Кубинці спостерігають за заходом сонця під час блекауту в Гавані. 16 березня 2026 року. Фото: AP/Ramon Espinosa
"Будь-який диктаторський режим не вічний"
Куба переживає глибоку економічну та енергетичну кризу. В країні масштабні блекаути (близько 10 млн людей без світла), дефіцит пального і харчів, плюс антиурядові протести. Спричинила все це блокада поставок нафти з Венесуели через санкції США, що змусило Гавану вести переговори із Вашингтоном. Що думаєте про перспективи Кубу? Чи можливе там повалення комуністичного режиму?
Я думаю, що ми всі погодимося з твердженням, що будь-який диктаторський режим невічний. І ми вже багато бачили прикладів з історії, як вони закінчувалися. Загалом кубинський режим за свою понад 60-річну історію переживав багато падінь. Дуже багато складних моментів було. Один із найбільш складніших – в 90-х роках, після розпаду Радянського Союзу, коли вони втратили, по суті, свого головного партнера, який їм допомагав з усім, зокрема, економічно. Але нинішня ситуація значно складніша. Куба не за крок до краху, вона, по суті, вже в ньому перебуває. І дійсно, тут накопичилася й низка системних проблем. Тобто десятиріччя кубинського комуністичного режиму принесли свої плоди – система повністю неефективна. Якщо говорити про енергетичну ситуацію зараз, то ті ж електростанції, які були побудовані ще у XX столітті за допомогою Радянського Союзу, з того часу майже не оновлювалися. Вони потребують капітального ремонту, можливо навіть виведення з експлуатації і будівництва нових, тому що зношеність дійсно дуже велика.
"Тиск з боку США вже змушує кубинську владу шукати компроміси"
Також багато проблем загалом з економічною моделлю, яка на Кубі панує. Плюс додаються фактори тієї блокади, ізоляції, яка існувала роками. А зараз ситуація ще більше погіршилася, зокрема через події на початку цього року, коли була проведена операція Сполученими Штатами проти венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, який був, по суті, найближчим поплічником кубинців. А втративши цього партнера, вони втратили і венесуельську нафту, яка становила понад половину постачань – близько 17 тис. барелів кожного дня. А зважаючи, що США також ввели заборону на те, щоб інші країни постачали нафту, що, зокрема, Мексику змусило призупинити ці поставки, Куба дійсно опинилася в дуже складному становищі. І бачимо, що цей тиск з боку США вже змушує кубинську владу шукати компроміси. І вони вже у декількох моментах публічно оголосили про готовність йти на поступки. Звичайно, це не той рівень поступок, який від них вимагають США. Але такі речі, як оголошення, наприклад, про звільнення близько пів сотні політв'язнів, вперше за тривалий час – це один з таких символічних моментів. Другий момент – це проголошення пакету економічних реформ, які вже дехто порівнює із радянською перебудовою Горбачова. Тобто вони готові дозволити приватний бізнес, повернення з-за кордону інвестицій, маю на увазі передусім тих мігрантів, біженців, які зараз складають кубинську діаспору Сполучених Штатів. Тобто вони готові йти на поступки. Але той тиск, який на них чиниться, показує, що Сполучені Штати налаштовані рішуче і не готові на якісь незначні компроміси, США хочуть повністю взяти Кубу під свій контроль.
"Сім'я Кастро залишається найвпливовішим кланом в кубинській системі"
Але президент Куби, схоже, не зовсім готовий йти на поступки. Мігель Діас-Канель у соцмережі X написав, що будь-який зовнішній агресор зіткнеться з непереборним опором кубинців. На вашу думку, як ситуація розвиватиметься далі? Путін і товариші з Москви, очевидно, помагати йому не будуть, бо це далеко, логістика складна. Що може бути далі? Можливий збройний опір? На що натякає президент Куби?
Заяви так званого президента Куби спрямовані передусім на внутрішню аудиторію, тому що будь-якому авторитарному режиму потрібно показати хоча б видимість своєї міцності, що нібито вони контролюють ситуацію. Недарма ж ми нещодавно спостерігали ті протести, які відбувалися в деяких кубинських містах і навіть супроводжувалися захопленням офісів їхньої комуністичної партії. Тобто, якщо ця хвиля і цей соціальний гнів далі буде розгортатися, то очевидно, що кубинська влада просто втратить вплив і можливість контролювати ситуацію. Тому зараз президент Куби чимось схожий на риторику свого колишнього колеги – венесуельського диктатора Мадуро, який напередодні американського втручання дозволяв собі максимально різні висловлювання, зокрема й образи в бік американського істеблішменту. Він і танцював, і викрикував різні гасла. Але є реальні факти, які вказують на те, що кубинська влада має зараз іншу позицію. Вона вже почала вести переговори з американцями. І від імені кубинської сторони їх веде онук Рауля Кастро, теж Рауль Кастро. Тобто сім'я Кастро залишається, по суті, найвпливовішим кланом в кубинській системі. Не єдиним, але найголовнішим. Власне, переговори вони ведуть із радниками Марко Рубіо. До речі, також кубинця, він нащадок кубинських мігрантів. А серед питань, які там порушуються, ми знаємо, зокрема, що американці вимагають відставки Діаса-Канеля. Вимагають геополітичної зміни кубинської держави, тобто розторгнення відносин з традиційними своїми союзниками – Росією і, зокрема, Китаєм. І тісної співпраця. Але головна ціль, і Рубіо про це нещодавно повторив, – це дійсно повна зміна ситуації, транзит влади, тобто політичні зміни як внутрішні, так і зовнішні в плані того, що Куба з ворога Америки має перетворитися на країну, по суті, як Венесуела, яка повністю під контролем.
