Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Поки це переговори суто про двосторонні відносини між США та РФ"
Хотілося б поговорити про зустріч спецпосланця президента Сполучених Штатів Америки Стіва Віткоффа зі спецпосланцем правителя Росії Кирилом Дмитрієвим. І Стів Віткофф після неї заявив про те, що "ця зустріч вселяє в нас надію, що Росія працює над забезпеченням миру в Україні і вдячна президентові США за його важливу роль у пошуку міцного і тривалого миру". Разом із тим докладних деталей щодо того, про що йшлося під час цих переговорів і чи є певний прогрес, насправді немає. На вашу думку, що означає ця зустріч?
Насправді нічого нового, так само як і в цих вихваляннях диктатора Путіна з боку Віткоффа й відвертій брехні. Ми нічого нового тут не почули. Щодо візиту Дмитрієва і цих переговорів, які були, з огляду на те, хто в них брав участь з американського боку, крім Кушнера — зятя Трампа, це був і Грюнбаум, голова Федеральної служби закупівель, який теж є стандартним учасником цих переговорів із Дмитрієвим, а також міністр фінансів США Бессент. Ось це, як на мене, вже дещо вже інше. Бо якщо говорити про Кушнера і Віткоффа, то зрозуміло: саме з ними Дмитрієв проводить роботу з демонстрації тих нібито можливостей, які виникають для заробляння коштів, якщо погодитися на пропозиції Путіна. Це усі ці абсолютно фальшиві проєкти з приводу арктичного розвитку. Бо якщо подивитися на 15 років тому і почитати новини, то можна згадати, що Російська Федерація цей Північний морський шлях уже "на корню" здала Китайській Народній Республіці. Тобто це обіцянки, які вже були свого часу зроблені китайцям.
Дмитрієв домагається зняття санкцій. Це головна мета Путіна. І тут присутність Бессента — це чинник, який, з одного боку, має насторожити нас, а з іншого — може бути і елементом тиску, мовляв, попередження для Москви, що Сполучені Штати можуть посилювати цю санкційну політику.
Як на мене, ці переговори були суто про двосторонні відносини між США та РФ. Путін увесь час робить усе можливе для того, аби цей трек був окремим. І там, до речі, не лише економіка. Росіяни регулярно шантажують і ядерною загрозою, і непродовженням угод про обмеження та контроль над ядерною зброєю. І ось тут тема, яка зрозуміла Трампу, куди він відправив довірених осіб. Тут вона теж продовжується, але вже вийшла за межі суто такого обговорення. І я думаю, що насправді не все так райдужно для Російської Федерації в цьому контексті.
"Нинішній раунд переговорів, імовірно, відбудеться, однак реального прориву очікувати не варто"
Президент України Володимир Зеленський зазначив, що без зустрічі трьох лідерів держав, включно з Путіним, неможливо домовитися щодо територіальних питань. Він наголосив на тому, що насправді хоче, щоб Європа теж була присутня на якомусь етапі переговорів, адже з Європою пов’язана частина гарантій безпеки для України — членство в Європейському Союзі та коаліція рішучих. Але в будь-якому разі, наполягає президент України, що ключові питання, які зараз стоять на заваді завершенню війни, можуть бути вирішені у форматі зустрічі трьох лідерів держав. Але поки лідери ще не готові до зустрічі, можуть відбутися зустрічі команд. На 1 лютого був запланований черговий раунд переговорів між Україною, США і Росією. Що станом на зараз відомо?
Я думаю, що насправді нинішній раунд переговорів все ж відбудеться. Але дійсно чогось від них очікувати не варто, бо ми вже зараз побачили всю цю історію із заявами про нібито енергетичне перемир’я, яке ніяк не перемир’я. Точніше, Зеленський був дуже стриманий у цих оцінках, бо, за великим рахунком, це була одностороння дія Російської Федерації, яка — як і все у московитів навколо неї — вся у брехні й тумані. Ми бачимо, що вони тут і заявляли, на скільки часу воно, і потім з’ясувалося, що це було лише для того, щоб провести переговори. Тобто вони навіть і не приховували, що це імітаційний процес.
Як сказав Зеленський, закінчення війни неможливе без зустрічей на найвищому рівні. Тож, в принципі, це оцінка подій того, що може відбуватися. Якщо буде вирішення конкретних гуманітарних питань щодо обміну полоненими, то це буде дуже добре.
Який прогрес і який результат переговорів команд? Тому що ми бачили заяви минулого тижня про те, що обговорювалися певні параметри ймовірного припинення вогню, розведення військ, моніторинг за цим розведенням і за режимом тиші. Наскільки, на ваш погляд, тут алгоритми і протоколи дій уже насправді доведені до логічного завершення?
