Ілюстративне фото з відкритих джерел
"За нашими оцінками, Росія викрала 30 тисяч українських цивільних"
Громадянське суспільство заявляє, що орієнтовно 22 тисячі цивільних українців перебувають у російському полоні. Українська держава говорить про 16-18 тисяч. Чому немає конкретної кількості? Чому цифри так відрізняються?
Людмила Янкіна: Тому що ми насправді не знаємо, скільки викрадено людей. Ми не можемо на 100% отримати дані з окупованих територій та РФ. Викрадені люди часто не зафіксовані в російських реєстрах. РФ дуже часто по факту поміщає таких людей в неофіційні катівні. Звичайно, реєстр таких людей не ведеться. Друга причина – це те, що близькі родичі викрадених людей бояться повідомляти про це через погрози. Вони сподіваються, що співпрацюючи з окупаційною владою, викрадену людину повернуть. Третя причина – відсутність зв’язку з підконтрольною територією у родичів викраденої людини. Вони можуть просто не знати, яким чином повідомити про викрадення. Тому точної цифри викрадених цивільних не скаже ніхто. За нашими оцінками, таких людей 30 тисяч. Тут ще варто пам’ятати, що не всі люди виживають у цьому полоні. І російська сторона не повідомляє родичам, що людину вбито.
"Подавали на обмін 9 разів"
Як складно було правозахисникам, державі витягнути вас із полону?
Костянтин Давиденко: Моє затримання сталося ще до повномасштабного вторгнення. Це лютий 2018 року. Тоді ще не існувало стільки громадських активістів, як зараз. Тоді не будо координаційного штабу. Більшість затриманих у той час в Криму та на окупованих територіях Донбасу досі залишаються в полоні. Женевська конвенція прямо забороняє брати цивільних в полон. Сукупно мене подавали на обмін 9 разів. Мене затримали під час одного з візитів до Криму, де я робив оцінку майна.
10 з половиною років тюрми
У Росії вам інкримінували шпигунство і присудили 10 з половиною років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Потім термін зменшили. Ви відсиділи увесь незаконний термін і все одно не могли повернутися на територію України?
Костянтин Давиденко: Після того як я відсидів сім років, я мав бути депортований. Проте мене ніхто не депортував. Мене просто перевезли з тюрми в СІЗО. Суд виніс постанову тримати мене 90 днів в ізоляторі, оскільки технічно депортація неможлива через закритий кордон. Така постанова видавалася кожні 90 днів. Литва написала лист до РФ, що вона готова мене прийняти і передати до України. Суддя не взяв це до уваги. Співробітники ФСБ порадили адвокатам більше так не робити і чекати обміну або вербування на "СВО".
Костянтин Давиденко 24 серпня 2025 року повернувся в Україну в рамках обміну полоненими. Скриншот з відео омбудсмана в Telegram
"Люди не можуть довести, що вони були в полоні"
Які права і механізми захисту прав має людина, яка повернулася з цивільного полону?
Костянтин Давиденко: Мій факт перебування в полоні був визнаний комісією. Проте це виняток. Ми не говоримо про людей, які повернулися з полону самостійно, а не через обмін. Ці люди не можуть довести, що вони були в полоні. Людина перебувала в катівні, зазнавала страждань, а тут їй кажуть, що вона нібито не була в полоні.
"Чітких критеріїв доведення факту полону не прописано ніде"
Як можна довести факт перебування в полоні?
Костянтин Давиденко: Ніхто не знає. Є комісія, проте чітких критеріїв доведення факту полону не прописано ніде. Тому такі люди цілком позбавлені будь-якої підтримки держави. Такі як я, в кого визнаний факт полону, отримуємо якісь компенсації і лікування. Хай воно не досконале і механізми кульгають. Йдеться ж не лише про здоров’я. Аспекти професійної діяльності державою ніяк не враховані. Ми не просимо утримувати нас довіку. Ми просимо повернути нам наші права, а далі ми самі будемо працювати. Проте навіть з цим дуже багато проблем.
"Про які побігеньки по кабінетах можна говорити, якщо людина перебуває між життям і смертю?"
