Президент Об'єднаних Арабських Еміратів шейх Мохамед бін Заїд Аль Нахайян приймає голів делегацій, що беруть участь у тристоронніх переговорах між США, Росією та Україною. Абу-Дабі, 23 січня 2026 рік. Фото: REUTERS/Hamad Al Kaabi
"Обговорювали всі 20 пунктів, але головний наголос на розведенні військ"
На вихідних відбулась тристороння зустріч Україна-Росія-США в Абу-Дабі. Насправді не багато інформації з приводу того, що саме обговорювали і про що домовилися. Водночас були повідомлення, що йшлося про технічні параметри можливого припинення вогню, моніторинг, розведення сил. Прикметно, що участь у цих перемовинах взяли в тому числі представники військових і розвідок. Як ви оцінюєте цю зустріч?
Поки що дійсно інформації обмаль. Але ми можемо чітко говорити, що цього разу російський склад дійсно є діловим, бо там в основному військові. Це важливо, оскільки попередні двосторонні зустрічі проводилися з Медінським (делегацію Росії на попередніх "мирних" переговорах очолював псевдоісторик Володимир Медінський. А в Абу-Дабі делегацію Росії очолював адмірал, глава військової розвідки РФ Ігор Костюков – ред.). Медінський – людина без повноважень, без якихось серйозних можливостей для того, щоби предметно вести ці переговори. І багато хто з української делегації казав, що все тоді зводилося до обвинувачень, погроз чи псевдоісторичних лекцій. Зараз, судячи з повідомлень, дійсно обговорювали всі 20 пунктів, але головний наголос був на розведенні військ тощо. І з цієї точки зору ми можемо говорити, що, по-перше, тристороння зустріч – це нове, оскільки раніше Росія відмовлялася від такого формату. Давайте згадаємо, що в Кремлі хотіли, щоби вони говорили з американцями, а потім Україну ставили до відома. Тобто фактично вони позбавляли Україну суб'єктності.
Повернути Трампа до ідеї "просто припиняти вогонь"
Чого не вистачає всій цій історії? Позиції Сполучених Штатів щодо термінів, бо може так статися, що в Росії знову хочуть затягувати час, як це було раніше. Як це було зі "Стамбулом-2", коли майже пів року обговорювали. Так, там були позитивні моменти – обмін полоненими, але це все. І зараз було б важливо розуміти, чи є дедлайн, чи є якісь умови до Росії.
Однозначно позитивний момент тих процесів, що зараз відбуваються, є дві речі. По-перше, обговорення гарантій безпеки для України з боку наших союзників. А по-друге, що зараз обговорювали якраз розведення військ, припинення вогню. Бо, наприклад, якщо буде безвихідь із низки пунктів, зокрема, виведення українських військ з Донбасу, ЗАЕС тощо, але буде суттєвий прогрес щодо припинення вогню, то було б непогано, щоб наші друзі в Європі й наші друзі в оточенні Трампа "продали" йому цю ідею як єдино можливий варіант. Мовляв, дивіться, отут ми просунулись дуже суттєво і давайте просто припиняти вогонь. Я хочу нагадати, що Трамп починав всі свої зусилля саме з ідеї повного і безумовного припинення вогню. Потім, на жаль, після Анкориджа він від цього відійшов, вірніше його відмовили в Росії, але це єдиний можливий швидкий варіант припинення війни.
"Напряму працювати з Росією і визнавати ЗАЕС у структурі Росатому – це пастка"
Видання Politico пише, що російська сторона на переговорах в Абу-Дабі просувала ідею про те, що електроенергія із Запорізької АЕС повинна ділитися між Росією і Україною. Про що це говорить, це теж бодай якийсь крок з боку Росії в напрямку завершення війни чи ні?
Я вважаю, що це пастка. В тому вигляді, в якому це пропонує Росія, не можна приймати, бо розділення електроенергії між Україною і Росією означатиме фактично спільний бізнес. Це означатиме, що Україна по факту погоджується з окупацією. Україна по факту приймає окупацію і по факту користується тим, що Запорізька АЕС буде працювати в структурі "Росатому". Фактично таким чином Росія, по-перше, створює прецедент для того, щоб апелювати вже до всіх інших, що мовляв, бачите, навіть Україна з нами вже працює, про які санкції може йти мова. Другий момент полягає в тому, що таким чином Росія фактично рятує від можливих санкцій "Росатом". Тому я думаю, що тут мова може йти тільки про те, що або Україна повертає контроль над ЗАЕС і тоді ЗАЕС працює разом зі Сполученими Штатами, або навіть є такий екстравагантний варіант – продає станцію Сполученим Штатам і тоді вони вже там працюють, виробляють енергію і якимось чином вона розподіляється. Але напряму працювати з Росією і визнавати ЗАЕС у структурі Росатому – це поганий варіант.
"Участь у переговорах американців змушує росіян хоча б розпочинати предметні дискусії"
Упродовж року, як ви зазначили, росіяни дійсно імітували участь у переговорах. Медінський, якщо не розповідав про печенігів, то читав якість доісторичні лекції. А цього разу вони все-таки посилили свою делегацію реальними особами, які мають певні звання. Чи це є індикатор того, що росіяни нарешті серйозно сіли за стіл переговорів, чи вони й надалі будуть просто "тягнути гуму", а насправді намагатимуться у військовий спосіб взяти своє? І чи могла заміна Медінського статися на вимогах американців?
