Фото надане пресслужбою Анжеліки Рудницької
Коли починає звучати різдвяна музика, ти втихомирюєшся, ти наповнюєшся таким неймовірним світлом, яке наче структурує тебе всередині
Ми зібрались сьогодні з приводу "Території Різдва". Але розпочнемо все-таки з ювілею: "Територія А" цього року святкує 30 років. Від 90-х – і до сьогодні. Легендарний хіт-парад!
Від 90-х назавжди. Доброго ранечку, друзі. Так, дякую. Нарешті до вас добралася. Скільки разів ми переносили нашу зустріч, тому що якийсь шалений графік цього року. Або тому, що нас всіх стає взагалі менше, а роботи більше, або тому, що в мене такий ювілейний рік – коли все-все-все-все зійшлося у 202-му. І ще ж багато ювілеїв навіть не згадуємо, бо не хочемо (сміється).
Анжеліко, ти ж завжди несешся в цьому графіку. Щороку кажеш: "Ну, може наступного року буде трохи більше часу". Ти ж завжди людина-мураха і людина-бджола. Давай тоді про все по порядку. Ти прямо до нас зайшла і сказала: "Я сьогодні побачила, що нас не гуглять".
Ні, це я побачила публікацію, бо в мене є чат-бот, який відслідковує публікації про мене. Він сьогодні мені приніс інформацію про те, що артистів 90-тих не гуглять. І в переліку є також я. Але це не зовсім так, бо сьогодні я навіть поки бігла до студії, мене перехопила жінка, яка хотіла селфі зробити на Хрещатику, потім тут мене запитували щось про якісь мої проекти. Я не відчуваю недостачі уваги.
Ми тебе самі гуглили сьогодні разів 25 щонайменше і розуміємо, що…
Я перевірю! (сміється)
Перевір. Ти могла запізнитись до нас, тому що хтось обов’язково хоче сфотографуватись, розпитати. Особливо, коли ти біжиш по Хрещатику. Тут завжди таке, до тебе завжди дійсно багато інтересу. Тож тут треба планувати свій час… Отож, про "Територію А", про тридцятиріччя, – ми вже фактично рік підсумовуємо?
Так, так. Ми вирішили, що 30 років – це така дата, яку можна святкувати протягом усього року, тож цьогоріч всі нас вітали (і ви теж) з днем народженн, надсилали нам свої вітання– і продовжують це робити. Ми щасливі, що в нас так багато друзів за ці роки, і дуже часто вони кажуть: "Ой, давайте концерти!". Але зібрати артистів зараз (і глядачів) складно.
Ти завжди думаєш про те, чи взяти на себе цю відповідальність. Однак завдяки наполегливості фестивалю "Покоління" ми таки зробили два ювілейні концерти у Києві і у Львові, і вони були емоційно розривні, і кількість артистів, яких ми зібрали, навіть мене вразила, якщо чесно. Із деякими я знайомилася прямо на сцені. Чому? Тому що це вже нове покоління, яке переспівує наші пісні, які були популярними в 90-х. Я одного питаю: "А ти хоч знаєш, що пісні 30 років?". Дивиться на мене здивовано.
Це не Влад Дарвін?
Ні. Влад Дарвін – це наш глядач, він нам писав листи. Він навіть мені повідомив, що я жодного його листа тоді не прочитала – і я в нього просила пробачення публічно у Львові на концерті! Він же такий скромний, напевно, він був дуже стриманий в листах, а ми любили таке щось емоційне, яскраве. Ні, це не Дарвін.
На ювілейних концертах "Территорії А" було дуже багато юних людей, які точно не могли нас дивитися в ефірі. Однак вони знають пісні "Території А", і вони співали разом з нами. І це класно, тому що це та інформація, яку ми передаємо з покоління в покоління, і це та тяглість, про яку я люблю дуже говорити
Ми просто чому згадали? Тому що цього року побачив світ переспів Влада Дарвіна і Марії Бурмаки "Розлюби" – фантастична пісня!
І ми її презентували саме на ювілейному концерті "Території А" – і в Києві, і у Львові. Зрозуміло, що в Києві простіше артистів зібрати, бо більшість мешкає саме тут. І дуже багато було емоцій, і знаєш, що приємно – було дуже багато молодих людей, юних, які точно не могли нас дивитися в ефірі. Однак вони знають пісні "Території А", чи часів "Территорії А", і вони співали разом з нами. І це класно, тому що це та інформація, яку ми передаємо з покоління в покоління, і це та тяглість, про яку я люблю дуже говорити.
А у Львові, напевно, найбільшою несподіванкою був Левко Дурко. Йому 74 роки, але він має прекрасний вигляд, бадьорий, виступав, співав, стрибав на сцені, і навіть для нас це було несподіванкою. Ми всі селфилися з Левком Дурком, бо ми реально дуже давно не бачилися.
Ми теж пам'ятаємо дуже добре Левка Дурка – ще з часів співпраці з Аллою Мігай. Це фантастично позитивна людина, його пісні дійсно додали особливого шарму всім концертам, які були присвячені 30-річчю "Території А". А зараз і послухаємо переспів Влад Дарвіна і Марії Бурмаки "Розлюби".
Ну і після того, як ми згадали 30-річчя легендарного хіт-параду "Території А", давай поговоримо про традиційний проєкт "Територія Різдва". Розкажи більше, який вже за ліком цей проєкт цьогоріч, хто бере участь? Тому що ж артисти в ньому не повторюються.
