Фото: Юліян Китастий і Анастасія Войтюк (Українське Радіо)
Харківська бандура за проєктом Гната Хаткевича мала бути бандурою ХХ століття. Але з приходом сталінщини в 30-х роках цей проєкт закрили і за неї на довгий час забули… Тепер вона має абсолютно всі можливості стати бандурою ХХI століття
Ми дуже раді вітати в нашому ефірі Юліяна Китастого – нещадка відомого роду бандуристів. Власне, його батько Петро Китастий був свого часу вимушений виїхати в еміграцію до Сполучених Штатів Америки. Там Юліян уже й народився, у Детройті. Зараз він мандрує Україною разом з Bandura Girl – нашею Анастасією Войтюк. До нас вона сьогодні не долучилась, на жаль, з особистих причин. Наші співчуття Анастасії, тому що дуже непроста ситуація зараз у неї в родині.
Маємо за велику честь сказати пану Юліяану "Доброго ранку!".
Доброго ранку, доброго здоров'ячка.
Така величезна честь з вами спілкуватись в нашому ефірі, тому що творчість і вашу, і вашого батька, від якого ви, власне, колись навчилися грати на бандурі, ми вивчаємо і спостерігаємо все життя. І хочеться сказати, в першу чергу, вам велику подяку за те, що ви продовжуєте бандурну традицію і в Нью-Йорку, і в інших містах Сполучених Штатів Америки та Канади. Приймаєте наших музикантів. Знаємо, що Шпилясті кобзарі під керівництвом Ярослава Джуся у вас гостювали, навчались, навіть записували певні пісні для свого репертуару. І дякуємо вашій родині, вашій династії, за те, що ви зберігаєте українські традиції.
Пане Юліяне, розкажіть, будь ласка, про вашу співпрацю з Анастасією Войтюк, хто кого покликав, як довго ви знайомі?
Вона мене вразила колись як бандуристка, яка виходила вже тоді із шаблонів академічної бандурі. Вона шукала щось нового. І тепер ще більше знаходить і взагалі дуже сильно працює з інструментом в різних його іпостасях. Останнім часом вона цікавиться так само, як і я, можливостями так званої харківської бандури, яка багато ближче в своїй природі до давніх інструментів, до традиційної бандури. Я казав недавно, що ця харківська бандура за проєктом Гната Хаткевича мала бути бандурою ХХ століття. Але з приходом сталінщини в 30-х роках цей проєкт закрили і за неї на довгий час забули. Але тепер вона має абсолютно всі можливості стати бандурою ХХI століття. Це наша спільна мета, щоб відкрити і для себе, а згодом і для слухачів можливості цього інструменту.
Пане Юліяне, про можливості інструменту ви згадали. І нам цікаво розпитати і почути, якою буде програма на ваших концертах, які ми анонсували на початку. Можливо прозвучить щось справді ексклюзивне, авторське? Чи будете ви доповнювати музичні виступи лекційними частинами? Тому що, насправді ми констатуємо, що українці все ще досі мало знають про бандуру, мало знають про різницю між старосвітською і сучасною бандурою.
Я думаю, що це буде частина наших виступів. А щодо авторського, то це точно буде.
Бо ці інструменти, на яких ми зараз граємо, ця харківська бандура, наприклад, має досить мало готового репертуару. Є деякі твори, які Хаткевич у 20-х роках написав, але навіть його підручника повністю ніколи не видали, хоч він його декілька разів готував до друку. Коли я собі поставив завдання відшукати можливості цього інструменту, насправді не було готового репертуару, який можна було б вивчати знову.
Тому я дуже багато граю, я працюю з інструментом, я розмовляю, можна сказати, з цим інструментом. Питаю бандуру щодня: а що ти ще можеш заграти, якісь ще штрихи. І тоді пробую це втілити в імпровізації. Я навчився грати досить переконливі імпровізації, які справді показують деякі можливості цього інструменту.
А крім того, для харківського концерту ми підшукуємо відповідну музику. Будуть сюрпризи, будуть лекційні частинки.
Пане Юліяне, дуже вам дякуємо, що знайшли можливість з нами поспілкуватись. Ми вам бажаємо безпечних доріг, безпечних концертів, повні зали, ще більшого інтересу в Україні та світі (виключно за безпечних обставин) до української бандури, до вашої творчості. Ще раз величезна подяка і гарного вам дня!
Концерти Юліяна Китастого і Анастасії Войтюк відбудуться: 27.12 Львів, 29.12 Київ, 1-2.01 Харків, 3-4.01 Запоріжжя.