Я думаю, що не без цього, бо американці наполягають на тому, щоб був хоч якийсь прогрес. І те, що в цих переговорах беруть участь американці…, власне кажучи, вони одразу відчують, чи Росія дуркує чи щось все-таки рухається, бо навіть якесь обговорення – це вже певний процес. Тому з цієї точки зору, я думаю, що якраз участь американців змушує росіян хоча б розпочинати предметні дискусії. Це не означає, що вони не будуть затягувати час. Але ми маємо бути свідомими того, що у Росії час теж лімітований з огляду на ситуацію в економіці, в енергетиці. Ми ж бачимо, що там фактично цілі регіони відключаються, каскадний ефект, а це в тому числі дія санкцій, оскільки немає запчастин тощо. І з цієї точки зору Росія вочевидь буде вимагати найбільш сприятливих для себе умов – як мінімум припинення вогню. І той факт, що вони все ж таки предметно обговорюють питання припинення вогню, делімітації, розведення військ тощо – це якраз, як на мене, певний сигнал про те, що зміни відбулися і вони змушені говорити навіть про такі речі, які вони поставили насамкінець. Вони ж взагалі вимагають підписати все і так далі, а припинення вогню вже відбувається після підписання. І той факт, що це обговорюється в тому числі в пріоритеті, говорять про те, що, як мінімум, вони змушені змінити підхід. Якщо це імітація, то все-таки імітація в процесі реальної роботи.
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
"Трамп перевів Росію із рівноправних партнерів у нерівноправні"
Анонсовано, що черговий раунд переговорів може відбутися навіть 1 лютого. Що може відбутися за цей тиждень, чого чекати?
На жаль, ми бачили, що під час цих переговорів рашисти знову завдали масованого удару по Києву, тому можуть бути і нові масовані удари. Тут, чесно кажучи, мені не вистачає позиції Сполучених Штатів, бо вони могли би зазначити публічно й офіційно, що будь-які масовані удари по Україні, по цивільній інфраструктурі – це фактично спроби Росії зірвати процес з усіма наслідками. Вочевидь, за цей час можуть відбутися зміни на Близькому Сході. Вчора авіаносна група "Авраама Лінкольна" підійшла до Ірану, що говорить про те, що удари можуть відбутися протягом найближчого часу, якщо відбудуться. Це теж вочевидь впливатиме на ситуацію і на позицію Росії, бо це останній її союзник у регіоні. А ситуація, коли Росія фактично залишається без союзників у різних частинах світу, фактично переводить її з претензій на світову державу до регіональної. Це теж важливо. І що цікаво, що, наприклад, Венесуела, потім захоплення російських танкерів для Дональда Трампа означає, що Росію він перевів із рівноправних партнерів у нерівноправні, бо Росія не змогла дати симетричну відповідь, хоча дуже погрожувала. І з цієї точки зору Америка може, як мінімум, бути жорсткішою в деяких речах.
Критика на адресу Європи: "тут дуже тонка межа"
Під час форуму в Давосі президент Володимир Зеленський виступив із доволі резонансною промовою і досить суттєві звинувачення поставив руба Європі. Говорив про нерішучість, подеколи слабкість, водночас і дякував за допомогу, але казав про те, що цього всього не достатньо. Як далі, на ваш погляд, далі будуть розгортатися і будуватися наші взаємини із провідними європейськими столицями, які, сподіваємося, почули слушні, на мій погляд, докори президента Зеленського?
Але з іншого боку, вони були і несправедливими, оскільки, наприклад, минулого року тільки Європейський Союз фінансував українську економіку і на гроші Євросоюзу закуповувалася американська зброя для України. Із цієї точки зору докоряти Європі, що там роблять мало – це було… Це, до речі, вже призвело до відповіді й італійських друзів, і в Європі. І вочевидь, що Європа готується до можливої війни, особливо це стосується країн, які мають нещастя мати кордон з Росією. І тут, на жаль, ми можемо отримати такий ефект, коли не всі країни, які раніше вкладалися, будуть настільки ж активно вкладатися в допомогу. Тут я б говорив про такі небезпеки. Бо як би там не було, але й Україна належно не готувалася, коли її попереджали про вторгнення. І в Європі це можуть нам нагадати. Тому тут, мені здається, скоріше варто максимально розбудовувати спільні проєкти. Тому тут дуже тонка межа. Мовляв, а що робить Україна для того, щоб все було максимально ефективно?
"Позиція Європи завжди посилювала позицію України на переговорах"
Чому за столом переговорів в Абу-Дабі не було окремо європейців? Чи не вважаєте ви, що Україна мала б спільно з європейцями наполягати, щоб це були чотиристоронні переговори?
Безумовно. Я думаю, що це було б важливо і ми неодноразово бачили, що позиція Європи завжди посилювала позицію України. Це було і на переговорах в Женеві, і раніше після Анкориджа. Але, я думаю, що Сполученим Штатам і Росії це не подобається, тому вони якраз виступають проти разом, на жаль. На мою думку, все ж таки без Європи остаточно домовленості буде важко досягнути, бо це і санкції, і гарантія безпеки для України, і багато інших питань.