Як на мене, це єдиний умовний прогрес, про який ми можемо говорити, а не оці спалахи захвату чи то від Трампа, чи то від Віткоффа. Тобто є напрацювання на майбутнє конкретних протоколів дій і режиму контролю за припиненням вогню, якщо це станеться. Але сам процес може тривати дуже довго. Наприклад, як Радянський Союз вів переговори про скорочення ядерних озброєнь роками. З 1970-х років і до того моменту, поки не прийшов Горбачов, і там динаміка стала іншою. Тому, як на мене, і тут наразі все відбувається приблизно так само.
.jpg)
Дмитро Левусь. Фото: Укрінформ
Економічний тиск на Росію поки що недостатньо системний і залежить від Європи
Прикметно те, що поки Дональд Трамп випромінює надію на те, що Росія справді прагне миру, і на те, що можливі компроміси Путіна, а міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус насправді виглядає більш скептичним і висловив сумніви в тому, що правитель Росії дійсно прагне миру. Що може зробити Україна в комунікаційному плані до наступної зустрічі, аби донести реальну позицію Росії?
Я думаю, що робити те, що і робили, — це насамперед діалог по різних лініях і з різними політичними силами. По-перше, це і продовження парламентської дипломатії з конгресменами — і з республіканцями, і з демократами. Другий момент — наголошувати на характері цієї війни, яку веде РФ.
Поговорімо про реальний економічний тиск. Бачимо, що насправді погіршуються умови для Росії в контексті отримання нафтогазових доходів. Дедалі більше кораблів російського тіньового флоту зупиняються американцями. Поки що це переважно в Карибському морі, але також ми бачили, що затримувалися танкери і в Північній Атлантиці. Європейські країни кажуть про те, що тіньовий флот Росії не почуватиметься вільно в Балтійському морі. І одночасно ми бачимо, що Сполучені Штати Америки вдаються до заходів, які покликані так само відвернути від купівлі російської нафти найбільших покупців цієї нафти. Трамп сказав, що Індія купуватиме венесуельську нафту, що вони укладуть угоду, яка буде вигідною і Венесуелі, і Індії, і Сполученим Штатам Америки. І як це може вплинути насправді на Росію? Чи є ці заходи системними?
Хотілося б вірити в системність заходів. І тут зараз, як на мене, більше залежить від Європи, яка могла б сильно обмежити рух російської нафти через Балтійське море. І ніби висловлена готовність з боку 14 країн. Але загалом щодо обмеження російської нафти, ми тут маємо бути свідомими того, що це не дії на підтримку безпосередньо України з боку Сполучених Штатів. Це, скоріше, йдеться про зацікавленість США. Наприклад, зараз з’ясувалося, що Бразилія почала закуповувати величезну кількість російського дизельного палива. Але це стало можливим якраз завдяки ось цьому тиску на Росію, цьому санкційному пошуку. Так, там великі знижки, але це те, що відбувається. Тож сама по собі ця політика і далі буде продовжуватися. Просто логіка буде — обмежувати можливості Росії і негативно впливати. Але системність має бути набагато більшою.
"Я думаю, що не дійде до зустрічі лідерів"
Вже понад рік бачимо спроби Дональда Трампа завершити російсько-українську війну. Упродовж цього часу ми бачили декілька сплесків, коли Дональд Трамп із особливою затятістю брався до справи, йому здавалося, що ось-ось, і він спроможеться досягти результату. Останні тижні, напевно, його заяви більш помірковані: він уже не говорить про те, що якісь зустрічі можуть упродовж короткої перспективи призвести до миру, і каже про те, що, вочевидь, може знадобитися для цього більше часу. А тактика Росії полягає в тому, щоб удавати, що вона є конструктивною, уникати посилення санкцій, зберігати добрі взаємини з Трампом і зі США і в такий спосіб затягувати війну та продовжувати її в надзвичайно активний спосіб. Якими ви бачите просування по цьому переговорному трекові в лютому? Чи будуть серйозні поступки, чи може дійти, наприклад, до зустрічі лідерів?
Я думаю, що не дійде до зустрічі лідерів. Якщо весь час, за великим рахунком, тиснути тільки на жертву — на Україну — й іноді лише удавати тиску стосовно Російської Федерації, то природно, що результату завершення війни не буде.
І до того моменту, поки в Білому домі не зміниться ось цей підхід, природно, що й результати зусиль Сполучених Штатів не будуть приносити нічого. Тому я думаю, що поки ми не бачимо сигналів до зміни підходів США, поки Трамп буквально зараз говорить про те, що причина війни в тому, що ненавидять один одного Путін і Зеленський, то він і зустріч теж не буде сам лобіювати, оскільки вона точно не призведе до успіху. Ми вже бачили це на прикладі Туреччини, коли Трамп анонсував, що можлива ця зустріч, але потім, оскільки Путін злякався і туди не поїхав, Трамп не почав це дотискати. От зараз ситуація виглядає так само як і раніше. То чому б раптом у лютому щось змінилося?
