Фото: Пресслужба МУАЯДа
Дім — це не лише стіни, це твої близькі люди, які залишають тебе всередині живим
Чи пам'ятаєш момент, коли тільки народжувалася ідея цієї пісні? Що взагалі стало для тебе поштовхом?
Насправді цю пісню ми придбали десь пів року тому, дуже давно, її автором став Микита Горюк. Щодо авторів можу сказати, що це нереальний трек, тому що, окрім того, що автор — Микита Горюк з Quest Pistols, текст ще писала Марія Чумак, авторка пісні "Обиратиму себе". А під час запису пісні я зрозумів, що та людина, Даніель, яка мене записувала, — він єврей, а я араб. І для мене це дуже символічно, що люди з різних культур об'єдналися заради такої світлої пісні під назвою "Земля".
В описі до треку вказано, що це автобіографічна пісня. Ти маєш україно-сирійське коріння. Що для тебе означає оця ідея "Землі"? Які емоції, сенси ти закладав у цей трек?
Насправді я можу розказати невеличку історію, що цю пісню зараз дуже часто сприймають як пісню про дім. Перед прем'єрою я бачив у тіктоці відео, де люди показують свої домівки з Херсона, з інших міст і як вони сумують за ними. Ця пісня просто нагадувала про дім, який ми втратили, який у нас забрали. Головний меседж дуже простий і дуже важливий — мій дім там, де моя душа. Тобто, де б ти не був: в іншій країні, іншому місті, — дім — це не лише стіни, це твої близькі люди, які залишають тебе всередині живим. Для мене ця пісня дуже особиста, тому що в моєму житті мій дім намагалися забрати двічі. Перший раз — коли мені було сім років і я жив у Сирії, другий раз — в Україні у 2022 році. Тому ця пісня про втрату, але водночас і про надію, про те, що навіть після цього життя триває.
А чи порівнював ти ці досвіди втрати дому, чи були, можливо, вони схожі і як взагалі вони сформували тебе?
Насправді такі моменти дуже загартовують. Коли мені було сім років, я не дуже багато всього пам'ятаю з приводу того, як саме я виїжджав із Сирії, але дуже чітко пам'ятаю і розумію, що, коли приїхав в Україну, я взагалі не знав української мови. Якраз тоді мені було 7 років і я повинен був іти до школи. Я йшов у школу й розумів, що мені нереально морально тяжко там бути, знаходити якийсь контакт з людьми. Для мене ця мова була просто начебто інопланетянська. Єдина мова, якою я розмовляв, — це арабська. І можу це порівняти з тим, що, коли почалася повномасштабна війна, я також з родиною поїхав у Німеччину, й були абсолютно ті ж самі відчуття: ти ходиш, жодного слова не розумієш, тебе відправляють на курси, де ти намагаєшся спілкуватися взагалі іншою мовою. І дуже тяжко морально було на той момент, не хотілося абсолютно нічим займатися, просто дуже сильно хотілося назад в Україну, назад у те місце, де тебе розуміють і ти можеш висловлювати свою думку так, як саме ти хочеш, а не з транслейтером якимось на телефоні, де він якось не так все транслює. І хотілось, як мінімум, побачити своїх друзів. У мене там дуже довгий період не було друзів, так само як коли я переїхав з Сирії в Україну — теж не було друзів і я нікого не розумів. Ну, просто морально тяжко, я скажу.
Але тобі не лише вдалося повернутися, ти ще й продовжуєш створювати вже пісні для українців українською.
