці чи все-таки більше донатів за кордоном?
Очевидно, що українці. Донати за кордоном є, вони суттєві, без них, звичайно, було би важче. Але зрозуміло, що людина, в якої над головою літає "шахед", більш вмотивована думати про це, ніж та, в якої подібного клопоту немає.
Сергій Притула і Людмила Тягнирядно в студії Українського Радіо
"Європа не готова до великої війни"
"Шахеди", на жаль, літають не тільки на території України, а й до наших сусідів залітають. Як ви думаєте, після всіх цих спроб Путіна відчути, а де межа дозволеного, скільки ще можна її переходити і безкарно атакувати, нинішня фаза війни може якось спонукати наших міжнародних партнерів і їхні суспільства активніше підтримувати нас?
Два роки тому в мене була зустріч із депутатом Литовського сейму. Він зараз обіймає міністерську посаду, пан Кащюнас (міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас – ред.). Зустріч наша була спричинена його бажанням зрозуміти, як ми сформували наш фонд в Україні в найбільшу мережу центрів підготовки цивільного населення до опору, де ми вчимо людей, починаючи з основ домедичної допомоги і закінчуючи користуванням ПЗРК і гранатометами. Він каже: "Ми намагаємося в Литві запустити подібну концепцію, але вона чогось "не злітає". Ми радо поділилися досвідом. Сказали: "Приїжджайте, все, що вам потрібно, з нашого боку ми зробимо". Проте я подумав собі в той момент, що ти знаєш, друже, поки на твою країну не впаде перша російська ракета, мабуть, не буде сильної мотивації в людей на упередження працювати і здобувати якісь знання для профілактики майбутніх проблем. Тому з огляду на повільність взагалі наших західних сусідів по Євросоюзу в ухваленні рішень щодо модернізації армій, вивчення українського досвіду, скажу вам відверто, спираючись на власний досвід спілкування з західними нашими партнерами – ніщо так не пришвидшило їхні потуги з реформування, переозброєння і так далі, як виступ Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції. Віцепрезидент США пів року тому, коли вийшов у Мюнхені на трибуну і на двох пальцях пояснив нашим дорогим європейським друзям, що в разі російської інтервенції, відкритого нападу на Європу, солдат з Огайо чи Міннесоти не обов'язково збирається ризикувати своїм життям для вашого захисту. Після того почалися, сподіваюсь, невідворотні процеси з нарощування мілітарної міці наших друзів з ЄС. Німеччина під проводом канцлера Мерца в останній тиждень існування старого складу Бундестагу провела історичне голосування зі зняття "блоку" для витрат на оборонку. І на запитання журналіста до Мерца: "Скільки ви готові інвестувати коштів в реформу Бундесверу, в розвиток оборонної індустрії?" Він сказав: "Стільки, скільки треба". Тобто безліміт, тому що німці зрозуміли, що в разі чого, якщо Росія дійсно нападе, то їм "гайки". Європа не готова до великої війни ні кількісно складом збройних сил, ні якісно. Це вже не та війна. Досвід ведення сучасної війни, окрім України і Росії, зараз має тільки одна країна – Північна Корея, яка була "запрошена" до участі в бойових діях з боку Росії. Північнокорейський диктатор якось взагалі не напружувався, що це ескалація. І російський не напружувався, що це ескалація.
"Це була цілеспрямована акція РФ"
А майже 2 роки тому, коли Україна просила Польщу зробити парасольку над західними теренами нашої держави, Польща спочатку наче як висловила готовність, а потім американці "пальчиком помахали" і вони раз і знівелювали цю історію. Зараз ми бачили, що відбувалося, коли російські "шахеди" табуном залетіли в Польщу. Летіли вони у бік Жешува. Це аеродром, логістичний хаб, через який заходить військова допомога, яка потім вирушає до України. Сказати, що це була помилка, зважаючи на те, що на "шахедах" стояли додаткові паливні баки, щоб вони точно долетіли до Польщі – це смішно. Заява Трампа, що це могла бути випадковість, помилка – це смішно. Це була цілеспрямована акція Російської Федерації, щоб зрозуміти, де рветься. А рветься там, де тонко. Напружились наші польські друзі, підняли F-16, з Нідерландів прилетіла авіація, з Румунії авіація, були застосовані засоби ППО. Збивали пінопластові "Гербери" ракетами вартістю понад мільйон доларів. Хтось в Україні з цього зловтішався. Я, чесно кажучи, ні.