Вам вдалося відновити ваш статус і повернутися до вашого фаху?
Костянтин Давиденко: Так. Фонд державного майна призупинив дію мого сертифіката на законних підставах, оцінювач кожні два роки має проходити підвищення кваліфікації. Я на чергове підвищення кваліфікації не з’явився через перебування в полоні. Співробітники розуміють, чому це відбулося і співчувають, проте не можуть нічого зробити, оскільки не мають відповідних розпоряджень і документів від держави. Наразі мої документи поновлені, я можу на законних підставах здійснювати оцінку. Але це лише тому, що я хотів це зробити, а не тому, що держава хотіла мені це повернути. Держава має сама хотіти це зробити. Дуже багато людей повертаються з полону у вкрай тяжкому стані. Багато людей просто фізично не зможуть зробити те, що зробив я. Люди повертаються з полону і вже тут помирають від хвороб, набутих у полоні. Про які побігеньки по кабінетах можна говорити, якщо людина перебуває між життям і смертю?
"Легше отримувати статус людині, повернутій через офіційну процедуру обміну"
Наскільки реально отримати статус полоненого? Як взагалі встановлюється факт позбавлення людини особистої свободи?
Людмила Янкіна: Значно легше отримувати статус людини, яка була позбавлена свободи саме тій особі, яка була повернута через офіційну процедуру обміну. Людям, які повернулися самостійно, надзвичайно складно довести факт перебування у полоні. Критерії для доведення існують. Проте таким людям майже неможливо надати всі ті документи на підтвердження свого полону. У багатьох людей може бути відкрите кримінальне провадження про те що вони були викрадені, проте все одно для комісії цього недостатньо. Проблема в тому, що комісія не надає обґрунтування відмови. У державі відсутня система супроводу, підтримки і допомоги. Тобто немає якоїсь окремої програми, яка би була покликана всеосяжно надати підтримку людині, яка повернулася з полону.
Людмила Янкіна. Фото: facebook
З якими проблемами ви стикнулися після повернення з полону?
Костянтин Давиденко: Передусім це проблеми зі здоров’ям. Умови в полоні не те що не сприяють збереженню здоров’я, а взагалі спрямовані на те, щоб людину знищити фізично і морально.
Реабілітація триває 21 день
Ви отримали належне медичне забезпечення?
Костянтин Давиденко: Так. Ми поверталися за обміном. Тому нас за процедурою помістили в лікарню. У нас були реабілітаційні процедури, проте їхня кількість під питанням. На реабілітаційні заходи відводиться 21 день. Ті хвороби і наслідки, які набуті в результаті полону, неможливо вилікувати за 1 день. У мене в полоні був інсульт, наслідки якого я відчуватиму все своє життя. Зі мною були люди, які в полоні захворіли на туберкульоз і рак. 21 дня для лікування таких людей недостатньо. Проте після 21 дня нас випускають з лікарні і все. Далі можна піти до сімейного лікаря або обстежуватися в приватному порядку. Але де взяти на це гроші? Людям немає навіть куди повернутися, оскільки житло залишилося на окупованих територіях. Держава зовсім не покриває стоматологічні витрати, хоча є відповідна постанова уряду.
"Люди не повинні доводити факт перебування в полоні, щоб отримати допомогу"
Якою би мала бути процедура повернення цивільних з полону?
Людмила Янкіна: Після повернення людини, до неї би мали підійти 4 спеціалісти. Лікар, психолог, соціальний працівник і працівник ЦНАП чи Державної міграційної служби. Соціальний працівник у цьому випадку мав би відіграти ключову роль з точки хору супроводу. На практиці такого немає. Жоден із наших 40 підопічних, які повернулися через офіційний обмін, не отримав пропозицію отримати послуги соціального працівника. Тобто люди про цю інформацію дізнаються згодом із випадкових джерел. Не існує навіть маршруту повернення після полону. Держава не готова до того, що Росія повертає більше людей. Виникає колапс. Немає куди розселити людей, немає можливості надати сервіс. І це ми говоримо лише про офіційний обмін. Люди не повинні доводити факт перебування в полоні, щоб отримати допомогу і підтримку.
