Ілюстративне фото з відкртих джерел
Довгострокового догляду вдома потребують від 2 до 3 млн осіб
Відбулася Друга національна конференція "Медико-соціальна допомога людині вдома — наша спільна справа". Це подія для тих, хто працює у сфері медико-соціальної допомоги вдома та прагне зробити її системною, людяною та доступною.
Ірина Жданова: Під час конференції презентувати дослідження: "Послуга догляд вдома в громадах. Доступність, потреби, прогалини". Досліджували послугу догляду вдома у 24 громадах, 6 областей України. Тобто аналізували, наскільки доступна ця послуга, як фінансується, яка якість надання. Дослідники виявили суттєвий розрив між соціальною і медичною допомогою. Вони існують як дві окремі системи, які між собою не координуються. За оцінками дослідників довгострокового догляду вдома потребують від 2 до 3 млн осіб. Це все наслідки війни і старіння населення. Фактично ж послугу соціального догляду вдома отримують лише близько 300 тисяч осіб. Сім’ї не звертаються до держави, оскільки можуть не знати про такі послуги або намагаються впоратися самотужки, як неформальні доглядачі.
Найчастіше неформальні доглядачі нічого не отримують за свої послуги
Костянтин Думчев: Людина може сама себе обслуговувати або їй може хтось допомагати. Є державні послуги, які охоплюють невелику частину людей. Велика частина цієї потреби закривається неформальними доглядачами. Найчастіше це члени родини, які проживають разом. Вони несуть на собі великий тягар. Найчастіше неформальні доглядачі нічого не отримують за свої послуги. Разом з тим держава передбачає таким особам певні компенсації та доплати.
77% неформальних доглядальників не проходили жодного навчання
Чи потрібне навчання неформальним доглядачами?
Костянтин Думчев: Так, оскільки велика частина послуг перебувають на межі з медичними послугами. За нашими даними 77% неформальних доглядальників не проходили жодного навчання.
В Україні зареєстровано понад 1600 надавачів соціальних послуг
Ірина Жданова: Станом на липень 2025 року в Україні зареєстровано понад 1600 надавачів соціальних послуг. Більшість з них це комунальні установи. Тобто домінують саме комунальні організації (1370). Тому пропонують розвивати конкурентний ринок. Можливо застосувати такий механізм, як соціальне замовлення, коли компенсовуються витрати надавача. До цієї теми ще потрібно формувати конкурентний ринок.
Руслан Приходько: Станом на сьогодні суспільство і недержавні інституції набагато гнучкіші, ніж держава. Від початку повномасштабного вторгнення геометрично зросла чисельність особового складу Сил безпеки і оборони. Плюс їхні родини, які постійно перебувають у стані стресу і мають потребу в психологах. Відповідно почало заходити багато різних гравців, міжнародні фонди і фінансувати різні види послуг. І коли ти дивишся звіти цих організацій і бачиш, що феноменальні цифри не відповідають дійсності. Ми прийняли постанову і підняли вартість компенсації за такі послуги через державну програму. Але до нас не йдуть, тому що ми просимо звіти. Тому з цим є проблема.
Руслан Приходько. Фото: Міністерство у справах ветеранів
Не повинно бути конкуренції між державним бюджетом і бюджетом міжнародних партнерів з меншим контролем
Як її можна подолати?
Руслан Приходько: Будувати галузь. Створювати стимул. Тут цілий комплекс. Це і підняття галузі знань, підвищення кваліфікації тощо. Якщо ми говоримо про бойову травму і досвід роботи з комбатантами, то він відрізняється від інших психотерапевтичних методів. Цьому треба вчитися, щоб бути ефективними. Друге – це робота з нашими партнерами, щоб вони інвестували сьогодні в розбудову державних спроможностей, а не тактичних гасінь пожеж. Цей період вже минув. Це було актуально в 2022 році. Сьогодні вже держава спроможна забезпечувати. У нас не повинно бути конкуренції між державним бюджетом і бюджетом міжнародних партнерів з меншим контролем. Так само із супроводом та послугами по догляду. Ми бачимо фактичне коло суб’єктів, які надають різні послуги, серед яких є інституції, які реалізують по вертикалі державних програм і громадські об’єднання, церкви тощо. Наше завдання вийти із кількості в якість, системність, послідовність і сталість послуг.
Це може бути виключно доглядова історія плюс медична концепція
Майже 60% людей, які потребують догляду перебувають у стані пригніченості та туги. Проте система догляду сфокусована лише на прибиранні та покупках, майже повністю ігноруючи потребу у фаховій психологічній підтримці. Лише половина громад компенсує витрати на транспорт для соціальних працівників, що робить послугу недоступною у віддалених селах. 61% пацієнтів взагалі не мають візитів лікарів чи медсестер додому.
Наталія Гусак: У минулому році ми отримали доручення від міністра охорони здоров’я сформувати нову послугу в Програмі медичних гарантій довготривалого сестринського догляду. Ми вже дещо пілотуємо для окремої категорії осіб, а саме ветеранів і ветеранок, а також ВПО. У цьому випадку ми бачимо, що є досить часто історії, коли пацієнт не потребує за медичними показами довготривалого перебування в лікарні. Тобто це може бути виключно доглядова історія плюс медична концепція. Ми розуміємо, що певна кількість лікарень не навантажені клінічними випадками стосовно роботи повної лікарської команди. Досить часто цю історію можна замінити, як це робили багато країн. Це історія сестринського догляду, де людину будуть доглядати з певними клінічними проявами, які підпадатимуть під ці послуги. Одночасно держава справедливо оплачуватиме ці послуги. Відтак ці люди не будуть залишатися наодинці. Наприклад, це можуть бути хронічні стани з неврології. Людина може бути після інсульту тощо.
Наталія Гусак. Фото: ФБ-сторінка
Чим довготривалий сестринський догляд відрізняється від паліативного догляду?
Наталія Гусак: Статусом паліативного пацієнта. Досить часто ці люди – це не історія паліативного пацієнта. Це не той обсяг медичної допомоги. В нас є пацієнти, які потребують довготривалого догляду, який є меншим за обсягом і не потребує залучення в такій кількості лікарів.
Послуга сестринського догляду надаватиметься як у лікарні, так і вдома
Це передбачає, що людина буде в лікарні чи до неї приходитимуть додому?
Наталія Гусак: Це може бути лікарня чи центр сестринського догляду. Також послуга може надаватися вдома. Усе залежатиме від потреби пацієнта. Цей рік міністерство буде описувати стандарти надання такої допомоги. Паралельно іде напрацювання навчальних програм. Наприклад, Львівський коледж медсестринства вибудовує навчальні програми для медсестер під це і хотів би пілотувати цю послугу.
Ми бачимо фактичне коло суб’єктів, які надають різні послуги, серед яких є інституції, які реалізують по вертикалі державних програм і громадські об’єднання, церкви тощо. Наше завдання вийти із кількості в якість, системність, послідовність і сталість послуг.
