Учасники ГО "Вшануй". Фото зі сторінки в Instagram
Звук метронома співзвучний із серцебиттям
Центр прав людини та меморіалізації війни університету "Київська школа економіки" спільно з ГО "Вшануй" пропонують переосмислити звуковий супровід загальнонаціональної хвилини мовчання. Чому варто замінити звук метронома, який супроводжує цю меморіальну церемонію в сучасній Україні? У зв'язку з чим виникла ідея замінити впізнаваний звук метронома, який вже сприймається як атрибут ритуалу?
Буквально вчора у нас відбулося закрите обговорення, на якому зібралися дослідники музичних традицій, власне музиканти, історики, дослідники пам’яті. І всі разом ми дійшли думки, що не завжди те, що народилося в Радянському Союзі, є радянським. Тобто не все, що використовував Радянський Союз, можна вважати питомо радянським. Наприклад, традиція могил невідомого солдата, яку ми часто сприймаємо як радянську, це загальносвітова традиція. Те ж стосується і метронома. Ми досліджували його історію і зрозуміли кілька моментів. В Радянському Союзі звук метронома використовували як звук, наближений до звуку серцебиття. Хоча спочатку пришвидшений звук метронома використовували для привернення уваги. І вже потім це переросло в традицію хвилини мовчання. І цей звук був дуже схожим, суміжним із серцебиттям.
Ритміка допомагає зосередитися, а хтось під ритмічні звуки згадує імена
Другий аспект цього питання – регіональний. Ми по регіонах маємо оновлені системи оповіщення, які можуть транслювати щось іще, окрім сигналу повітряної тривоги. Але вони не всі якісні, тому можливо, що якусь мелодію вони теж відтворять не зовсім якісно. Відтак, це питання функціональності і того, а на що ж ми можемо замінити звук метронома: це буде мелодія чи можливо якийсь ритм, наприклад, звук барабанів. Такий звук допоміг би і переосмислити традицію, і водночас залишити щось ритмічне. Бо досить часто ми чуємо від людей, що саме ритміка допомагає їм зосередитися. Наприклад, хтось під ритмічні звуки згадує імена людей. Комусь саме ритм допомагає зосередитися.
На переосмислення практики використання метронома нас надихнула Іра Цибух
Чому взагалі виникла ідея переосмислити звуковий супровід хвилини мовчання? Що стало відправною точкою?
Ще коли була живою Іра Цибух, наша співзасновниця і ваша колега (українська громадська діячка, журналістка, менеджерка департаменту Дирекції регіонального мовлення Національної суспільної телерадіокомпанії України, парамедикиня медичного батальйону "Госпітальєри", Герой України – ред.), ми з нею обговорювали можливість заміни звуку метронома на звук кроків. Така ідея була теж. Тож загалом саме Іра надихнула нас на те, щоб переосмислити практику використання метронома. У мене ця історія викликає паралель з переосмисленням скульптури "Батьківщина-Мати". Тобто спочатку це була просто ідея. Але вона постійно крутилася і нині крутиться в голові. І ми досить довго обговорювали це питання з нашими координаторами в регіонах, з нашою командою, з істориками, з експертами в темі збереження пам'яті. І ця тема постійно виринає і виринає: можливо варто спробувати, а можливо в цих обговореннях ми зрештою дійдемо думки, що направду нічого не потрібно змінювати і залишити те, що вкорінилося, і до чого ми звикли. Тому зараз все на стадії обговорення і усвідомлення, а чи на правильному ми шляху. І чи справді щось необхідно переосмислювати і змінювати.
Катерина Даценко. Фото зі сторінки в Instagram
Це не буде рішення згори
Які думки "за" і "проти" звучать під час обговорень? Чи не ризикуємо ми цими змінами втратити чи бодай розмити відчуття спільності, бо хтось радітиме змінам, в хтось, навпаки, не буде їх сприймати, бо вже звик до звуку метронома?
