Держсекретар США Марко Рубіо та канцлер НІмеччини Фрідріх Мерц. Фото: Getty Images
Розлучення
68-ма конференція відбулася у Мюнхені. Про що домовилися? Яка позиція США була представлена цьогоріч? Чим відрізняється риторика Джей Ді Венса і Марко Рубіо?
Очевидно, що Джей ді Венс і Марко Рубіо – різні персоналії. Навіть ступінь відповідальності у них різний. Марко Рубіо відповідає за зовнішню політику США. Коли в переговори США, України та РФ включається Марко Рубіо, то одразу включається певний конструктив, на відміну від переговірників від Трампа Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера, які говорять невідомо про що без жодної відповідальності за це. Вони користуються більше бізнесовими орієнтирами. Натомість Марко Рубіо – це інституційна влада, яка не може собі дозволити сьогодні говорити різко і рубати з плеча. Однак, я думаю, що це продовження тієї самої минулорічної риторики проте дещо дипломатичної мовою. Попри те, що виступ Марко Рубіо всі очікували і він зібрав багато овацій, це все ще є продовження виступу Джей Ді Венса в лайтовій формі. Як би це не звучало, але США ідуть на розлучення з ЄС. Це не може відбутися різко. Проте це відбуватиметься повільно. Європа для Дональда Трампа не є партнером. Тобто внутрішні процеси ідуть до розлучення. Про це свідчить і зменшення американських військ в Європі. Усі ці речі свідчать про глобальні зміни у ставленні США до Європи.
Європа абсолютно самодостатня
Європа сама зрозуміла, що вона не ворог, але вже не союзник?
На Мюнхенській конференції є європейські лідери, які вірять в повернення Америки. Тому і були великі овації. Проте не всі Рубіо зустрічали оплесками. Хтось сидів і спокійно спостерігав. Ми бачимо, куди поїхав Марко Рубіо далі – до Словаччини та до Угорщини. Це є опозиція Європи і на неї йде ставка сьогодні. Орбан іде на вибори 21 квітня і якщо він переможе, ці процеси можуть пришвидшитися. Це не велика трагедія, оскільки Європа абсолютно самодостатньо може заповнити цю американську прогалину. Більшість європейських еліт це розуміє. Америка під керівництвом Трампа – це не та Америка, на яку можна розраховувати в плані союзників. У цьому випадку це для України великий шанс. Якщо Америка відходить в мілітарному плані, то очевидно Європа має на когось орієнтуватися. Найкраще – на власні сили, але з великим досвідом українських Збройних Сил.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook
Вперше після Холодної війни країни Європи не виключають розробку власної ядерної зброї через те, що США змінюють підходи до безпекових питань. Які тут перспективи?
Поки що це є риторика, тому що розробка ядерної зброї – це надзвичайно коштовний проєкт. Поки що це політичні гасла, які до реалізації швидко не дійдуть.
