Ілюстративне фото: facebook/DSNS.GOV.UA
"Загалом руйнування оцінені в 195 млрд доларів"
Світовий банк опублікував оновлену оцінку збитків України від війни і потреб на відновлення. За його підрахунками, на відбудову потрібно 588 млрд доларів. Водночас, українські урядовці, коли заходить мова про післявоєнну відбудову, здається, називають цифру більше трильйона доларів чи євро. Скільки реально потрібно і кому довіряти?
Я б у даному випадку все-таки довіряла розрахунком Світового банку і Єврокомісії. Це вже п'ята оцінка, яку вони роблять, вона доволі стійка, здійснюється за однаковою методологією. Вона, наприклад, враховує супутникові знімки того, які руйнування є на даний момент. І загалом руйнування оцінені в 195 млрд доларів. А 588 млрд – це оцінка того, скільки коштів потрібно на відновлення. Відповідно, оцінка цієї суми можу бути більшою чи навіть меншою. Ця оцінка передбачає те, що відбудовуватися зруйноване має краще, ніж воно було до того, як було зруйноване. Наприклад, мають зводитися більш енергоефективні будинки, краща інфраструктура, нові технології. Вони це називають build back better, тобто відбудувати краще, ніж це було до того, як воно було зруйноване. І, звісно, залежно від того, який рівень цього покращення ви закладаєте, такі у вас і будуть оцінки. Але якщо користуватися всією лінійкою оцінок Світового банку, то 588 мільярдів на даний момент – дійсно дуже велика сума, яку навіть важко собі уявити.
"Непрямі збитки – те, що відбувається з економікою загалом"
Чим відрізняється прямі збитки від загальних економічних втрат?
Я б сказала, не прямі збитки, а руйнування. Оця перша сума 195 млрд – це руйнування. Це фактично те, що постраждало від влучань, від мінування, від тієї агресії, яку ми переживаємо вже п'ятий рік з боку Росії. А непрямі збитки або просто соціально-економічні збитки – це те, що відбувається з економікою загалом. У вас немає достатньої пропозиції генерації електроенергії – відповідно, бізнеси зупиняються. У вас суттєво погіршується навіть продуктивність праці. Після обстрілів всім досить важко. Так, ми встаємо і йдемо на роботу після обстрілів, але робота все-таки ускладнена. Тобто це ті непрямі втрати, які відбуваються після того, як руйнування сталося.
"Це також пояснюється тією глибиною руйнувань, яка вже сталася"
У звіті сказано, що щороку Росія знищує в Україні активів приблизно на 20 млрд доларів. Іноземні інвестиції, зокрема американські, в цей перелік входять? Адже ми знаємо про щонайменше 3 підприємства з американськими інвестиціями, які зазнали масштабних руйнувань після російських ударів.
Я думаю, що так. Але тут треба уточнити щодо цих 20 млрд. Так, за минулий рік оцей приріст руйнувань склав 19 млрд. А в перший рік вторгнення це було 97 млрд за цією оцінкою, яку ми зараз обговорюємо. У другий рік вторгнення – це було 37 млрд. Тобто, насправді, обсяг руйнувань трошечки зменшується, але більшою мірою це також пояснюється тією глибиною руйнувань, яка вже сталася. Тобто, якщо у вас вже рознесено енергетику, то зруйнувати додатково ще одну Дарницьку ТЕЦ, поки її не полагодили, неможливо.
"Ця оцінка зроблена станом на 31 грудня 2025 року"
Тобто це середня цифра, а насправді наслідки руйнувань дуже сильно відрізняються.
Ви маєте рацію, є відмінності. І ця оцінка включає в собі чотири великі глобальні сектори. Перший сектор – це соціальний, тобто те, що стосується житла, освіти, науки, медицини, соціального захисту. Другий – це інфраструктурні сектори, як їх називає Світовий банк – енергетика, транспорт, телекомунікації, водопостачання і муніципальні різні сервіси. Третє – це виробничі сектори, сільське господарство, торгівля і промисловість. Сюди входять якраз ті американські інвестиції, про які ви згадали. Зрошення сюди ж входить і, наприклад, фінанси та банківські справа. І деякі додаткові сектори – охорона довкілля, надзвичайні ситуації, цивільний захист, юстиція і державне управління, тому що державні органи влади теж страждають. І розмінування та управління вибухонебезпечними речовинами. Тобто усі ці речі, все що відбувається впродовж року між оцінками, вони враховані. І, до речі, ця оцінка зроблена станом на 31 грудня 2025 року. Тобто цей приріст у 19 млрд між четвертою і п'ятою оцінкою не враховує те, що відбулося у січні і лютому, особливо в Києві. Тобто ті великі руйнування, які ми з вами, на жаль, спостерігаємо і від яких страждаємо не лише в сенсі бізнесу, але й просто гуманітарної катастрофи.
"Із початку повномасштабної війни український уряд вклав у відбудову 20 млрд"
Чи не зарано ми говоримо про післявоєнну відбудову? Заважаючи, що за цими всіма переговорами, які більшість українських експертів називають радше технічними консультаціями, кінець війни не проглядається, чи не зарано ми говоримо про якісь цифри і все інше?