Насправді це дуже теж ексклюзивна така подія для мене в житті. В Німеччині мені пропонували перевестися як переведеному учню і залишитися в Гамбурзі, навчатися там у музичному університеті й продовжити якось свій шлях уже там. Але я відчув, що там я ніколи не буду своїм так, як в Україні, і я у 18 років (на той момент, ще було: коли заїжджаєш у 18 років, то ти вже не виїдеш) переїхав в Україну, саме в Київ, з розумінням того, що я поставив на кін абсолютно все. Мене в Києві ніхто не чекав, ніхто не знав, що я приїжджаю. У мене тут був тільки університет, і я ризикнув абсолютно всім у своєму житті заради своєї мрії. І бажаю, щоб кожна людина також, на власну думку, ризикувала тим, чим вона дихає, чим мріє. Тому що я думаю, що мрії повинні ставати реальними в такий дуже тяжкий період життя.
Я вважаю, що пісня не може існувати без частинки душі самого автора, який її співає
Ти сказав, що пісню було куплено й адаптовано, але чи довго ти шукав фінальне звучання? Тому що все одно пісня автобіографічна і, мабуть, хотілося якось її зробити максимально під себе?
Так, звичайно, ця пісня дуже унікальна. Взагалі, коли іду на студію, я ніколи не готуюся — не придумую якісь фішки, я просто вчу текст і приходжу. І там уже, в студії, разом з Даніелем, який робив аранжування на цю пісню, ми додавали дуже гарні, нереально ліричні арабські інструменти. І завдяки цим арабським інструментам я ніби всередині себе відчув, що мені треба додавати в цій пісні, окрім арабських інструментів, ще нотки мілізматики. І прийшла така класна думка, щоб беки в пісні були заспівані теж саме арабською мовою. І в самому кінці пісні я попросив батька, щоб він сказав арабською мовою: "Мій дім там, де моя душа". Але він не знав насправді, що це піде в саму пісню, як корінь, як основа в кінці буде. Ви повинні були бачити обличчя батька, коли він чує пісню під час презентації, а я не казав йому до презентації. Це просто не передати словами, він був дуже щасливий і неймовірно вражений цим. Тож я додав ще в цю пісню араба такого, тобто мого батька, який просто був шалено радий цьому моменту.
Уже є кліп і його можна побачити в ютубі. Розкажи про його ідею, бо я там бачив архівні кадри з твого дитинства. Чому вирішив включити саме їх?
Я хочу також зазначити, що це перша пісня, яку розуміють моя бабуся і родичі по батьковій лінії. Там хоча б декілька слів, але все одно це перша пісня, яку вони хоч трошки розуміють, тому що до цього вони могли тільки слухати пісню й плюс-мінус уявляти, який там переклад може бути.
А стосовно відеокліпу — так, він є в ютубі. Ідея кліпу належить Міланії Гармаш, вона дуже тонко відчула цю пісню. Це дуже душевна, проста і чесна історія без зайвого пафосу про відчуття дому, пам'ять, внутрішнє тепло і біль. І саме тому я вирішив разом з командою й режисером додати саме у віршовану частину пісні моменти з дитинства, тому що мій дім — де моя душа. І рвалася душа, дуже хотілося, щоб там воно було.
Якщо говорити про 2026 рік, які в тебе плани на себе й на творчість? Про що ти мрієш? Що хочеш реалізувати в наступному році?
Я хочу сказати, що в наступному році ми будемо з вами чутися набагато більше, тому що ми з командою плануємо кожен місяць прем'єрити по одній пісні. Це дуже тяжка праця, яку бачать тільки в самому кінці роботи. Я кожен місяць буду віддавати частинку своєї душі, частинку свого серця в кожну пісню, тому що вважаю, що пісня не може існувати без частинки душі самого автора, який це співає.
Плануємо також почати влітку готуватися до Євробачення, щоб зробити нереально сильну пісню, яка буде, я сподіваюся, презентувати Україну у 2027 році на Євробаченні. Як мінімум, ми зробимо все для цього. І, звичайно, багато концертів. Я сподіваюсь, що у нас вже у 2026 році з'являться мінітури, з якими ми будемо їздити по Україні й співати для людей, бачити такі класні й затишні українські містечка. Тож мене буде у 2026 році дуже багато. З цим треба змиритися.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
