Тристоронні переговори України, США та Росії в Женеві. 17 лютого 2026 року. Фото: facebook/rustemumerov.ua
"Перемовини щодо мирного врегулювання мають номінальний характер"
Наступний раунд тристоронніх переговорів між Україною, РФ та США, що мав відбутися цього тижня в Абу-Дабі, наразі відкладений на невизначений термін через події в Ірані. На чию користь зараз грає ця затримка? Кому вона більше дошкуляє – Україні чи Росії?
Вона нікому не дошкуляє, тому що перемовини щодо мирного врегулювання процесу мають чисто номінальний характер і, в принципі, жодним чином не впливають на ситуацію. Вони проходять у паралельному просторі. Єдине можна сказати, що ці перемовини безумовно дають можливість Росії уникати додаткових пакетів санкцій, які б логічно, в разі відмови від прийняття якихось мирних планів, мали б бути накладені на РФ. І це дуже легко порахувати. За останній рік Росія отримала 172 млрд доларів доходів тільки від продажу нафтопродуктів. Розділіть це на 365 днів і отримаєте ціну, яку отримує Росія щоденно від відсутності таких санкцій.
Це виходить десь пів мільярда, так?
Десь пів мільярда щодня. І ось вам ціна цього питання.
"Перемовини ведуться для того, щоб вестися"
Кирило Буданов, коли ще очолював українську розвідку, казав, що Росія щодня витрачає на російсько-українську війну від пів мільярда до мільярда доларів. Тобто виходить, що нафтові доходи Росії якраз покривають її витрати на війну.
Фактично так, плюс додаткові доходи, які Росія отримує. І ось вам ціна цих перемовин. Всі прекрасно розуміють, що вони не мають під собою жодного реального ґрунту і тому ведуться для того, щоб вестися. Вибачте за такий цинізм, але це правда і сподіватися на те, що вони в найближчій перспективі принесуть якийсь результат безпідставно. Ба більше, президент України сказав, що Російська Федерація має плани на ведення війни в 26-му і 27-му році. Якби вони мали хоча б якісь плани щодо завершення цієї війни – чи варто було б розробляти такі плани? Відповідь здається очевидна. Ось і все, що треба знати про ті перемовини. Вони існують в паралельній реальності і не мають нічого спільного з нашим майбутнім, з нашою сьогоднішньою буденністю.
Сергій Грабський. Фото: facebook/1newszp
"Сьогодні відсутні фактори, які б могли свідчити про зацікавленість сторін у веденні ефективних переговорів"
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц на зустрічі з Трампом сказав, що Німеччина і загалом Європа не прийме будь-яких домовленостей, які теоретично могли б укласти США з Росією, якщо ця угода не влаштовуватиме Європу. Чи є це першим кроком до того, що європейці долучаться до переговорного процесу і тристоронні переговори потенційно стануть чотиристоронніми? Росія, знаємо, проти такого розвитку подій.
Я свою позицію вже висловив щодо ефективності і доцільності переговорів на сьогоднішньому етапі. Тому можу сказати тільки одне: можливо, але це не вплине на перебіг нашої війни, на жаль. Тому що на сьогоднішній день відсутні фактори, які б могли свідчити про зацікавленість всіх сторін у веденні ефективних переговорів. Переговори заради переговорів – так, можливі, але без якихось реальних наслідків. А в тому форматі, в якому ведуться вони зараз, присутність Європи американці та росіяни навряд чи сприймуть. Але позиція Європи була висловлена. Для мене найголовніше в цьому питанні: а де позиція України? Хто захищає позицію України? Як Україна буде реагувати на такі заяви? Невідомо. Тому, з вашого дозволу, ми залишимо ті переговори в спокої і будемо займатися нашими нагальними справами і захистом нашої держави.
"У нас такої ситуації зараз не спостерігається"
Коли, на ваш погляд, можуть виникнути умови, які сприятимуть реальним переговорам?
