Сергій Рудик. Фото: facebook/Сергій Рудик
Зміни до держбюджету 2025 року: "Потреба оборони становить 700 млрд грн, але виділили те, що змогли"
6 жовтня Кабмін схвалив законопроєкт, яким пропонує збільшити загальний план видатків на поточний 2025 рік — видатки на оборону мають зрости на 324 млрд 700 млн грн. Але ми пам’ятаємо, що в липні вже збільшували видатки на оборону на понад 412 млрд грн. Чим пояснюється таке поступове збільшення? Чому воно не було закладено від самого початку?
Я говорив про це публічно під час ухвалення перших змін до бюджету 2025 року. Вже тоді було зрозуміло, що потреба становить 700 млрд грн, але виділили те, що змогли. Бо на момент прийняття цих змін не було підтверджених джерел доходів. Під час обговорення у парламенті представник Міноборони повідомив, що потреби Збройних сил України в рази більші, але ми виходимо із тих можливостей, які в нас є. Тобто покриваються лише мінімальні потреби. Отже, уряд і парламент розуміли проблематику ще три місяці тому, але не було впевненості у доходах.
Питання, звідки брати ці кошти, і досі актуальне. Юлія Свириденко повідомляла, що більшість із цих надходжень планується взяти від Євросоюзу за рахунок передачі заморожених російських активів. За цією програмою, 4 млрд євро ми вже отримали. Наскільки це надійне джерело?
Формально це називається — безповоротна позика G7 ERA Loans. Тобто нам не треба буде її повертати, і цього разу сума складає 6 млрд євро. У гривневому еквіваленті — 294,3 млрд грн. Ще 10,4 млрд грн — це скорочення не військових витрат. Тут сталося чудо — багато наших державних органів змогли зекономити на своїх отриманнях. Наприклад, 320 млн грн заощадило НАБУ, 253 млн — Рахункова палата, 50 млн — Генпрокуратура. Ці кошти пішли на потреби оборони.
Про реальні потреби. Наскільки те, що ми можемо собі дозволити у межах бюджету, відповідає реальним потребам оборони?
Це в рази не відповідає потребам. Як формується військовий бюджет? Представники угруповань родів військ періодично надсилають свої потреби до Генштабу, там формують загальну матрицю і подають до Міністерства оборони. Ті приходять до прем’єр-міністра, традиційно отримують відповідь "ти шо?", вертаються назад і намагаються урізати до так званого критичного мінімуму. В армії багато чого бракує, але в нас дотаційний бюджет. Ми не можемо, за угодою з нашими союзниками, фінансувати потреби оборони з їхніх джерел. Це їхня вимога, тобто наші союзники дають нам різну допомогу — на соціальні видатки, зарплати, пенсії тощо, але всі потреби оборони мають покриватися виключно із внутрішніх джерел. А в умовах війни наших внутрішніх джерел критично недостатньо. Тому доводиться викручуватися, відбуваються постійні зміни до бюджету. Ми збільшили військовий податок, але величезна кількість людей перебувають за межами країни, причому найбільш активні, які могли би платити податки і збільшувати бюджет. Мусимо називати речі своїми іменами. Ми зайшли у довгу війну, треба людям чесно говорити правду. У даному випадку — маємо те, що маємо.
"Уряд має провести ревізію оборонних законопроєктів"
У своїх дописах ви критикуєте використання коштів місцевими бюджетами, але й більш загальні питання. Наприклад, ви пропонували провести ревізію військових законопроєктів, а також писали, що Кабміну слід переглянути всі військові товари, які потребують безмитного ввезення. Розшифруйте це докладніше.
За час широкомасштабного вторгнення накопичилась величезна кількість законопроєктів, які в той чи інший спосіб мають стосунок до Сил оборони. Це стосується і соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх родин, і ввезення окремих видів зброї. Десь вони готувалися хаотично, і зібралося їх достатньо багато. Щойно Юлія Свириденко стала прем’єр-міністеркою, моє перше запитання було про те, коли уряд планує провести ревізію цих законопроєктів, для того щоб визначити — можливо, частина із них уже застарілі. До цієї проблеми треба підійти комплексно. Під час служби у Збройних силах я приїздив на вкрай важливі голосування у Верховній Раді. Мене дивувало, чому щодо окремих видів товарів, пов’язаних із безпілотними системами, вибухівкою, з багатьма оборонними виробництвами, рішення приймалися точково. Я вважаю, що уряд має сказати: нам не треба 700 законопроєктів щодо Сил оборони, але сьогодні у нас є 100 ключових. Зібрати всі депутатські фракції — й ухвалити ці 100 протягом пів року. На превеликий жаль, два місяці нового уряду не змінили ситуацію. Лише сьогодні, 9 жовтня, у порядку денному мають з’явитися 5 законопроєктів, які стосуються різних аспектів Сил оборони. Учора і позавчора ми мали порожні дні для оборони. Отже, поки що уряд не зробив цієї ревізії, але думаю, що найближчим часом ми дамо своє бачення цих законопроєктів для уряду щодо пріоритетності.
