Юлія Ткач. Фото: Суспільне
"Робити контент, який піднімає дух і резонує з діями сьогодення"
У грудні на сцені Національної філармонії України Академічна хорова капела Українського Радіо під орудою Юлії Ткач представила унікальну історичну реконструкцію концерту "Українські колядки" хору Олександра Кошиця. Наскільки ці ідеї є вашими?
Перед нами стоять дуже чіткі та конкретні задачі. Ми як колектив маємо робити важливий для суспільства контент, який піднімає дух і резонує з діями сьогодення. Коли народжується програма, мобілізуються всі ресурси. Генерується головна ідея програми і вже під неї підбираються твори. Це надзвичайно цікавий процес. Це робота цілої команди. Це була завершальна програма року. Ми давно співпрацюємо з інститутом Леонтовича. У 2023 році ми зробити перший концерт-реконструкцію. У грудні 2025 було продовження нашої співпраці. Надзвичайно важливе відчуття дотику до сторічної давнини, до того, з чим хор Кошиця їздив по Україні. По суті це той репертуар, завдяки якого світ пізнав Україну. Ми співали цю програму, затамувавши подих, адже розуміли приналежність до історичної реконструкції.
Наскільки важливо було виконати українську духовну музику в одному з головних центрів столиці, який потребував української мистецької крові, яка мала на меті оновити звучання Києво-Печерської лаври?
Це надзвичайно важливий проєкт, який був ініційований Українським хоровим товариством імені Леонтовича. Особливо сакрально це було співати в стінах головної святині. Цей проєкт був приурочений 150-річчю від дня народження Олександра Кошиця, тому ця подія стала знаковою для українського мистецтва.
"У цю складну зиму ми не полишали свою роботу"
Скільки творів Ви записали до фонду Українського Радіо за ці важкі часи?
У цю складну зиму ми не полишали свою роботу. У нас збереглися кадри, де хор співає в холоді, але дуже натхненно. Ми записали багато творів саме з програми реконструкції. Це близько 20 хорових мініатюр. Робота в такі складні періоди надзвичайно рятує. Вона рятує дух артистів і рятує дух наших слухачів. Тому попри складнощі ми із задоволенням ішли на роботу.
Хто із зірок співпрацював з вами впродовж цього сезону?
Людмила Монастирська, Алла Позняк, Олександр Бойко, Сергій Бортник, Сергій Магера.
"Допомагає любов до справи та адреналін"
Наскільки ви фізично витримуєте навантаження як диригентка?
Витримую із величезним задоволенням. Тут допомагає любов до справи та адреналін. Коли є мета, то все решта підпорядковується цій меті. Мій колектив завжди поруч. Нам вдалося за 9 днів зробити величезну програму при свічках. Мобілізація іде дуже щира і відверта. У нас завжди все виходить.
Юлія Ткач на церемонії нагородження лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2026 рік. Фото: Julia Weber
У вашому колективі є ветеран війни, який повернувся в хор після тяжкого поранення – Юрій Пурченошвілі. Є родини, які чекають на своїх захисників. Наскільки цей аспект згуртовує колектив?
Це надзвичайно важливий аспект. Юрій Пурченошвілі в 20 років пішов добровольцем. У нас є хлопці, які зараз на війні і їх досить багато. Ми тримаємо з ними постійний зв'язок. Завдяки ним ми працюємо і знаходимося в тонусі.
"Чергуємо акапельну музику і великі полотна"
Із ким ви зараз співпрацюєте?
Дуже багато творів написано у війну. Це хорова програма Лесі Дичко "Пісні, обпалені війною". Також відомі сучасні композитори зараз створюють великі полотна, які ми виконаємо впродовж цього року. Звичайно це твори Євгена Федоровича Станковича. Ми виконувала "Чорну елегію" під орудою Володимира Сіренка. Ця тісна співпраця дуже нас надихає. У цьому році ми плануємо потужні програми з хором та великим симфонічним оркестром. Це цікаво, масштабно і більш зрозуміло для широкого загалу. Саме хорове акапельне мистецтво досить елітарне. Його треба давати в менших пропорціях, щоб робити вакцину таким високим хоровим мистецтвом. Тому ми чергуємо акапельну музику і великі полотна. Наприкінці квітня буде фестиваль в Івано-Франківську, де ми представлятимемо кілька концертів саме акапельної духовної музики наших українських композиторів.