А цього ніхто не скаже, тому що є правила, які є універсальними. І якщо пригадати історію боснійської війни, то якраз ця війна показує, як воно працює. Ці фактори є наступними. Перше – коли сторони конфлікту розуміють, що вони неспроможні досягти своїх цілей військовим шляхом. Друге – коли внутрішньополітична та економічна ситуація в країні стає настільки небезпечною і неконтрольованою, що центральний уряд не може впливати на ці процеси і забезпечувати мінімальні потреби населення. І третє – коли цей конфлікт починає загрожувати регіональній безпеці, розширюючись на інші країни і впливаючи на них потоками біженців, нелегальної зброї, наркотиків та іншими факторами, які впливають на стабільність у регіоні. Саме тоді всі зацікавлені сторони негайно роблять все можливе для того, щоб припинити розвиток цих війн, як це сталося в боснійській війні. Адже вона тривала 2 роки. І тільки після того, як натовпи біженців, як неконтрольований ринок зброї перекинувся аж на країни континенту, включаючи Францію, Італію, Німеччину, країни Скандинавії, після того, як ситуація в самій Боснії стала нагадувати гуманітарну соціальну катастрофу, тільки тоді втрутилося і НАТО, і Європа, і Сполучені Штати. Це призвело до Дейтонських угод і насильно припинило цю війну. У нас такої ситуації зараз не спостерігається. Тому, ці переговори, як я вже сказав, ведуться заради переговорів.
"РФ захоплення якоїсь лісосмуги може перетворити у пафосну перемогу"
А ситуація на фронті може вплинути на цей процес? Для України зараз спостерігається певна позитивна динаміка, адже істотно уповільнилися темпи просування російських військ. За даними головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та аналітиків DeepState, у лютому приріст окупованої української території склав 126 квадратних кілометрів, що вдвічі менше, ніж у січні. Тобто серйозні проблеми у росіян на лінії фронту можуть спонукати їх все-таки сісти за стіл перемовин?
Не завжди. До того ж просування росіян продовжується. Погодьтеся. Ви щойно самі озвучили цифри, що 126 км2 Росія окупувала. Тобто потрібне колосальне напруження наших зусиль і зусиль наших партнерів для того, щоб взагалі нейтралізувати можливість Росії проводити наступальні операції. Це як початковий принцип і необхідна умова. Після цього, якщо ми завдаватимемо концентровані удари по території Росії, які унеможливлять взагалі те, що називається військова логістика і це призведе до того, що так звана "буферна зона", тобто регіони РФ, які межують з Україною, будуть занурені у проблеми, які необхідно буде їм вирішувати, коли дефіцит російського бюджету буде настільки великим, що вони не зможуть забезпечувати потреби армії, тільки після цього ми можемо говорити про якийсь початок переговорного процесу. По-іншому ніяк, тому що Російська Федерація захоплення якоїсь лісосмуги може перетворити у пафосну перемогу. Ба більше, є страшні слова, які звучать з вуст представників російської влади: "чим більше втрат, тим величнішим є пафос перемоги". Ось так вони розглядають ці питання. Тому на найближчий час, вибачте, я не бачу ніяких підстав говорити про ефективність переговорного процесу.
"Ми завдаємо концентровані удари по основах російської економіки"
Куди тоді Україні потрібно посилити свої удари? Можливо, варто почати масово нищити російські нафто- і газовози, як це нещодавно відбулося в Середземному морі?
Це ж теж тактичні успіхи. Україна на правильному шляху. Ми завдаємо концентровані удари, і я б волів, щоб інтенсивність цих ударів зросла вдесятеро, якщо не більше, по основах російської економіки – по нафтогазовому комплексу, по хімічній промисловості, яка дозволяє Росії вести війну, по підприємствах військово-промислового комплексу. І маємо руйнувати логістику. Тобто я б сказав, що Україна вже робить дуже важливу справу, завдаючи глибинні удари по території РФ. А ганятися за кожною окремою ржавою "консервною банкою"… Так, це можливо, це ефектно, але не вирішує проблеми. Ми на правильному шляху, ми робимо все правильно. І задача нашого суспільства зробити все можливе, щоб наші Збройні сили були забезпечені всім – і людьми, і озброєнням, і боєприпасами – для того, щоб робота Сил оборони була ще більш ефективною.