Щодо місцевих бюджетів. Ви вважаєте, що багато коштів іде на фінансування піар-приводів, у той час як більше грошей із місцевих бюджетів має бути спрямовано саме на Збройні сили.
Після демобілізації я зробив моніторинг у Черкаському районі, який складається із 26 громад, поставивши два запитання: 1) скільки коштів ваша громада виділила на Сили оборони по роках — 2022, 2023, 2024 і перший квартал 2025?; 2) скільки ваша громада виділила на бруківку, інфраструктурні проєкти, дороги? Відповідь була приголомшлива, ось маю таблицю. Я розумію, що є сільські громади, які малоспроможні й не можуть рівнятися з обласними центрами. Але не може громада під час війни у 2022 році виділити на Сили оборони 0,0%, а таких громад було 5 із 26. На мою думку, має бути, як у Хмельницькому. Там міський бюджет виділяє кожну четверту гривню на Сили оборони. Чи це означає, що вони не роблять дороги? Ні, не означає — вони роблять локальні потрібні проєкти. Але є розумний паритет.
Я би звернувся до мешканців, які обирали своїх керівників. Якщо ви бачите, що ваш керівник вирішив заробити собі на війні, підіть і скажіть йому про це. Не закликаю до масових страйків, але має бути ініціатива, як у 2022-23 роках, "Гроші на ЗСУ". Поки місцеве населення буде толерувати не нагальні витрати, захоплюватися сквериками і клумбами, прагнути новітньої бруківки і мостів на зразок Воскресенського у Києві (1 млрд 200 млн грн) — не прийде розуміння того, що у нас одна війна на всіх. Немає тилових регіонів і прифронтових, у нас одна Україна. Ми повинні робити розумні витрати, уряд має переглядати законопроєкти військового характеру, парламент повинен на кожному засіданні розглядати щонайменше третину законопроєктів оборонної тематики. Війна не зникне від нашого небажання дивитися на неї нереалістичними очима.
Проєкт держбюджету 2026 року: "Мої запропоновані правки показують, де взяти доходи"
Щодо бюджету 2026 року. Звісно, там поки загальні цифри: 4,8 трлн грн — видатки, 2,8 трлн — наші надходження, близько 2 трлн — зовнішнє фінансування тощо. Яке загалом ваше враження від цього проєкту бюджету? Чи готові ви його підтримувати?
Я дам відповідь, чи готовий підтримувати, після першого читання. Згідно з бюджетним кодексом, законопроєкт про бюджет на черговий наступний рік уряд має подати до 15 вересня у Верховну Раду. Народні депутати до кінця вересня подають свої правки, до середини жовтня бюджетний комітет ретельно їх розглядає, далі парламент голосує перше читання, потім іде доопрацювання до другого читання. Тобто нардепи можуть вплинути на проєкт бюджету тільки в першому читанні, у другому — роль Верховної Ради вже нівельована, там доопрацьовується за іншим принципом. Отже, нам треба подивитися на проєкт бюджету після 17 жовтня.
Як і кожен народний депутат, котрий думає про завтрашній день нашої держави, я теж подав свої правки до бюджетного законопроєкту. Є кілька критичних статей, які суттєво впливають на дохідну та розхідну складові бюджету. Наприклад, багато органів місцевого самоврядування просили нардепів пояснити, як правильно розщепляти ПДФО. Це ключовий податок, який по суті й відрізняє, скажімо, Київ від якоїсь сільської громади Черкаської області. Тому що податок на доходи фізичних осіб сплачують багато підприємців, які живуть у місті, а чим більше робочих місць, тим більший податок і більше коштів у бюджеті. Тож людина у цьому місті може собі дозволити більше, а в сільській місцевості — не може, бо людей із легальною роботою проживає мало. Тому керівники великих міст виглядають для людей краще, ніж інші. Якщо говорити загалом, я подав більше десяти правок до законопроєкту.
Але на сьогодні правок 3339. Чи не стане це законодавчим спамом і чи не затягне розгляд законопроєкту?
