Ілюстративне фото: almenda.org
"Освіта для РФ є інструментом індоктринації та мілітаризації дітей"
Як навчаються зараз діти на тимчасово окупованій території? Якою насправді є та освіта і чи вона там є загалом такою, як була до війни?
Якщо ми говоримо про освіту на окупованих територіях, то треба дуже добре розуміти, що освіта для Російської Федерації є інструментом індоктринації та мілітаризації дітей. Тобто освіта перестала виконувати свою основну роль. Вона зараз виконує роль перепрограмування дітей для того, щоб вони були, по-перше, лояльні до Росії, по-друге, готові воювати за Росією. І ми бачимо, як кожен рік Росія змінює програми, посилює мілітаристський компонент, вносить зміни в ідеологічний компонент.
Наприклад, якщо ми говоримо про цей рік, то Росія почала перехід, який має завершитися до наступного року, на єдині підручники 5-9-х класів. Раніше вона це зробила вже для 10-11-х класів. І це, по суті, підручники історії, які не є підручниками історії. Вони є інструментом формування постправди, зовсім іншого уявлення про світ, де є Росія як "центр світу", і є всі інші, хто є ворогами Росії, які намагаються дестабілізувати мир. І це те, що вкладає Росія в голову нашим дітям. І це ми бачимо не лише в контексті контенту, як переписані підручники, бо вони не є підручниками, це по суті пропагандистські матеріали наразі, а й в кількості годин. Росія збільшує кількість годин на вивчення "історії". Тобто з цього року "історію" будуть вивчати три години на тиждень. Це говорить ще й про те, наскільки важливу роль Росія виділяє саме історії, бо це інструмент перепрограмування дітей. Також ми бачимо уроки, які стосуються мілітаристської складової – це "Розмова про важливе", "Захист батьківщини", де діти в старших класах, окрім ідеологічної складової, набувають практичних навичок, як воювати. І пріоритет викладання цих уроків надається колишнім військовим, які брали участь у збройних діях проти України.
"Росія починає обробку дітей з дуже маленького віку"
Але багато з нас вчилися ще в радянській школі, коли Україна була фактично в радянській окупації, і цю всю пропаганду пережили на собі. І це щастя було, якщо вдома були батьки, котрі пояснювали, що все зовсім не так. Але потрібно було, щоб дитина була стійка до цієї пропаганди і не розповідала в школі те, що їй сказали батьки. Це дуже складна ситуація.
Саме тому Росія починає це впроваджувати навіть не зі школи, а з дитячого садочку. Ми говоримо здебільшого про школу, бо школа є обов'язковою і діти не можуть не ходити в школу. Але Росія дотягується і до дітей в дитсадках. Там також є доволі сильна мілітаристська складова. Там до дітей приходить "Юнармія", дітей одягають у військову форму. Тобто Росія свідомо зменшує вік для того, щоб якраз почати працювати із дітьми, коли діти ще не розуміють, як вони можуть безпечно себе поводити поза домом, коли батькам важче пояснити дитині, що вона може і не може говорити за межами квартири. Тому Росія і починає обробку дітей з дуже маленького віку, щоб коли дитина вже стане підлітком вже вірила в цю реальність і було важче її переконати, пояснити, що ж насправді відбувається.
В окупованому Криму близько 22 тисяч вчителів
Наскільки багато завезли педагогів на ТОТ і наскільки багато там педагогів, які пішли на співпрацю з окупантами?
У нас немає достовірної інформації, скільки вчителів завезено з Російської Федерації. Там є програма "Земський вчитель", по якій ми можемо приблизно подивитися, скільки вчителів перемістилося з РФ на окуповані території. Але не всі вчителі переміщалися в рамках цієї програми. Тому, якщо ми говоримо про програму "Земський вчитель" і Крим, то по цій програмі заїхало більше 100 вчителів. А кількість вчителів в окупованому Криму, за останніми даними тамтешньої "влади", близько 22 тисяч. Але ми розуміємо, що частина людей просто переїжджали поза цією програмою і влаштовувалися вчителями. Тому в нас немає повної картини. У той же час ми розуміємо, що скоріш за все більшість вчителів – це або вчителі, які викладали до окупації, або ті, хто закінчили університети і пішли викладати на окупованих територіях.
"Ми бачимо дуже сильний тиск на вчителів"
І працюють за російськими програмами, так?
Так, і працюють за російськими стандартами, бо за іншими програмами неможливо працювати на окупованих територіях. І ми бачимо дуже сильний тиск на вчителів. На тих вчителів, які намагаються все-таки викладати предмет, а не займатися пропагандою, ми бачимо доноси, звернення в ФСБ, бачимо відео з публічними вибаченнями потім вчителів. Тобто в нас є задокументовані кейси, де вчитель викладає, вчитель висловлюється на підтримку України, вчитель називає війну війною і агресора агресором. За це діти пишуть донос на вчителя в ФСБ і вчителя, звісно, звільняють. І змушують записувати відео з "вибаченням" і з "підтримкою" Путіна. Тобто цей тиск також є. Вчителям, які намагаються розвивати у дітей критичне мислення і викладати, дуже складно. Бо з одного боку, з точки зору України, вони порушують законодавство про колабораційну діяльність, а з іншого боку, з точки зору РФ, за будь-яке їхнє слово на них можуть написати донос в ФСБ. Але деякі вчителі, які все ще є проукраїнськими, намагаються працювати і, наприклад, частину тем дають дітям на самостійне опрацювання, намагаючись таким чином не викладати відверто пропагандистські матеріали. У той же час ми знаємо про випадки, коли потім приходять діти або їхні батьки, які є проросійськими, або росіяни, які переїхали на окуповані території, і ставлять питання, мовляв, чому ця тема не викладалася на уроці, чому про неї не говорили тощо.
