Польща уклала угоду між Національним центром ядерних досліджень та Westinghouse, яка відкриває шлях до досліджень, навчання персоналу та розвитку промислової участі у майбутній польській атомній програмі. На цьому тлі виникає питання: чи може Польща, яка тільки починає створювати власний атомний сектор, використати досвід України — країни, що будує й експлуатує атомні електростанції понад сорок років? Саме про це говорили генеральний директор Рівненської АЕС і тимчасовий виконувач обов’язків голови правління Енергоатому Павло Ковтонюк та директор Департаменту ядерної енергетики Міністерства промисловості Польщі Павел Гайда під час форуму Rebuild Ukraine у Варшаві.
Павло Ковтонюк підкреслив глибину українського практичного досвіду: "Наш досвід великий. Ми перший блок свій побудували і включили в мережу в 1980 році… На сьогодні в Україні побудована досить ефективна система підготовки персоналу". Він пояснив, що українська модель охоплює співпрацю з університетами, роботу власних центрів підготовки, кваліфікацію та ліцензування персоналу. За його словами, це може бути корисним для Польщі: "Польща може скористатися нашою допомогою, вивчити наш досвід… починаючи від роботи з університетами, підготовки персоналу, навчання його, атестації, ліцензування".
Попри це, офіційних запитів від польської сторони поки немає. Утім, на місцевому рівні перемовини вже ведуться, розповів Ковтонюк: "Є співпраця мерів міст, наших українських міст, де розташовані атомні станції, з владою міст, де планується будівництво… обговорювали, наскільки це безпечно, наскільки це екологічно". Він наголосив, що громади, які живуть поруч з АЕС, добре розуміють специфіку галузі та її соціально-економічне значення.
Ковтонюк також прокоментував різні підходи до атомної енергетики в Європі, зокрема порівняв Польщу та Німеччину: "Атомної енергетики альтернативної сьогодні немає… ядерна енергетика безпечна, вона працює, забезпечуючи декарбонізацію". Він підтвердив, що Україна планує добудову енергоблоків на Хмельницькій АЕС, а малі модульні реактори розглядає як перспективу: "Це можливість регулювання потужності… і їх можна будувати поблизу заводів, підприємств, які споживають велику кількість електроенергії". Україна поки не має власних SMR-розробок, але аналізує проєкти США, Великої Британії та Франції.
Польська сторона наголошує, що майбутня співпраця з Україною може бути значною, особливо після завершення війни. Павел Гайда пояснив, що Польща будує не лише першу атомну електростанцію, а цілий сектор: "Наша ядерна програма не передбачає тільки будівництво самої електростанції. Це також і створення всіх суб'єктів, які матимуть досвід та компетенцію… І це буде неможливо без співпраці з більш досвідченими партнерами". Він прямо вказав на можливість партнерства з Україною: "Тут є багато потенційних напрямків для співпраці".
За його словами, навчальна та наукова співпраця з українськими установами фактично вже триває, особливо через участь українських інституцій у проєктах ЄС та навчання українських студентів у польських технічних вишах. "Наука завжди базувалася на співпраці… І вона може стати ще ширшою, коли закінчиться війна", — зазначив Гайда.
Він також звернув увагу на те, що хоч нові ядерні технології вимагають адаптації, основа залишається спільною: "Певні елементи залишаються незмінними. Фізика, безпека реакторів — ці речі дуже схожі… Старі знання можна оновлювати і застосовувати після відповідного навчання та адаптації".
Польща тільки формує власний атомний сектор і намагається побудувати систему компетенцій, на яку спиратиметься майбутня енергетика країни. Україна має напрацьовані десятиліттями знання, реальні кейси та розвинену систему навчання персоналу. І хоча офіційної співпраці поки немає, у Варшаві визнають, що український досвід може стати важливою опорою в розвитку польської ядерної програми.
Як підсумував Павел Гайда, "ми повинні створити основу для такої співпраці, щоб після закінчення війни вона могла отримати додаткове прискорення".
Повну версію програми слухати тут.
Матеріал підготував Володимир Гарматюк
