На фото: Києво-Печерська лавра, GETTY IMAGES
Дуже відповідальна посада у вас у дуже непростий час. Як ви чуєтеся з цим призначенням, які у вас внутрішні відчуття?
Сталася дуже цікава історія. І я вдячний позиції Міністерства культури, особисто пані Тетяні Бережній за її принципове бачення цієї ситуації. Бо я вже два роки до цього працював генеральним директором Лаври. І зараз я поновлений. Це величезна відповідальність. З іншого боку це певна повага до того курсу, тих напрямів, справ, які робив колектив заповідника останні два роки за мого головування. Тому це продовження тієї історії, яку ми започаткували в 2023-24 році.
Чи зрозуміли, чому така ситуація сталася?
Я розумію, чому ця ситуація сталася. Певним чином попереднє Міністерство культури та стратегічних комунікацій не допрацювало з кадрами, які відповідають за напрям охорони культурної спадщини. Це була трошки незрозуміла для всієї галузі робота з охорони культурної спадщини, яка опинилася в умовах війни, тотального недофінансування, відтоку кадрів. І ключові інституції робили дуже важливі, принципові кроки. Але робили це останні три роки, використовуючи свій авторитет, напрацювання, амбіції, потрібні в такій ситуації. Бо ми опинилися в умовах воєнного стану. А те, з чим я стикнувся на початку 2025 року, коли нам намагалися просто регламентувати всю діяльність і перетворити це в якусь безглузду бюрократичну тяганину. І, слава Богу, що ця система своєчасно була зупинена. І те, що зараз відбувається в галузі в сфері охорони культурної спадщини – це абсолютно позитивні речі, які всі люди, дотичні до цієї історії вітають, бо розуміють, що країна перебуває в надскладних умовах і треба поважати і позицію колективу, і позицію керівників, які готові брати на себе відповідальність. І Києво-Печерська лавра є місцем, де це все працювало. Ми стикнулися з дуже серйозними викликами, йшли і брали цю відповідальність. І коли нас за це почали карати, це було дуже неприємно і несправедливо. І я вдячний нинішній команді міністерства, яке розібралося з цією ситуацією. Ми можемо продовжити ті речі, які точно правильні і для країни, і для Києво-Печерської лаври, і для всього суспільства.
Щодо планів і тих задач, які маєте перед собою на 2026 рік…
Поки в загальних рисах, бо я тільки сьогодні другий день. І зараз я якраз дивлюся на ті напрацювання, які вдалося реалізувати в 2025 році і планування досі триває на 2026 рік. Якщо загальними рисами – боротьба з "руськім міром" в Києво-Печерській лаврі. І ми цю боротьбу продовжимо. Маємо повернути святині православним українцям, Православній церкві в Україні, щоб вони почали працювати для духовної підтримки всього нашого суспільства. І це дійсно місія заповідника. І це дуже важливо. Це один із ключових моментів. Треба зробити певні висновки і усвідомити, куди ми можемо рухатись в тих умовах, в яких опинився заповідник. Це проблема тотального недофінансування. І для цього є величезні спільноти, які підтримують Лавру, які готові допомагати в реставрації об'єктів Лаври, в просуванні необхідних проєктів, програм, які допоможуть і в культурній, і в духовній сфері. Ця взаємодія – те, чого потребує вже давно суспільство в рамках закону про меценатство, про яке давно вже говориться. Ця історія в Лаврі працювала в 2024-25 році. Ми зробили з нашими благодійниками, з небайдужими людьми декілька унікальних проєктів, які були спрямовані якраз на захист і збереження Лаври. І це треба продовжити. Треба шукати синергію, розуміння, як далі Лавра буде розвиватися у взаємодії між державою-церквою, заповідником-монастирем, бо дійсно це унікальна ситуація, коли є величезна потреба у відродженні духовного центру. Лавра в 2026 році, як заповідник, буде святкувати 100 років існування установи, яка реставрувала, вивчала, досліджувала, зберігала скарби Києво-Печерської лаври під час і більшовицького терору, потім впродовж усього XX ст, після Другої світової війни. І це теж треба зрозуміти, щоб ми знайшли синергію і працювали в контакті і розумінні, що у заповідника є своя надважлива місія, а у монастиря є своя надважлива місія. І ми маємо працювати тут заради спільної мети, заради піднесення культурної і духовної складової України в умовах війни і тих викликів, які стоять перед суспільством. Оце синергія з церквою. Я дуже сподіваюся, що вона буде знайдена і є вже певні кроки. Вони робилися і під час моєї відсутності, міністерством пропрацьовано деякі дуже важливі стратегічні моменти взаємодії. Я сподіваюся, що цей напрямок теж буде реалізований і найближчим часом ми озвучимо ті проєкти, ті конкретні кроки, які будуть вже зроблені впродовж 2026 і найближчим часом, що ми плануємо в перспективі середньостроковій.
Окремо хотів нагадати, що 2026 рік – унікальна дата для Києво-Печерської лаври. 975 років Лаврі, першої історичної згадки про Києво-Печерську лавру. І це 25 років до тисячоліття Лаври. Ми дуже хотіли б, щоб на рівні центральних органів державної влади було зафіксовано стратегічний напрям, як розвивати, зберігати, реставрувати і презентувати світові нашу одну із найбільших святинь України, якій через 25 років виповниться 1000. І ця подія має стати світового масштабу, бо ми об'єкт ЮНЕСКО. Треба готувати належним чином відреставровані пам'ятки, презентації, музейні експозиції, взаємодіяти з релігійними громадами. Це величезний виклик, який може бути вирішений на рівні президента України, Верховної Ради. І ми сподіваємося, що ця дата стане певним дороговказом на майбутнє для просування ключових напрямів Києво-Печерської лаври і всього, що з нею пов'язано.
