Президент США Дональд Трамп. Фото: AP/Jose Luis Magana
"Україна уже досить давно випала із пріоритетів США"
Ескалація на Близькому Сході і пріоритетність українського питання для США. Які варіанти подій можливі? Ми випадемо з фокусу увага чи ні, послабиться допомога, увага до переговорного треку, які варіанти ви бачите?
Давайте відверто. В принципі, ми уже досить давно випали із переліку пріоритетів Сполучених Штатів. Наприклад, якщо говорити про допомогу, то ми її рік уже не одержуємо від Сполучених Штатів. Є відповідні програми закупівлі американської зброї, коли Євросоюз виділяє кошти для купівлі певних видів американського озброєння. І там можуть бути певні проблеми, тому що зараз, як бачимо, достатньо інтенсивно застосовуються ракети, наприклад, для систем Patriot у близькосхідному регіоні, а з ними завжди були проблеми. Тобто це може створити відповідні проблеми для України, як і зростання цін на нафту, яке зафіксоване після відкриття торгів у понеділок, 2 березня. Але Україна за часів адміністрації Трампа ніколи не була пріоритетом США ні першим, ні другим. До речі, це багато хто відзначив, я це прогнозував ще раніше, що, наприклад, Трамп виголошував промову в Конгресі, а це якраз відбулося в четверті роковини повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і він про Україну фактично не згадував. Тобто це дуже показово демонструє пріоритет адміністрації Трампа. Тому, звичайно, проблеми є, але тут треба просто розуміти, що Україна і не була пріоритетом для адміністрації Трампа ніколи.
"Адміністрація Трампа хотіла б, щоб Україна на будь-яких умовах швидше підписала якусь угоду з Росією"
Очевидно, що на тлі загострення на Близькому Сході запаси озброєння будуть значно швидше вичерпуватися. Наскільки це може вплинути на процес постачання тих же ракет Україні, які ми закуповуємо через наших партнерів у США?
Насправді ця проблема є, вона очевидна, я думаю, для всіх. Хоча є інша проблема. Вона полягає в тому, що навіть якби Сполучені Штати не витрачали ці всі види озброєнь на Близькому Сході – абсолютно не факт, що вони б погодились це все продавати для України. Ми пам'ятаємо, як минулого року двічі припинялися поставки зброї до України від США і це не мало прямого зв'язку з якимись подібними діями Сполучених Штатів. Це щоразу мало зв'язок в першу чергу з тим, що ухвалювалися відповідні політичні рішення з боку Сполучених Штатів. Тобто США вирішували, що треба натиснути на Україну і не ухвалювали відповідне рішення. Тут абсолютно немає якоїсь кореляції з боку адміністрації Трампа, що якщо вони не витрачають озброєння для якихось своїх цілей, то вони цю зброю будуть продавати Україні. Тому що адміністрація Трампа, м'яко кажучи, не позитивно ставиться до підтримки України, до боротьби України проти Росії. Адміністрація Трампа хотіла б, щоб Україна на будь-яких умовах швидше підписала якусь угоду з Росією. Тому, в принципі, це може бути і не якоюсь реальністю, а просто зручним приводом для того, щоб потім пояснити Конгресу, чому адміністрація Трампа відмовляється від поставок зброї Україні. Вони можуть сказати: "Ну, дивіться, ми ж усе витратили на Близькому Сході, в нас нічого немає. Ми нічого поставити не можемо. Нехай вони підписують "прекрасну" угоду, яку для них підготували Віткофф і компанія".
"Росія відмовилася від допомоги Ірану"
У Сполучених Штатах у листопаді проміжні вибори і на поведінку адміністрації Трампа, наскільки я розумію, ці всі конфлікти так чи інше все одно впливають. Вони ж бачать рейтинги, і навряд чи вони просто ігнорують думки свого електорату. Чи може це вплинути на Трампа, щоб в якийсь момент він все таки почав тиснути не на Україну, а на агресора, на Росію?
Для нас це логічно, але не факт, що це логічно для адміністрації Трампа. Там, до речі, багато хто відзначає такий цікавий момент, що Росія є цілком формальним союзником Ірану. Тобто в них є відповідні домовленості, є міждержавний договір, який було підписано на рівні президентів і ратифіковано, і який, в принципі, передбачає можливість надання військової допомоги також. І є інформація, яка циркулює в інформаційному просторі про те, що Іран ставив подібним чином питання перед Росією, але Росія відмовилася від допомоги Ірану. Причому Іран порушував питання щодо цілком конкретних речей, зокрема, є певна російська присутність у Сирії, щоб росіяни допомагали розвідданними Ірану, допомагали із блокуванням атак з боку Ізраїлю на Іран, але Росія повністю відмовилася і зробила це абсолютно демонстративно. І тут логічне запитання… Зрозуміло, що ми з вами якось уявляємо ситуацію, що Росія просто не може якось серйозно Ірану допомогти, бо в них немає відповідних ресурсів, всі ресурси задіяні у війні проти України. Але чи не буде Росія це все продавати адміністрації Трампа як "жест доброї волі"? Що мовляв, дивіться, Іран наш союзник, але ми вас і особисто Трампа так сильно "поважаємо", що ми не пішли на ескалацію, так що запам'ятайте це, будь ласка, і давайте уже більше тиснути на Україну, щоб вона погоджувалася на наші умови. Тобто уявити собі, що щось подібне буде висловлюватися на адресу того ж Віткоффа, якщо він наступного разу завітає до Москви, я більш ніж готовий. Тобто чим це не сценарій, який росіяни будуть намагатися відпрацьовувати у відносинах з нинішньою адміністрацією Трампа. Мене вже абсолютно нічого не здивує після всіх цих численних заяв з боку Віткоффа та інших представників адміністрації Трампа. Це перший момент.
