Ілюстративне фото з відкритих джерел
Необхідно знищувати понад 40 тисяч російських окупантів щомісяця
Тому ми маємо максимально виграти час і забезпечити живучість України. Це за рахунок завдання вогневих ударів у глибину Російської Федерації — як безпілотниками, так і ракетним озброєнням, як нашого виробництва, так і закордонного. Росія ставить до строю окупантів у кількості від 30 до 40 тисяч на місяць. Тобто ми маємо на полі бою знищувати понад 40 тисяч щомісяця. Якщо ми зможемо знищувати більше, ніж вони мобілізують, то, незважаючи на те, що їх 140 мільйонів, ми зможемо зупинити противника. Спершу це відбуватиметься так: дивіться, якщо ми знищили більше, ніж вони мобілізували на ключових відтинках, противник не отримав спроможності поповнити всі втрати, які він зазнав. Якщо противник не може поповнити втрати, абсолютно очевидно, що з такою ж інтенсивністю ведення бойових дій він не зможе продовжувати наступальну операцію. Для того щоб забезпечити високу інтенсивність, йому потрібно знімати свої підрозділи з інших відтинків, які зараз є активними, і перекидати їх на пріоритетні напрямки для продовження наступальних дій. А там, де противник вивільняє свої резерви, знімає їх з інших напрямків, ці напрямки стають менш активними. Відповідно, з тих відтинків можуть знімати додаткові резерви і протистояти вже з більшою силою наступу противника на пріоритетних для нього відтинках. Пів року в такій війні, коли ми зможемо вбивати більше, ніж вони акумулюють і ставлять до строю, вплине кардинально на хід ведення бойових дій на користь української держави.
2026 рік — як політично, так і на полі бою — ключовий
А як забезпечити те, щоб ми справді знищували більше, ніж вони можуть щомісяця постачати цих військових на фронт? Зараз є перспективи, на ваш погляд, щоб ЗСУ досягнули цього?
ЗСУ та Сили оборони у грудні досягли цього результату. Зараз ще триває підбиття підсумків. До 5 січня вони зводяться і здійснюється верифікація знищення противника. Але за ознаками ми знищили ворога більше, ніж противник зміг призвати. Для того щоб забезпечити сталу динаміку, є відповідальність кожного з нас. Якщо ми кажемо про ракети, то ми частково перекладаємо цю відповідальність на президента США, якому треба ухвалити політичне рішення, яке матиме наслідки. Якщо кажемо про знищення противника на полі бою, це відповідальність цивільного сектору, який продовжує працювати, підтримувати своє військо, і військового сектору — цивільного сектору, який готовий стати військовим. Тому що для того, щоб противника вбивати більше, ніж він може поставити до строю, ми маємо за численною кількістю технологічних рішень і засобів ставити живу людину. Дрон пілотує пілот, і цей пілот має вміти виконувати певний спектр завдань для того, щоб обігрувати противника і нищити його на полі бою. Тому для досягнення результату щодо знищення більшої кількості противника, ніж він спроможний акумулювати щомісяця, — ми потребуємо двох складових. Перше — це підтримка українського народу і єдність українського народу в підтримці сил оборони за рахунок як техніки, так і фінансів. І друге — це можливість залучати достатню кількість необхідного капіталу для ведення бойових дій. Під капіталом я маю на увазі людський ресурс. За моїм переконанням, саме у 2026 році, на жаль, ми будемо воювати високоінтенсивно, і нам треба встояти. У нас є сила волі всередині, нам треба відшукати ту єдність, яка була у 2022-му. Зараз це відбувається періодично — то більше, то менше. Але переважна більшість українського суспільства об’єднана. І друга складова — ми маємо усвідомити, що нам треба вистояти на один день довше, ніж зможе вистояти Російська Федерація. 2026 рік — як політично, так і на полі бою — ключовий. А війна завершиться, за моїм переконанням, у першій половині 2027-го. Це горизонт планування, який має дати можливість зберегти нам свою державу і отримати як наслідок не просто справедливі, а ті умови мирного врегулювання, які дадуть можливість зберегти українську державу і українське військо, можливість розвиватися технологічно і визначати самостійно вектор свого розвитку без жодних можливих обмежень. Я переконаний, що ми це зможемо зробити.
.jpg)
Юрій Федоренко. Фото: facebook
Україна має забезпечити своє військо грошовим утриманням, яке було б конкурентоспроможним
Президент України Володимир Зеленський 2 січня, сказав про те, що готується модернізація військової освіти з урахуванням досвіду оборони нашої держави у повномасштабній війні. Освітній процес і підготовка офіцерів мають бути засновані на реальному досвіді оборони України. Як має бути змінена військова освіта?
Насамперед потрібно підняти грошове утримання для військовослужбовців. Абсолютно очевидно, що на 22 тисячі гривень ми якісного фахівця, сержанта, який має бути навченим хребтом Збройних сил України, не втримаємо у війську. За 25–28 тисяч ми не втримаємо молодого офіцера у війську. За 32 тисячі ми не отримуємо якісного викладача. Вони всі підуть у цивільний сектор, а викладати будуть люди без належної підготовки. Для того щоб провести надійну реформу українського війська, в першу чергу потрібен якісно підготовлений кадровий потенціал. Якщо ми говоримо про повоєнний час, його треба зберегти у війську. Тому що війську зараз вистачає людей, які пройшли шлях, кристалізувалися і мають високий рівень експертизи за напрямками. Відповідно, українська держава має забезпечити своє військо грошовим утриманням, яке було б конкурентоспроможним.
А що стосується системи підготовки, то, повірте, Україні вистачає експертизи, яка вже сьогодні лягає в методички й настанови, а надалі ляже в основу реформ, стратегії та розвитку українського війська. Я переконаний, що це можливо зробити. Але своє військо треба забезпечити, щоб ті солдати, сержанти й офіцери, які зараз показали себе високоефективними в боротьбі проти Росії, залишилися в українському війську, а не воювали за кордоном за якусь незрозумілу державу лише тому, що там платитимуть конкурентну зарплату для утримання сім’ї. Можливість забезпечити свою сім’ю — це теж дуже важливий фактор мотивації кожного військовослужбовця поряд із патріотизмом і вихованням.