Але якщо викладач математики, фізики чи географії ще може якось пристосуватися до цих умов, то як пояснювати дітям історію свідомому українському вчителю, який потрапив в окупацію і змушений працювати за російськими програмами?
Це питання інструментарію, який використовує вчитель. На жаль, з міркувань безпеки ми не можемо називати міста та імена цих людей, але в нас є випадки, де вчителя три рази звільняли і він міняв школи якраз за те, що на уроках історії викладання велось таким чином, щоби ставити під питання. Тобто це не прочитати параграф і переказати його учням, а це робота в групах учнів, аргументування різних позицій, коли вчитель дає можливість учням поставити самостійно під сумнів те, що викладається в підручнику. А якісь відверті теми, де йдеться про так званий "неонацизм" в Україні, віддаються на самостійне опрацювання. Але, на жаль, дуже часто потім цьому вчителю майже неможливо знайти роботу. Його просто не допускають до учнів, щоби якраз мінімізувати цей розвиток критичного мислення у дітей.
Марія Суляліна. Фото: facebook/masha.sulialina
"Бачимо нову "залізну завісу", яку Росія намагається створити між нами та нашими людьми в окупації"
Чи лишаються для наших дітей в окупації, для їхніх батьків, які бажають продовжити навчання в українських вишах, хоч мінімальні можливості вчитися онлайн за українськими програмами? І чи реально зараз це втримати у таємниці?
Україна робить кроки для того, щоб адаптувати програми, забезпечити онлайн-навчання. Тобто зі свого боку ми реформуємось і робимо такі кроки. Інше питання – що Росія це все блокує і в деяких місцевостях це фізично стає неможливе. Дитина може підключитися, почати процес навчання, а потім втратити зв'язок через те, що VPN (віртуальна приватна мережа – ред.) постійно блокують і треба постійно знаходити нові. Багато сайтів на окупованих територіях заблоковано, тому це дуже динамічна історія. І, на жаль, останнім часом ми бачимо, як Росія все сильніше і сильніше закриває цей зв'язок. І це не лише ті перевірки, які були раніше, коли у дітей перевірялись телефони, ноутбуки. Зараз просто блокуються різні сервіси, різні VPN, і цей зв'язок ще більше ускладнюється. І якщо ми вже проводили паралелі з Радянським Союзом, то по суті ми зараз бачимо нову "залізну завісу", яку Росія намагається створити між нами і нашими людьми в окупації.
"Це можливість продовжити навчання в Україні"
Якщо дитина якимось чином виїхала з окупованої території, маючи на руках російський документ про освіту, то як вона може вступити до ЗВО в Україні?
Діє спрощена процедура вступу. Є перелік освітніх центрів – "Крим-Україна", "Донбас-Україна". Вони наразі покривають всі окуповані території, і це насправді величезна кількість закладів освіти. Є певний алгоритм, за 5 хвилин я його не встигну пояснити, але можна зайти на сайт нашої організації або на сайт наших партнерів – "Схід-SOS", "Донбас-SOS", де цей алгоритм покроково описаний. І є спрощена можливість вступити у заклад вищої освіти і отримати бюджетне місце. Тобто, цей алгоритм є і ми завжди закликаємо ним користуватися, бо це можливість продовжити навчання в Україні. І з нашого досвіду, ті, хто до нас звертаються, майже всі вступають на бюджет.
"Наші люди там є"
За вашими спостереженнями, чи багато все ще залишається на ТОТ родин, які прагнуть, щоб їхня дитина якось закінчила ту окупаційну школу, але все-таки вирвалась звідти і продовжила навчання в Україні?
Ми щомісяця надаємо консультації і не лише щодо вступу, а й щодо можливості здобуття української середньої освіти, перебуваючи в окупації. Тобто, безумовно, наші люди там залишаються, вони є. Багато чи мало – дуже важко сказати, бо в нас немає статистичної інформації. Напевно, ні в кого її немає. Так, ми бачимо, що кількість дітей, які далі навчаються в українській шкільній системі освіти, з роками зменшується. Але ми також розуміємо чинники, які на це впливають – передусім блокування інтернету і залякування людей, які там перебувають. Але коли ми спілкуємося зі студентами, які вступають, то вони розказують також про своїх однокласників або знайомих, які теж думали вступати в Україні, але не всі можуть у першу чергу якраз через фінансові можливості. У нас насправді величезна проблема з перетином кордону. Дитина має їхати через Росію, через Білорусь, а це, на жаль, не всі сім'ї можуть собі дозволити. Часто дитина має їхати сама, бо якщо й знаходяться кошти, то на одну людину. Тому це серйозний виклик для людей, які залишаються в окупації. По суті, вони залишаються в пастці. І ми ж розуміємо, якщо Росія блокує всю інформацію, то вони насправді їдуть в нікуди. Вони навіть не знають, що їх там чекає, бо в них банально не вистачає інформації про системи підтримки, які розбудувала Україна, які є можливості і хто їм тут може допомогти.