Коли я говорю про "Територію Різдва", я одразу розслабляюсь, тому що Різдво для мене – це диво з самого дитинства. І мені важливо було оцю тяглість моєї родини, традиції, з якими я виросла, які треба було приховувати в моєму дитинстві, – дати їм нове життя, новий шанс бути побаченими, почуттими. І це не тільки про збереження традиції, це про її оновлення, про її вміння відновлювати внутрішній наш світ. Бо ми зараз всі розшарпані, розірвані, нервові. Але коли починає звучати різдвяна музика, ти втихомирюєшся, ти наповнюєшся таким неймовірним світлом, яке наче структурує тебе всередині – от ніби, знаєш, ніби якась кров наша починає циркулювати всередині.
Різдво – це магія, і ця музика, яка перевірена тисячоліттями, яка дійшла до нас з глибин віків, які ніхто не може облічити, вона фантастична і вона стала відновленням цьогоріч і для багатьох військових, і для ветеранів, які долучилися до проєкту. Тому що, окрім артистів, яких ми любимо, з якими ми працюємо, ми долучили ветеранів, військових, парамедиків, і всі вони знімались в студії, хоча деколи це було теж нервово. Тобто люди погоджуються, їм подобається ідея, потім коли вони приїжджають в студію і стоять перед мікрофоном, вони розуміють, що я ж не вмію співати, нервують. Але все виходить в нас, бо у нас завжди дуже дружня атмосфера, обнімашки і я завжди кажу, що заради цих обіймів і зустрічі з однодумцями варто затіювати ці великі проекти.
Треба переакцентувати радянську новорічну традицію – "йолки, шампанське, п’яні морди в салатах" – на красу, на колядки, щедрівки, прославлення Бога, на дідуха, на 12 страв, – зрештою, на об'єднання родини. Не лише нашої маленької родини, а всієї української родини
Вдев'яте вже "Територія Різдва" відбувається, але лише втретє велика зйомка, тому що зараз це можливо завдяки Українському культурному фонду. Тобто раніше, коли я шукала партнерів, мені всі розповідали, чому це не може бути. Тому що на все знаходиться гроші, можливості, а на вічне і на те, що деконструює радянську традицію – "йолки, шампанське, п'яні морди в салатах, олів'є і З легким паром" – ні. Треба переакцентувати це на красу, на колядки, щедрівки, прославлення Бога, на дідуха, на 12 страв, – зрештою, на об'єднання родини. Не лише нашої маленької родини, а всієї української родини. Але я йду шляхом не жорсткого заперечення, а шляхом любові.
Тобто ось подивіться, скільки любові є в наших традиціях, просто доторкніться – і ви змінитеся, і разом з вами буде змінюватися світ.
На жаль, от за навіть ці три таких великих проєкта, ми не стали такими популярними, як мені би хотілося. Тому що різдвяний період надто короткий, щоб це розкрутити дуже сильно. Але українці вже починають звикати до Різдва, і коли цьогоріч ми ще не зняли, а вже від телеканалів пішли запити, чи ж буде Різдво, – я зрозуміла, що ми все ж таки на правильному шляху.
Впевнені, що цей проєкт ми оціним, як завжди, з огляду через 100 років.
Не через 100 років, але от так влаштована психіка людська, що інколи треба звичка, і поки не випрацьована звичка, це не сприймається. Але якщо це довбати, то продовбається. Головне, щоб просто мені вистачило сил, бо я вже цьогоріч зарікалась, казала "все, я не хочу більше, в мене нема сил".
Ми тебе дуже просимо не зупинятись, продовжувати обов'язково, чим можемо – допоможемо.
Я хотіла доповнити. Я згадала, що генетики відкрили омонімічну здатність молекул ДНК, яка полягає в тому, що наші здібності, таланти, взагалі наша природа розкриваються в залежності від середовища, в яке ми занурюємося. Тому дуже важливо занурюватися саме в традиції, в пісні, тому дійсно по-іншому кров тече, як ти кажеш.
Цьогоріч я не буду називати всіх артистів. Це і актори Театру Франка – Наталія Сумська, яка зараз у всіх постах, Євген Нищук, який є ветераном війни, "голосом Майдану" і Народним артистом України. Марта Адамчук з нового покоління, Іван Марунич, військовослужбовці Едуард Драч, Христина Панасюк. Віталій Кириченко з гурту Нумер 482. І що мені неймовірно приємно, що це вже друге покоління працює в "Території Різдва". Зараз в першому концерті "Містерії" грав і співав Володимир Вікарчук з гурту Шпилясті Кобзарі. Зараз він військовослужбовець і перебуває на фронті, а його малючок Остап цьогоріч співав разом з нами. А ще одну дівчинку Аня точно знає. Вона також співала, танцювала.
О так!
Це твоя донечка Єва, яка почуває себе в нашому середовищі як риба у воді, бо вона усіх знає. І вона мені заявила, що ось ще трохи підросте і буде директором "Території А"! Єва ще зовсім маленька, їй 6 років. Але я тепер за долю "Території А" спокійна абсолютно (сміється).
Кращого фіналу нашої розмови сьогодні і не вигадати!
Так, і Віталіка Кириченко ми об'єднали цьогоріч із дівчатами з гурту GG Гуляй Город, а також із акторами Луганського театру. І це теж дуже зворушлива історія, тому що Луганський театр вже вчетверте змінив свою адресу. Вони з Луганська виїхали в Сєвєродонецьк, з Сєвєродонецька виїхали в Суми. І Суми зараз також в такій складній ситуації, тому вони переїхали до Києва. І вони ще без зарплат, без нічого, і нас не було на таких акторів можливостей. Але ми сказали, що ми поділимся, бо ми хочемо, щоб ви були з нами. І це вийшло фантастично.
Ох, ми вже чекаємо цей номер! Дякуємо тобі, Анжеліко!
