Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Емманюель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Лондон, 8 грудня 2025 року. Фото: president.gov.ua
Обговорювали європейський мирний план
Президент України Володимир Зеленський вчора у Лондоні мав розмову з трьома європейськими лідерами – прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Ця зустріч завершилася без коментарів для преси і це зрозуміло, бо деякі важливі речі, принаймні до певного часу, мають залишатися утаємниченими. Та все ж, що ви особисто почули, які попередні висновки для себе зробили?
Якісь висновки достеменно можна буде зробити лише, коли ми почуємо повністю про те, що обговорювалося. Найближчим часом ми навряд чи це почуємо. Але враховуючи те, що зараз ми бачимо певну конкуренцію за лідерство, за той мирний план для України і Росії, який намагаються створити Сполучені Штати з одного боку, а Європа з іншого, мені здається, що Зеленський з європейськими лідерами якраз і обговорював той план, який Європа намагається створити для України. Ми чули про те, що відбувалося з американським планом, намагалися якось знайти компроміс стосовно нього. Зараз бачимо, що поки нічого такого не відбувається. І зараз, напевно, Зеленський вчергове з усіма європейськими лідерами вирішив разом обговорити питання плану європейського, в тому числі і питання гарантій безпеки, і територіальні, які є найскладнішими для нас у плані американському, який обговорюють.
"Вплив Європи у міжнародній політиці, на жаль, скорочується"
У мене складається враження, напевно суб'єктивне, що ані Китай, ані США не хочуть розглядати Євросоюз як цілісного суб'єкта, як учасника процесу, намагаються його всіляко подрібнити. Ці зустрічі з лідерами окремих держав посилюють цей процес чи послаблюють? Євросоюз залишиться суб'єктом, чи це буде якась інша спільнота, яка підтримує Україну?
Тут важливо перш за все розуміти те, що Євросоюз у питаннях зовнішньої політики ніколи цілісним суб'єктом не був. Так, це великий міжнародний гравець, який об'єднує 27 країн. Але якщо ми згадаємо, як влаштований Європейський Союз, то питання зовнішньої безпеки і політики безпеки залишилися переважно на національному рівні, незважаючи на те, що питання окремих внутрішніх політик закріплені за Євросоюзом, він може ухвалювати законодавство. Пам'ятаємо, що законодавства в Євросоюзі немає. Але в питаннях зовнішньої політики всі країни-члени ЄС залишаються більш-менш самостійними. І так, Євросоюз може певним чином допомагати у вирішенні окремих питань, якщо держави-члени мають між собою узгоджене бачення на певну зовнішньополітичну проблему. Але, на жаль, стосовно питання відносин з Україною, маю на увазі ширше, ніж повномасштабне вторгнення, тобто питань і стосовно війни, і стосовно торгівлі з РФ тощо, в європейських країн, мені здається, якось спільного бачення немає. Так, в окремих великих держав ЄС воно є і Зеленський якраз із цими державами та з Британією намагається певним чином це обговорювати. Але варто розуміти, що ці великі держави за своєю потугою, навіть попри те, що це доволі великі економіки, геополітично зараз не мають такого великого впливу як Сполучені Штати. Наприклад, якщо ми подивимося на африканський трек у французькій зовнішній політиці, то ми побачимо, що він поступово занепадає. Його перехоплюють з одного боку Сполучені Штати, з іншого боку Росія, а з третього боку Китай. Тобто вплив Європи у міжнародній політиці, на жаль, скорочується. І через це є певне підґрунтя для того, щоб і американці, і росіяни, і китайці говорили про неспільність і слабкість європейських держав.
Богдан Коваленко. Фото: facebook/b0hdan.k0 valenk0
"Від цієї повномасштабної війни Китай має ослаблену Росію"
Французький президент нещодавно їздив до Китаю, де, очевидно, теж йшлося і про Україну. З яким китайським багажем міг приїхати Макрон?
Вони, здається, обговорювали вирішення глобальних криз і в тому числі повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Макрон закликав Сі Цзіньпіна посилити тиск на Росію, намагався йому "продати" ідею стосовно мораторію на удари Росії по критичній інфраструктурі в Україні. Але якихось заяв, які б свідчили про те, що Китай якось… Звісно, Сі говоритиме про те, що він підтримує мирні намагання європейські, американські в тому числі. Але від цієї повномасштабної війни Китай має ослаблену Росію. Тобто, допоки Росія витрачає свої кошти на зброю, на утримання військових, поки Путін змушений витрачати кошти на ведення бойових дій, на виготовлення ракет і дронів, якими потім завдає удари по Україні, до того часу російська економіка буде до певної міри слабшою, ніж вона могла б бути без цих витрат. І Сі це вигідно. Крім того, йому вигідно те, що країни Заходу таким чином від Росії відмежовані і Росія змушена повертатися в бік Китаю і намагатися з ним взаємодіяти. Тому що повноцінної опції, щоб обрати співпрацю з європейською чи з американською стороною в неї немає. І Сі з точки зору геополітики від цієї війни може вигравати. А те, що він заявляє про якісь мирні сподівання – так, це добре, але це лише красиві слова, які не лягають в загальну канву геополітичної стратегії Китаю.
"Із точки зору комунікації роль російсько-української війни у зовнішній політиці США може змінитися"
Західні медіа пишуть, що Трамп може взагалі дистанціюватися від вирішення питання між Росією і Україною, взагалі припинити докладати зусиль в цьому напрямку. Це не тому, що і Руанда продовжує воювати, і Таїланд продовжує воювати, і Ізраїль та "Хамас" час-від-часу один одного бомбардують, і всі ці угоди нічого не варті, тому Трамп намагається взагалі вийти з цієї історії про мирні угоди? Чи я щось не те бачу?
Насправді – хороше запитання. А чи намагається він реально дистанціюватися? Якщо ми побачимо те, як Трамп намагається говорити про те, що європейці можуть… Наприклад, вчора ввечері він у своїй соцмережі зробив репост статті видання "Нью Йорк Пост", що безпомічні європейці можуть лише злитися, тому що Трамп справедливо виключає їх з угоди по Україні. Тобто, як опцію, умовно, віддати вирішення українського питання Європі він не розглядає, більше його ніхто розглядати не буде. З одного боку, це може вказувати на те, що він все одно буде намагатися якось просунути якусь угоду між Росією і Україною. З іншого боку, можливо, це буде менше допомоги, менше намагань в цьому напрямку, тому що Трамп зрозумів, що легкого вирішення питання російсько-української війни, про яке він розказував перед своїм президентством і в перші місяці свого другого строку, не буде. Можливо, він намагатиметься зменшити в своїй політиці роль цього питання, але навряд чи він намагатиметься відмовитися від нього. Мені здається, він усе одно час від часу намагатиметься порушувати цю тему. Хоча з точки зору комунікації роль російсько-української війни у зовнішній політиці Сполучених Штатів може змінитися. Але, щоб стратегічно це якось змінилося – мені здається, що ні.
