Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Ворог збільшує кількість балістики"
Останні повітряні атаки показали, що Україна виходить на якісно новий етап протиповітряної оборони — зростає не лише відсоток збиття крилатих ракет, а й перехоплення ворожих дронів. Чи можемо говорити про певну системну перерву України у цьому напрямку чи тут є ще чинники, які не дозволяють сказати, що це вже гра в довгу?
Давайте почнемо з того, що і ворог починає реагувати і збільшує кількість балістичних ракет, які він застосовує. Тому що за останній час відсоток балістичних ракет складає близько 61-65%, тоді як, наприклад, торік у листопаді відсоток балістики в загальній кількості застосованих засобів повітряного нападу був близько 35%. Маю на увазі статистику по масованих обстрілах, не беру до уваги постійне застосування у прифронтовій, прикордонній зоні різноманітних модернізованих балістичних ракет на кшталт С-300, С-400. Тому тут треба зрозуміти, що насправді завдяки певним чинникам посилення авіаційної складової, здешевлення авіаційної складової, бо наші пілоти F-16 почали використовувати ракети з лазерним наведенням, які за собівартістю дешеві, і це дозволило більш оперативно вирішувати це питання. Тому, в принципі, є певні зміни, які йдуть на користь, але це не означає, що так може бути завжди, тому що ворог буде підлаштовуватися і буде змінювати тактику. Тому нам треба бути далекоглядними і вбачати всі ці можливі зміни. Зараз ми вже бачимо певні спроби ворога рухатися в напрямку поліпшення засобів повітряного нападу, тому є про що розмовляти, є що модернізувати і є виклики, які нас очікують.
"Ми суттєво зменшили вартість збиття цілей за рахунок використання дешевших засобів ураження"
Колеги пишуть, що наші дрони-перехоплювачі збивають уже кожен третій ворожий безпілотник. Чи можна це вважати певним технологічним проривом і куди цей напрям рухатиметься далі?
Давайте подивимося на класичний принцип роботи ППО. Це захоплення повітряної цілі і знищення в автоматичному режимі або в командному наведенні, коли умовний засіб радіолокації з землі наводить засіб перехоплення на повітряну ціль. У даному випадку цю задачу виконує людина. Людина вийшла в сектор, побачила дрон і почала його перехоплювати. Водночас треба зауважити, що є низка обмежень, які не дозволяють на 100% використовувати цю технологію. Наприклад, погані метеоумови, сніг, дощ – це все впливає на спроможність працювати дронами-перехоплювачами. І треба зауважити, що ми суттєво зменшили вартість збиття цілей за рахунок використання дешевших засобів ураження. Ця війна взагалі показала асиметричний підхід, коли дешеві і доступні рішення стали виконувати бойові задачі і поліпшили можливості України. Чому це сталося? Тому що свого часу наші західні партнери не надавали нам достатньої допомоги для того, щоб збільшити кількість, наприклад, для систем ППО ракет-інтерцепторів і так далі. Ми шукали дешеве рішення. Ми шукали асиметричне рішення, тому що збивати дрон за 30 тисяч доларів ракетою, яка коштує пів мільйона доларів, технологічно було правильно, бо це на 100% спрощує виконання задачі, але математично – це програш, тому що в перспективі ми програємо математично. Для цього потрібна достатньо велика кількість можливостей, щоб забезпечувати себе такою спроможністю.
"Протиповітряна оборона – не лише перехоплення повітряних цілей, а й удари вглиб ворога по його виробничих потужностях"
Чи означає це, що дронова ППО – це єдина економічно-життєздатна модель в умовах масованих атак? Чи є бачення тих ймовірних рішень, які можуть кардинально змінити ситуацію в найближчому майбутньому?
Тут питання в тому, що ворог використовує велику кількість засобів повітряного нападу. Відповідно, нам потрібно шукати рішення, які б дозволили відпрацьовувати по цих засобах, але не збільшували вартість цієї роботи. Тому тут я би сказав, що дрон став швидкою відповіддю, але в будь-якому випадку нам треба шукати варіанти здешевлення засобів ураження навіть класичних ракет. Тобто шукати дешеві ракети класу поверхня-повітря або повітря-повітря, які ми зможемо застосовувати і захищати повітряний простір. І не треба забувати, що протиповітряна оборона – це не лише перехоплення повітряних цілей, а й удари вглиб ворога по його виробничих потужностях для того, щоб зменшувати потенціал виробництва засобів ураження.
Анатолій Храпчинський. Фото: facebook/anatolii.khrapchynskyi
"Треба збільшувати кількість людей або автоматизувати цей процес"
Частину "Шахедів" продовжують збивати і мобільні вогневі групи. Чи дійсно держава змінила підхід до їхньої організації, що тут ми можемо масштабувати і якою загалом є їхня ефективність наразі?
