Ілюстративне фрто з відкритих джерел
Емоційне відчуження батьків і дітей – це проблема світового масштабу
Майже третина українських дітей не має сильного емоційного зв’язку із батьками. Це багато чи мало?
Ці цифри не такі страшні, як можуть здаватися на перший погляд. Навіть у мирний час дуже тісний зв'язок між батьками і дітьми у нас точно є не в більшої частини населення. Проблема емоційного відчуження батьків і дітей актуальна не лише в Україні. Це проблема світового масштабу. Це закономірні процеси для підліткового віку. Інший фактор – це війна і хронічний стрес, в якому перебувають батьки і діти, який однозначно позначається на емоційному зв’язку. Тобто це нормальна реакція на ненормальні події. Є випадки, коли розрив емоційного зв’язку відбувається внаслідок одноразової травматичної ситуації. Також він може слабшати на тлі хронічного стресу, який переживають під час війни і батьки і діти. Тобто батьківський стрес дуже сильно впливає на процес виховання. Батьки поблизу зони бойових дій насамперед зосереджені на питаннях виживання дітей. І тут не до емоцій.
Роздратування, замовчування, ігнорування – небезпечні дзвіночки емоційного відчуження
Які є дзвіночки для батьків, які можуть вказувати на втрату емоційного зв’язку з дитиною?
Якщо батьки помічають, що частіше спілкування з дитиною викликає у них внутрішнє роздратування, то це вже дуже серйозний дзвіночок. Якщо вдень батьки приділяють мало часу розмові з дитиною, не залучають дитину до спільних побутових справ, то це теж дзвіночки про те, що зв'язок між батьками і дітьми слабшає. Якщо батьки не знають, як дитині розказати про щось і не розповідають зовсім нічого про себе і своє життя, то це також дзвіночок. Звісно батьки не повинні навішувати дітям свої проблеми, але поділитися своїми переживаннями з дітьми батьки цілком можуть у тій формі, яка буде доступна для сприйняття дітей. Це буде прикладом того, що діти також можуть ділитися своїми переживаннями і турботами. Якщо батьки помічають, що вони не запитують дітей про їхні емоції, обмежуються лише питаннями: як справи? Що було в школі? – це не зовсім про емоційний зв'язок. Коли ми питаємо, про настрій, про важливі події, про цікавий досвід дитини тощо, це є більш глибокі питання, які стосуються їх особисто. Коли діти більше дратуються від контакту з батьками, ніж отримують задоволення, не розповідають про свої справжні переживання – це також сигнал того, що емоційний зв'язок порушився.
Діти в підлітковому віці мають амбівалентне ставлення до батьків. З одного боку вони дуже потребують батьківської підтримки і тепла, а з іншого боку вони всіма можливими способами відбиваються від проявів батьківської любові, тому що це їхня вікова задача в цьому періоді. Вони випробовують свою самостійність і це нормально. Тут важливо зберегти цей баланс. Бути емоційно доступними до дітей і бути готовими прийняти дітей з усіма їхніми болями і радощами.
Олена Лісова. Фото: Голоси дітей
15-20% дітей вказують на нерозуміння з боку батьків
Що робити дитині, якщо батьки емоційно відсторонені?
Діти можуть вивести батьків на бесіду і пояснити їм, що вони потребують психологічної допомоги. У нас на онлайн лінію (0 800 210 106) є досить багато запитів, коли саме діти пишуть чи телефонують зі скаргами, що батьки їх ігнорують чи не розуміють. Таких звернень є від 15 до 20% від загальної кількості. Не можна знецінювати емоції дитини, нехтуючи її скаргами. Порада взяти швабру і поприбирати, коли дитина почувається психологічно некомфортно – це знецінення емоційних проблем дитини. У нормальних стосунках так не має бути. Варто дослухатися до того, що відбувається з дитиною.
Залучення дитини до спільної побутової праці
Які поради ви можете дати батькам для налагодження міцного емоційного зв’язку з дитиною?
Праця і зайнятість профілактує нудьгу і сплін у дітей. Дуже прекрасна практика, коли батьки з дітьми з малечку ділять якісь спільні справи. Це не йдеться про експлуатацію дитячої праці. Йдеться про залучення дітей до повсякденного життя родини. Це навчає дитину простим життєвим навичкам і дозволяє їй відчувати свою ефективність. Це підвищує її самооцінку і є полем для спільного спілкування батьків і дітей. Коли є така залученість дитини в розумних рамках і залученість у гуртки, де їй справді цікаво, це сприяє зміцненню емоційного зв’язку з батьками. Коли в дитини є зацікавленість чимось окрім гаджетів – це прекрасно і це буде доброю профілактикою депресій.