Загалом ми дійшли висновку, що це не буде якась уніфікація. Це точно не буде насаджування з гори, мовляв, з якоїсь миті ми більше метроном не використовуємо, а тільки новий звук. Ми можемо дати людям можливість вибрати і пояснити, для чого ми цей вибір створили. А повертаючись до питання спільності, про яку ви запитували, звертаю вашу увагу на те, що кожен регіон і зараз робить хвилину мовчання по-своєму. Це було надзвичайно цікаво досліджувати. Наведу кілька прикладів. Наприклад, у Львові після оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання вмикається звук метронома, після чого звучать слова "Слава Україні! Героям слава!". Укрзалізниця, наприклад, використовує звук годинника. В Харкові повітряну хвилину мовчання оголошують дуже-дуже низькими дзвонами. Тобто там немає метронома, немає власне оголошення хвилини мовчання, а тільки суто низькі дзвони. В Чернівцях є оголошення, є метроном, і після хвилини мовчання вони включають "Боже, великий, єдиний". В місті Острог теж спочатку звучить оголошення хвилини мовчання, потім – метроном, потім – "Слава Україні! Героям слава!", а потім – гімн України. Тож ми бачимо, що кожен регіон цей спільний меморіальний ритуал підлаштовує під себе. І це, як на мене, цікаво. Адже ми бачимо, що ритуал спільний, але кожен регіон його підкориговує.
Наша дорожня карта для міст України – це спектр можливостей, як саме можна організовувати хвилину мовчання
Тобто у кожного регіону залишиться можливість самому обрати, які звуки будуть супроводжувати хвилину мовчання?
Ми з Міністерством розвитку громад і територій створили дорожню карту для міст з упровадження хвилини мовчання. І це не про те, щоб у всіх був однаковий сценарій, це про те, що ми зібрали весь спектр можливостей, як саме можна організовувати хвилину мовчання. Кожен регіон може обрати те, в чому йому комфортно. На сьогоднішній день в деяких регіонах є суто технічна затримка. В Чернігові до 1 жовтня триває оновлення системи оповіщення, після чого вони залюбки розглядатимуть питання оновлення хвилини мовчання. В Києві теж не до кінця оновлена система оповіщення, однак в Києві є додаток "Київ цифровий". Тож кияни зранку можуть отримувати Push-сповіщення. Музика, як на мене, в цьому питанні більш функціональна. Ми можемо зібрати абсолютно всі традиції і сказати, що є такий базис дій. І кожен регіон може це питання обговорити з громадами або з місцевою радою.
Якщо відбудеться зміна звукового оформлення, чи не втратить хвилина мовчання важливість, урочистість? Як утримати баланс між ритуалом і живим співпереживанням?
Я навіть не знаю, чи це залежить від звукового супроводу і від його зміни. Я зі свого досвіду скажу, що бувають дні, коли я більше заглиблююсь в себе в цю хвилину, а бувають дні, коли я сприймаю її більш поверхово. Тому все, як на мене, залежить конкретно від кожної людини.
Якою б не була хвилина мовчання, вона однозначно буде в нашій культурі пам’яті
Чи обговорювали ви питання, якою має бути хвилина мовчання після завершення війни?
У нас були такі обговорення. І ми всі абсолютно одностайно дійшли висновку, що після Перемоги загальнонаціональна хвилина мовчання буде іншою. Вона не буде щоденною. Щоденна хвилина мовчання важлива для нас зараз для мобілізації ресурсів, для щоденного нагадування. А в майбутньому, швидше за все, це будуть якісь дати, коли ми це будемо робити. Це може бути 19 лютого, день, який Україна офіційно визнала початком тимчасової окупації її територій Російською Федерацією та початком Війни за Незалежність України, що включала анексію Криму та агресію на Донбасі. Чи можливо ми вирішимо, що це буде день 24 лютого, початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Або ж це буде 29 серпня, коли відзначається День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за її Незалежність. У нас ще є 1 жовтня, День захисників і захисниць, який цьогоріч, як минулого року, ми будемо провадити під гаслом "Пам'ятай про полеглих, допомагай живим". Я думаю, що ми всі разом це обговоримо. Можливо ми проголосуємо в "Дії". Можливо це буде вирішено на рівні міністерств, і нам повідомлять дату. Але загальнонаціональна хвилина мовчання, як символ, однозначно має бути в нашій культурі пам'яті.