Мобільна вогнева група – це необов'язково пікап із Браунінгом або з якоюсь іншою гарматою. Це група ППО, яка може швидко рушити в сектор і почати працювати навіть дроновими перехоплювачами. Тому тут ми кажемо про мобільні вогневі групи виключно в тому плані, що велика кількість повітряних цілей, на які треба реагувати. Відповідно треба стояти на маршрутах заходу цих цілей на основні стратегічні об'єкти або міста. Тому тут питання лише в збільшенні кількості таких мобільних вогневих груп. Насправді воно стає критичним. Тому що, по-перше, давайте пригадаємо 25-й рік, коли піднімалися питання щодо скорочення мобільних вогневих груп і переведення людей з Повітряних сил до Сухопутних військ. Зараз деякі питання відокремили, що дозволило формувати такі групи, але все одно залишається колосальна нестача особового складу. На жаль, ми використовуємо шляхи перехоплення, де ухвалення рішень на 75–85% відбувається за рахунок людини. Відповідно нам треба збільшувати кількість людей або автоматизувати цей процес. Тобто умовно мобільна вогнева група (оператор, водій) де основний засіб ураження – це, наприклад, автоматична турель з камерою, яка захоплює ціль, супроводжує її і балістичний калькулятор вирішує, коли йому почати відкривати вогонь на випередження. Те саме стосується і дронів-перехоплювачів, і малих зенітних ракет, які найближчим часом, можливо, в нас з'являться. Все це повинно бути автоматизовано для того, щоб зменшити кількість особового складу. В будь-якому випадку це правильний крок, тому що це вдосконалює наші можливості. Тому тут треба казати про автоматизацію процесу. Я думаю, що тут ще дуже багато роботи.
"На території Білорусі є близько 15 підприємств з виготовлення різної радіоелектроніки, яка поступає до Росії"
Наскільки у ворога сьогодні масштабована робота з випуску тих же "шахедів", з якими компонентами вони працюють і хто їм у цьому активно допомагає?
Давайте визнаємо, що насправді Росія готувалась до війни. Хоча склади з озброєнням і більшість ресурсів не були розраховані на тривалу війну. І коли Росія почала розуміти, що ця війна надовго, вона почала шукати рішення. Тоді було дуже багато інформації про іранську балістику, з'явилась корейська балістика, масштабувались виробничі потужності "шахедів", які вони розгорнули на території РФ. Водночас, давайте пригадаємо, що більшість засобів озброєння, які використовує Росії, мали активний розвиток, починаючи з 2008 по 2014 рік. Тоді в російських літаках з'являлась французька авіоніка, інтеловські чіпи тощо. Це дозволило суттєво поліпшити деякі технічні характеристики російської зброї, хоча після 14-го року це зіштовшнуло Росію з великими проблемами щодо комплектуючих. Але і зараз в російській зброї залишається низка європейських і американських комплектуючих. При цьому треба зауважити, що певні країни активно допомагають Росії обходити санкції. Наприклад, на території Білорусі є близько 15 підприємств, які займаються виготовленням різної радіоелектроніки, яка поступає до Росії в якості комплектуючих для зброї. Це стало можливим тому, що з 2014 року Росія була під санкціями, а Білорусь не перебувала під санкціями. Відповідно, вони мали можливість скуповувати певні станки, обладнання для того, щоб робити електроніку. Так, вона дещо застаріла, але вона досі потрібна РФ. Більше того, Білорусь змогла зберегти деякі виробничі потужності старих радянських елементів, які зараз теж потрапляють в російську зброю. Тому тут я б говорив насправді про стратегічні дії з боку РФ, які передбачали об'єднання зусиль своїх партнерів – це Білорусь, Китай, Іран, Північна Корея. Зараз Індія заявляє про те, що вона хоче виробляти для Росії "Ланцети". Тому про це треба розповідати нашим європейським партнерам, наскільки об'єднані ці країни, і умовно Європі треба робити рішучіші кроки щодо забезпечення України або об'єднання з Україною в протидії РФ.
"Україна змінила сприйняття роботизованих і безпілотних систем"
Наземні роботизовані комплекси (НРК) також стали однією зі складових цієї війни. Наскільки вони однаково підтримані на рівні всього нашого війська, наскільки це вже уніфіковані рішення чи поки що це ще "зоопарк", де ми перебуваємо в цьому контексті?
"Зоопарк" зупиниться, коли зупиниться війна. Тому що не буде запиту на їх постійне вдосконалення, розумієте? А якщо й буде, то технологія триватиме близько п'яти років, як це відбувалося в Сполучених Штатах, коли вони розробляли різноманітну техніку. А "зоопарк" викликаний вертикаллю того, як з'являється військова техніка на полі бою. Насправді, дуже велика кількість різноманітних рішень з'явилась під час цієї війни і допомагає нашим військовим тримати або перемагати ворога. Але знов-таки треба зрозуміти, що це лише перший етап ставлення такої техніки. Україна змінила сприйняття роботизованих і безпілотних систем. Світ, до речі, рухався в бік безпілотних систем, передбачалося використання непілотованих засобів озброєння. Передбачалось, що буде оператор, який керуватиме цим засобом на великій відстані, але при цьому ці безпілотні системи передбачались розміром як звичайний класичний танк або той же літак. Водночас Україна змінила підхід і зробила велику кількість маленьких засобів. Подивіться, що у нас відбувається – маленький морський БК, який тримає практично все Чорне море і флот Російської Федерації під контролем. Тобто ми зробили велику кількість різноманітних маленьких безпілотників, але водночас треба розуміти, що прогрес цих засобів буде прямувати і повертатися до класичних систем озброєння. Тобто з'являться НРК із власною системою захисту у вигляді або засобів радіоелектронної боротьби, або броні, або більш активних засобів кінетичної протидії загрозі. Вже є безпілотники, які скидають, умовно, авіабомби. Наприклад, так ж "Баба яга". Або, наприклад, з'явились безпілотники, які несуть ті ж FPV дрони, які можуть працювати в режимі повітря-поверхня. Тобто ми кажемо про те, що ми повертаємося до класичних інструментів, але це вже пілотовано операторами, зменшено за розмірами. Тому, в принципі, нескладно зрозуміти, куди все це рухається, але при цьому треба вже передбачати такі зміни і пропонувати їх одразу ж для того, щоб суттєво поліпшувати можливості наших військових.