"Досвід – це наша нова валюта, яка пахне кров'ю і потом українців"
Я просто дуже сподіваюся, що цей дуже тривожний дзвіночок стане для наших польських друзів причиною максимально посилити співпрацю з Україною, тому що ми готові ділитися досвідом з нашими колегами, друзями, партнерами, сусідами, але досвід – це наша нова валюта, яка пахне кров'ю і потом українців. Вибачте, але досвід треба отримувати не за карі очі, а за обмін на щось суттєве, що допомагає нам виживати. Відверто кажучи, я не впевнений, що наші польські колеги дуже швидко вирішать, що так, давайте краще ми будемо допомагати українцям збивати "шахеди" над їхньою землею, щоб вони не залітали в Польщу. Тому що там дуже багато різних запобіжників стоїть. І це все, відверто кажучи, сумно. Тому що авторитарні режими, диктатори ухвалюють рішення миттєво, в секунду, а наші європейські і американські партнери витрачають рік-півтора-два на ухвалення того чи іншого рішення. Давайте так, у нас в 23-му році був контрнаступ. Скільки нам дали сучасних танків наші союзники на той момент? Десятки! Десятками модернових танків контрнаступ не робиться. Чи мали ми на той момент сучасні літаки, хоча б F-16 у будь-якій модифікації? Ні, не мали. Їх нам дадуть пізніше. Протимінних тралів ми не мали в достатній кількості. А потім наші партнери нам кажуть: "Ми щось не дуже задоволені результатами вашого контрнаступу". Ну, добре, а що ви зробили для того, щоб він був успішний? Так, ми завжди маємо більше покладатися на себе. Але коли тобі щось обіцяють і ти на це розраховуєш… Тому, з огляду на подальші перспективи, я все-таки казав би українцям, що очікувати на допомогу ззовні – це норм, але більшого союзника в українській армії, ніж український народ, не було, немає і не буде. Тому ця щоденна кропітка праця щодо посилення наших підрозділів, щодо допомоги українському військовому – починаючи від індивідуальної, яку може забезпечити родина, від відділення і взводу, потреби яких можна закрити волонтерськими ініціативами на місцях, які оперують невеликими бюджетами, закінчуючи бригадами і корпусами – цю роботу на собі волочать системні фонди, які акумулюють мільярди гривень.
"На сайті фонду найпростіше здобути інформацію про актуальні збори"
І давайте наостанок скажемо, який актуальний збір зараз є у фонді Сергія Притули і як можуть радіослухачі долучитися?
У будь-який зручний спосіб, насправді. Не знехтуйте можливістю зайти на сайт. На сайті фонду найпростіше здобути інформацію про актуальні збори. Хочете задонатити на дрони-перехоплювачі "шахедів" – будь ласка. Хочете на перехоплювачі російських розвідувальних дронів – будь ласка. Хочете на FPV – будь ласка. Хочете на оптичні засоби, поєднані зі штучним інтелектом для роботи мобільних вогневих груп зі знешкодження повітряних цілей – нате. Хочете на наземні роботизовані комплекси – нема питань. У нас зараз на паралельному курсі близько двох десятків різних проєктів, які введуть люди. 120 з лишком людей, які працюють в системі фонду, кожен Божий день роблять щось з користю для військових і цивільного населення. Опираємося ми у своїй роботі на донати людей, фізичних та юридичних осіб і донорів з-за кордону. Ваш регулярний донат – наша спроможність робити свою роботу і контрактувати щось в режимі нон-стоп. Інфраструктура налагоджена, комунікація з військовими присутня. Що купувати – ми знаємо, де – знаємо. Потреби військових отримуємо щомісяця у вигляді заявок на сайті, намагаємося забезпечувати. Тому щира подяка за підтримку впродовж останніх п'яти років, найбільше за підтримку останні 3,5 роки. І сподіваюсь на цю підтримку в подальшому, аж допоки над Україною не буде безхмарне, мирне небо.
