Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Конфлікти через воду є традиційними для Близького Сходу
В ході війни на Близькому Сході почали страждати системи водопостачання, що ставить під загрозу виживання мільйонів людей у мегаполісах посеред пустелі. Якими можуть бути масштаби гуманітарної катастрофи?
Протистояння серед арабських країн з використанням водних ресурсів має давні корені. З майже 3000 конфліктів, які були зафіксовані за всю історію людства 800 припадає на країни Близького Сходу. Тому тут для них нічого нового немає. У першу п’ятірку з найбільшим дефіцитом прісної води входять Бахрейн, Кувейт, Ліван і Оман. Тобто країни, які застосовують атаки на водні об’єкти, самі найбільш залежні від водних ресурсів. У 1953 році був конфлікт Ізраїлю та Сирії через Галілейське море. Тобто ці конфлікти через воду є традиційними для цього регіону.
80% води отримується шляхом опріснення
Установки для опріснення – це дуже складні дороговартісні інфраструктурні об’єкти, які є дуже вразливі для ракетних та дронових ударів. У тому регіоні нараховується близько 5000 різноманітних установ для опріснення води. У середньому 80% води ці країни отримують від опріснення.
До 2050 року 1 мільярд населення житиме на територіях зі значним водним стресом
Іран належить до тих країн, які менш залежні від опріснення. Це зумовлено їхніми природними кліматичними умовами. Тому Іран в даному випадку найменш вразливий у питанні прісної води серед країн, які ми обговорюємо. Разом з тим відповідно до кліматичних звітів Іран та інші країни Близького Сходу входять в майже коричневу зону водного стресу. В цій зоні вони будуть знаходитися тривалий час. До 2050 року 1 мільярд населення житиме на таких територіях зі значним водним стресом. Хоч Іран має й менші проблеми, ніж Бахрейн, Кувейт чи Ізраїль, він все одно відчуває дефіцит.
Вразливі не лише блоки опріснення, а й блоки електричного живлення
Наскільки системи опріснення води в ОАЕ централізовані і складні? Чи можна їх децентралізувати, щоб вони не були вразливими?
Складно підтримувати екосистему в пустельному кліматі. Потреби у воді є колосальними. Є великі опріснювальні заводи, які надають воду спеціальними трубопроводами. І тут складно говорити про децентралізацію. Подача води відбувається через один вузол. Вразливими є не лише блоки опріснення, а й блоки електричного живлення. Були вже випадки в історії, коли удари були винятково на електропідстанції, які живлять опріснювальні заводи. Деякі країни, зокрема ОАЕ переглянули свої продовольчі стратегії і зупинили видобуток підземних вод. Ще років 10-15 тому вони переорієнтувалися на зовнішні ринки, тому що зрозуміли, що їм забракне підземних вод, щоб підтримувати рослинництво.
Леонід Бицюра. Фото: РБК-Україна/Віталій Носач
Україна є аутсайдером із забезпечення водою серед країн Європи
Які уроки можуть бути для України?
Історія нічому не вчить. Атаки на такі об’єкти триватимуть. Потрібно нарощувати децентралізацію. Україна є аутсайдером щодо забезпечення водою серед країн Європи. У нас також є водна криза. У нас найвище споживання води відносно ВВП в Європі. Потрібно раціональніше ставитися до водних ресурсів і забезпечувати ефективне використання води.
Ізраїль – передова країна по ефективності використання води
На чий досвід варто орієнтуватися Україні в контексті захисту водних об’єктів?
Передусім цікавий досвід Ізраїлю. 60 років вони модернізують свій водний сектор і зараз Ізраїль – передова країна по ефективності використання води. 90% тієї води йде на рослинництво та сільське господарство. Вони є експортерами різних культур, наприклад картоплі та бананів. Використання праці та коштів на воду різного призначення має бути різним. Ми ж витрачаємо гроші там, де могли би не витрачати.