Частково так. Але ця оцінка здійснена і ця величезна сума розрахована на відбудову впродовж 10 років – майже 600 млрд. Це дуже величезні суми. Наприклад, минулого року ВВП України загалом склав десь 200-210 млрд доларів. Тобто три річних ВВП на десятирічну відбудову і це лише за ситуацією 25-го року – це дійсно велика сума і говорити про неї зараз складно. Але навіть, коли просто вставляються вікна замість тих, які були вибиті під час прильоту, або ремонтується енергетична інфраструктура – це ж теж певним чином відбудова. І вона триває вже зараз. І за оцінками Світового банку, загалом з початку повномасштабної війни український уряд разом з міжнародними партнерами вже вклав у відбудову 20 млрд. Звичайно, це дуже мала сума порівняно з тими майже 600-ми млрд, які зараз називає Світовий банк, але навіть це свідчить про те, що відбудова відбувається. І вона насправді критична, тому що ми навіть такими маленькими кроками… Ми ж не можемо зупинити повністю свою діяльність, ми не можемо залишитись без води, без світла. Ми маємо все-таки рухатись в бік цієї відбудови.
Наталія Колесніченко. Фото: facebook/nataliia.kolesnichenko.2025
"До 40% потреб у коштах на відбудову можемо залучити від приватного бізнесу"
Коли ми говоримо про джерела фінансування відбудови, то я так розумію, що ми передусім розраховуємо на заморожені російські активи, а також на приватні донорські кошти і частково власні, хоча й дуже обмежені. Які ще можливості в плані залучення фінансів можуть бути у нас?
Мені б дуже хотілося сподіватися, додатково до тих ресурсів, які ви назвали, ще на європейські фонди, тому що як країна-кандидат, ми теоретично маємо право на певний обсяг коштів з боку Євросоюзу, який буде передбачений в бюджеті починаючи з 28-го року. Але це вимагає від нас дуже жорсткої, дуже якісної домашньої роботи. У нас є критерії, виписані Євросоюзом, є заходи, які ми маємо здійснити якнайшвидше і в певному обсязі для того, щоб все-таки наблизитись до членства і відповідно претендувати на ці фонди.
Із цієї п'ятої оцінки цікаво також те, що Світовий банк вважає, що десь до 40% потреб у коштах на відбудову ми можемо залучити від приватного бізнесу. Тобто не лише від державних структур, не лише від якихось міжурядових структур чи міжнародних грантів, а саме від приватного бізнесу. І за оцінками Світового банку для цього нам теж потрібно виконувати оце домашнє завдання, яке також кореспондується з тим, що передбачено в процесі вступу в ЄС. Це передусім забезпечення верховенства права, боротьба з корупцією, поліпшення інвестиційного клімату, зокрема подальша діджиталізація якихось регуляторних умов, створення приватної бази для державно-приватного партнерства, якісніше корпоративне управління державними підприємствами, що дасть, зокрема, змогу посилити конкуренцію, боротьба з тіньовою економікою. А також різноманітні фінансові інструменти, які уряд у співпраці з банками і міжнародними партнерами може запропонувати бізнесу. Це може бути і страхування, якісь фінансові програми і гарантії для того бізнесу, який буде брати участь у відбудові і вкладатися в цю відбудову.
"Наші позиції на аграрному ринку зараз доволі впевнені"
Чи не ризикує Україна втратити статус аграрної держави через мінування території розміром з Грецію, масштабні руйнування та логістику?
Це дуже великий ризик, насправді. І мінування сільськогосподарських земель, і взагалі ведення сільського господарства зараз, коли додатково до повномасштабної війни ми бачимо і суттєві кліматичні зміни. Але мені здається, наші позиції на аграрному ринку зараз доволі впевнені. Через квоти, які торік знову було введено на рівні Євросоюзу, ми трошки обмежені в своїх можливостях постачати аграрну сировину в ЄС, але ми дійсно переорієнтовуємося на інші ринки Азії, Африки і постачаємо нашу аграрну продукцію туди. Звичайно, нам треба все-таки вкладатися, інвестувати в агропереробку. І всі ці речі треба узгоджувати з тими вимогами, які до нас ставляться в процесі вступу в Євросоюз. Це все треба імплементувати і розвивати в співпраці з Євросоюзом.
"Відбудова має починатися з ресурсів"
Які галузі мають стати пріоритетами післявоєнної відбудови, тобто драйверами економічного зростання вже в перші кілька років після війни і що буде з оборонкою?
У нас найбільше постраждало житло – це понад 60 млрд за оцінкою Світового банку. 40 млрд – це втрати транспорту. І енергетика на третьому місці – майже 25 млрд. А відбудова має починатися дійсно з ресурсів, тобто з енергетичного сектору. Якщо буде стабільне і достатнє постачання електроенергії, то це дасть змогу розвиватися і всьому іншому бізнесу. Але саме поняття відбудови означає будівництво. Тобто основним драйвером економіки буде дійсно будівництво і, можливо, виробництво будівельних матеріалів. Тих різноманітних підприємств, які були зруйновані під час війни. Це потрібно для того, щоб замістити імпорт, тому що імпортом ми не зможемо вставити всі вікна чи покласти всі стіни. Це просто нерентабельно в тому обсязі, який нам потрібен. Звичайно, драйвером залишиться сільське господарство. Це дуже значна частина нашої економіки. Я сподіваюсь, що наші позиції на зовнішніх ринках збережуться. І взагалі промисловість, переробна промисловість, яка буде задовольняти як внутрішній попит, так і, можливо, почне працювати більшою мірою на експорт. Щодо оборонки – залежить від того, коли закінчиться війна, в якому стані буде наша економіка, в якому стані будуть потреби наших Збройних сил і на яких умовах…