"Переважна більшість громадян США бойові дії проти Ірану не підтримує"
Другий момент щодо проміжних виборів у США. Зрозуміло, що вибори цікавлять адміністрацію Трампа. Більше того, вони самі про це говорять постійно. Чинний спікер Палати представників Майк Джонсон прямо сказав, що це буде катастрофа, якщо ці вибори республіканці програють, тоді оголосять імпічмент Трампу і так далі. Тут я просто хотів би уточнити, що в рамках американської правової системи імпічмент – не дорівнює відстороненню від посади. Імпічмент лише запускає процедуру відсторонення від посади і жодного разу в історії Сполучених Штатів відсторонення від посади не було доведено до логічного завершення в рамках відповідної конституційної процедури, тому що вона занадто складна і потребує згоди обох партій де-факто на відсторонення президента від посади. Але це окрема тема. Хоча зрозуміло, що якщо Трампу будуть постійно оголошувати імпічмент, то якось це буде не дуже приємно з точки зору політики, з точки зору впливу і багатьох інших моментів. Тому зрозуміло, що їх цікавлять ці вибори, вони їх дуже сильно хочуть виграти за будь-яку ціну. Але, наприклад, в рамках цієї логіки і цю війну проти Ірану починати було не варто, тому що, як показують останні опитування, ця війна не популярна в Сполучених Штатах і переважна більшість громадян США бойові дії проти Ірану не підтримує.
Петро Олещук. Фото: facebook/petro.olesuk
"Росіяни можуть направляти будь-кого на переговори, але все вирішуватиме Путін"
Наскільки ця вся ситуація може створити "вікно можливостей" в контексті нашого переговорного процесу, з точки зору його наповнення і сенсу? Що ви про це думаєте?
Я думаю, що воно існує, але не факт, що те, що сприймаємо як вікно можливостей ми, може відповідним чином сприймати російська сторона. Тобто вони можуть направляти будь-кого на переговори, але все одно все буде вирішувати Путін. А що він там собі думає – ми не знаємо. Тобто, ми не знаємо, як він це все сприймає, які йому доповіді його спецслужби надсилають. Я так розумію, що в його свідомості він уже всіх практично переміг і завтра ще, як то кажуть, переможе ще більше. І зрозуміло, що тоді він на жодні змістовні переговори щодо припинення війни не піде, незважаючи на те, що в нього можуть бути проблеми з економікою чи з якимись іншими діями. Якщо він, наприклад, буде вважати, що він усіх практично переміг, то навіщо йому йти на якісь беззмістовні переговори щодо припинення війни? Тому наявність цього колосального суб'єктивного фактору не дозволяє мені якось оцінювати наявність чи відсутність якихось "вікон можливостей".
"Україні потрібні гарантії того, що росіяни не відмовляться від досягнутих домовленостей"
В українському сегменті Facebook зараз гуляє такий собі "документ", нібито витік з якихось російських міркувань про "підморожування" війни, що вони щось там збираються заморожувати тощо. Я б на це, можливо, не зважав так уважно, якби воно не збігалося з заявами і з нашого боку, що Росія щось там нібито прийняла. Воно якось дуже все підозріло-синхронно з'явилося. Як ви для себе це тлумачите, хто і в який бік намагається нашою свідомістю маніпулювати?
Не виключно, що росіяни, наприклад, на переговорах погоджуються на якусь заморозку війни. Інша річ, що росіянам нічого не заважає наступного разу від цього відмовитися. І тут питання в тому, що Україна ж недаремно постійно апелює до Сполучених Штатів, до адміністрації Трампа, до їхньої посередницької ролі. Не тому, що нам насправді якось дуже сильно потрібно, щоб з'являлися оці американські представники зі своїми "дуже цінними" думками, а тому, що Україні потрібні якісь гарантії того, що росіяни не відмовляться від домовленостей, які будуть досягнуті, тому ці домовленості мають бути за участю Сполучених Штатів, бо позиція США все ж таки є значимішою для росіян. Тому я абсолютно нічого не виключаю, але повторюся – все буде впиратися в позицію Путіна. А позиція Путіна для нас залишається з одного боку загадковою, а з іншого – він не демонструє якихось реальних кроків, що він готовий на даний момент хоча б частково відступитися від своїх максималістських вимог.
"Найбільша проблема, що США не хочуть нормально натиснути на Путіна"
Це його планка? Що може його зупинити у погляді на цю планку і спустити її?
Відповідь насправді проста і непроста одночасно. Ми ж пам'ятаємо, як свого часу і яку істерику в Путіна викликала інформація щодо можливості постачання ракет Tomahawk Україні, як він після цього кинувся телефонувати Трампу, як після цього цей весь процес швидко запустився. А потім заглох, тому що Путін одержав відомості від Трампа, що ніяких ракет не буде. Путін ніби заспокоївся і все – можна продовжувати відповідну гру. Тобто серйозні загрози для Путіна особисто і для Росії могли б бути відповідним аргументом, але цей аргумент американська сторона застосовувати не хоче, бо в них там великі плани щодо подальших економічних зв'язків з Росією, щодо того, як багато грошей заробити разом тощо. Тому це і є найбільша проблема, що США не хочуть нормально натиснути на Путіна. Якщо на Путіна натиснути нормально, то не виключено, що від нього можна було б чогось і добитися.
