Ілюстративне фото Latifundist.com
ЄС змінив 9 із 40 квот
Держави-члени ЄС погодили пакет домовленостей про певний етап лібералізації доступу до ринку ЄС для широкого переліку продукції українського агрохарчового сектору. Які деталі цих домовленостей?
ЄС – для нас найліквідніший ринок збуту продукції, на якому ніколи не виникає жодних проблем, пов’язаних з несплатою за поставлену продукцію та логістичними питаннями, які виникають при перевезенні. Це не можна порівняти з Близьких Сходом, Китаєм, Індією. Набагато простіше працювати в цьому напрямку. Те, що ми мали до початку війни, суттєво обмежувало наші потреби і ми від цього більше втрачали. Коли почалася велика війна, тимчасово були зняті усі обмеження і ми встановили рекордні поставки до ЄС. при цьому ми змогли вижити і вистояти в таких тяжких умовах. Потім ЄС все таки зупинив так званий безвіз для аграрної продукції і знову певернувся до квот. Був проведений величезний обсяг різних комунікацій на політичному рівні та рівні громадських об’єднань. ЄС знову нам трішки поступився і пішов на зустріч, змінивши 9 квот із 40. Це допоможе нам ефективніше працювати і збільшувати прибутковість аграрної продукції.
Квота на зернові – 1,6 млн тонн
По яких товарних позиціях нам не вдалося домовитися з Європою про більш сприятливі умови торгівлі?
Квота на цукор до початку повномасштабної війни складала 20 тисяч тонн, а під час війни – понад 200 тисяч тонн. Зараз будемо мати 100 тисяч тонн. По інших позиціях майже так само у відсотковому порядку. Із зерновими культурами трішки складніше. Ми поставили понад 5 млн тонн зернових, коли зняли обмеження. Зараз нам встановили обмеження близько 1,6 млн тонн. Це для нас недостатньо, але все ж таки довоєнні обсяги нам збільшили. ЄС не може конкурувати з нами. У нього не вистачає сил, щоб бути конкурентоспроможним відносно нашої продукції навіть в умовах війни в Україні.
Найбільше нашої продукції потребує Африка
На які ринки ми постачатимемо решту продукції?
Ми працювали майже на усіх континентах до початку війни і зараз продовжуємо це робити. Великі обсяги поставок в напрямку Близького Сходу та Північної Африки. Велику кількість продукції ми постачаємо в Індію, Китай. Найбільше нашої продукції потребує Африка, але працювати там дуже складно через оплату за продукцію та безпекову ситуацію поблизу портів. Разом з тим там найбільше помирає від голоду людей.
.jpg)
Леонід Козаченко. Фото: Українська аграрна конференція
Дотації фермерам в ЄС складають до 40% від бюджету, в Україні – 1%.
Чому можуть навчити українські фермери європейських колег?
Європейці кажуть, що в нас сільське господарство – це бізнес, а у них це традиції. У них фермер, який має 3 га землі, 2 корови і 5 поросят – вже класичний підприємець, який працює в традиціях. В нас же нібито індустріальний підхід. В ЄС згідно з їхніми рішеннями 40% бюджету ЄС може бути використано на дотації фермерам. У поточному році вони використовують 32,8%. Це загальноєвропейський бюджет дотування. Крім того, ще кожна окрема країна дотує. А в нас натомість іде лише 1% бюджету на дотації. У нас мале фермерське господарство розміром до 200 га, середнє – до 10 тисяч га, велике – понад 10 тисяч га. І це нікого не лякає. Навпаки в таких умовах можна використати комплексний підхід до виробництва і унеможливити багато втрат, які мають фермери в ЄС. Ми пропонуємо їм об’єднуватися в кооператив чи акціонерні товариства, збільшити площі. Проте європейські фермери не хочуть цього робити.