Тому я й кажу, що є сенс подивитися на проєкт бюджету після 17 жовтня і поставити запитання нардепам різних фракцій, як вони голосуватимуть. Ця величезна ретельна робота має бути проведена членами бюджетного комітету, вони мали б відсіяти спам. Що таке спам? Це коли народний депутат живе в Україні, майже чотири роки йде війна, він розуміє можливості державного бюджету, але подає правки, які завідомо нереалістичні, проте вони можуть сподобатися виборцям. Наприклад, у п’ять разів збільшити зарплату або пенсійне забезпечення. Але будуть і конструктивні правки, які показують і доходи. Бо коли нардеп пропонує видатки, але не пропонує доходи, де їх узяти, такі правки одразу зрізаються. Мої запропоновані правки показують, де взяти доходи. Наприклад, я пропоную, що в наступному році треба збільшити суму в бюджеті на гуманітарне розмінування сільськогосподарських земель. Тут доходи можна збільшити за рахунок продажу електронних цигарок, бо їх, на жаль, продовжують курити, а отже, зростають доходи від них. Або правка про зміни структури оплати прокурорів. Змінивши структуру оплати посадового окладу прокурорського працівника окружної прокуратури, ми маємо 1,2 млрд грн потенційних доходів. Пріоритет чи ні? Адже ми не підвищували зарплату військовослужбовцям, які не на передку, вони отримують мінімалку — 21 тис грн. Проте людина, яка носить піксель, повинна мати якісне забезпечення, гідну зарплату. Якщо держава не має можливості виплачувати цю велику зарплату, то вона не може виплачувати і на прокурорських працівників. Тому що цей працівник не може бути оцінений утричі вище, ніж військовий. Так, працівники прокуратури виконують важливу функцію, але такої критичної диспропорції не має бути. Нещодавно побачив інформацію про пенсію німецького поліцейського та німецького вчителя: 2000 євро у вчителя і 500 євро у поліцейського. А у нас все навпаки. Тому ця диспропорція має бути вирівняна у рамках бюджету наступного року.
Цікаво, як ухвалюються рішення у вашій депутатській групі? Ми подивилися, як група голосувала щодо питання про НАБУ і САП 22 липня: 10 членів віддали голоси "за", 7 взагалі не голосували, в тому числі й ви, а через 10 днів 11 депутатів із 17 підтримали відновлення незалежності НАБУ і САП. Чи є у вас спільне бачення рішень і чи буде таке під час голосування бюджету?
У нас є дві депутатські групи, створені за участі мажоритарників, позаполітичних, позапартійних. У когось є своя партія, наприклад, я — голова партії Сергія Рудика "Час змін". Але в парламент ми зайшли як мажоритарники із конкретних регіонів, маючи конкретні зобов’язання перед мешканцями конкретного виборчого округу. Тому може бути різне ідеологічне бачення під час ухвалення рішень. Приймати у нас рішення по аналогії з класичною партійною фракцією — так не відбувається. Я лише тоді голосую "за", коли справді вважаю, що я "за". На початку депутатського тижня відбувається дискусія щодо критичних питань, секретаріат напрацьовує свої рекомендації. У нас завжди є "шпаргалка", де зазначено "можна підтримати" або "на розсуд", на відміну від класичний фракцій, де є тільки "за" і "проти". Щодо засідання про НАБУ і САП, воно готувалося дуже таємно, але певний інсайд був. Дізнавшись, що там буде, я вирішив просто не з’явитися на засідання, бо очевидно, що я б за це не голосував. А багато моїх колег могли подивитися, що це президентський законопроєкт, тому треба проголосувати і підтримати президента. Але потім ми побачили, чим усе закінчилося.
"Якщо ми не зможемо підтримати аграріїв, особливо на прифронтових територіях, то не буде зерна і хліба"
Ви є представником аграрного комітету. Наскільки у межах нашого воєнного часу є достатні умови для роботи аграріїв і чи виявився справді ефективним закон, спрямований на захист аграрних підприємств на прифронтових територіях?
Поки що нічого хорошого я аграріям не скажу. Наступного тижня мене та інших депутатів запросили на зустріч аграрії Черкаської області. Зовні виглядає, що ситуація гарна, бо в бюджет кошти на підтримку сільськогосподарського виробництва — дотації, компенсація збитків — закладені. Але закладені у форматі спецфонду. Чим відрізняється загальний фонд бюджету від спецфонду? Загальний — це майже гарантовані видатки, коли зрозуміло, що закладена в бюджет сума майже на 100% буде. А спецфонд — буде або не буде. Тобто поки що наша задача — хоча б половину видатків, призначених на підтримку аграрних підприємств на наступний рік, паритетно розподілити між загальним фондом і спецфондом. Можливо, для слухачів це занадто складна математика, але так є. Це поки що не підтверджені доходи. Якщо ми не зможемо підтримати аграріїв, особливо малих і середніх фермерів та особливо на прифронтових територіях, то, крім питання справедливості-несправедливості, просто не буде зерна і хліба. А це не менша проблема, ніж відсутність снарядів.