"Росія вчергове показала свою нездатність допомагати своїм союзникам"
Щодо Росії. Ви правильно зауважили, що Росія вчергове показала свою нездатність допомагати своїм союзникам. Куба, по суті, приєдналась до цього переліку країн, починаючи з Сирії, Венесуели і закінчуючи Іраном, яким Росія нічим реально не допомогла. А стосовно кубинського кейсу взагалі була дуже смішна заява. Буквально вчора в МЗС Росії сказали, що вони готові надати Кубі "повну експертну допомогу". Ви ж розумієте, що це зовсім не те, що кубинський режим зараз очікує. Але в той же час є цікавий момент. Зараз стало відомо, що до Куби все-таки прямує один російський танкер із понад 700 тис. барелями російської нафти, який нібито намагатиметься прорвати американське ембарго. Але чи дійсно росіяни наважиться кинути виклик Трампу – велике питання. Особливо після того, як низка їхніх кораблів "тіньового флоту" в Карибському морі раніше була арештована. Хоча, якщо вони все ж спробують прорвати, то звичайно це стане цікавим поворотом, зокрема, в контексті відносин Москви і Вашингтона. Але навіть, якщо ця нафта і дійде до Куби, то навіть на її переробку потрібно ще 20-30 днів і це зовсім не та кількість, яка може врятувати кубинську економіку.
"Для Трампа завжди є альтернативний варіант — перемкнути увагу"
На мою думку, тиск Сполучених Штатів буде зростати. Тут важливо пам'ятати контекст війни, яку США зараз ведуть в Ірані, яка, очевидно, затягнулася значно довше, ніж Трамп сподівався. Не думаю, що в інтересах Сполучених Штатів зараз починати ще одні паралельні військові дії, не закінчивши їх в Ірані. Але з іншого боку, якщо ситуація в Ірані буде затягуватися, то для Трампа завжди є альтернативний варіант – перемкнути увагу свого суспільства і світової громадськості, і спробувати здобути якісь успіхи у себе під боком, змінивши ситуацію в Кубі. Тим паче, що тут йому не потрібно буде використовувати якусь величезну військову міць. Достатньо буде просто посилити той тиск, який зараз є, спробувати все-таки "добити" кубинців на те, аби вони пішли на реальні зміни, проголосивши фактично свою капітуляцію. І фактично досягнути того, що жоден американський президент не зміг досягнути. Знаємо, що дуже багато спроб було і ЦРУ проводило різні операції. Все це кубинцям вдавалося відбити і пережити. Але зараз, на мою думку, ситуація наскільки складна для кубинців, що їх тільки чудо може врятувати. Маю на увазі кубинську комуністичну владу, тому що більшість простого населення просто чекає тих часів, коли цей режим нарешті впаде і кубинці нарешті зможуть жити в нормальних умовах.
Іван Фечко. Фото: facebook/ivan.fechko
"Росія змогла завербувати близько 20 тисяч кубинців"
За деякими даними, кубинці воюють у складі російської армії на території України. Це підтверджується чи ні?
Це абсолютно підтверджено. Більше того, ці факти було зібрано на найвищому рівні, в тому числі були і полонені кубинці. Їх було допитано, зібрано всі відповідні моменти і українська сторона навіть ініціювала певну презентацію цих досліджень для конгресменів Сполучених Штатів. Як ми розуміємо, багато конгресменів є вихідцями кубинської діаспори, які дійсно переживають за долю кубинського народу і негативно налаштовані до кубинського комуністичного режиму. Марко Рубіо теж нащадок кубинців. Це зокрема пояснює, чому він настільки приділяє увагу цьому питанню. До речі, вважається, що саме він і переконав Трампа звернути увагу на Венесуелу і Кубу.
А щодо кубинської участі, то Росія дійсно, як мінімум, вербувала свого часу дуже активно кубинців. По суті, використовувала те жалюгідне становище, до якого кубинський режим довів своє населення. Бо там дійсно, не говорячи про відключення світла чи брак нормальної їжі, середні зарплати у деяких містах – від 2 до 4 доларів у місяць. Уявляєте, який це мізер? І в той же час приходять російські пропагандисти, "рекрутери", які обіцяють "шикарні" умови, значно більші зарплату, і багато людей піддавалися цій пропаганді, щоб вибратись з цієї бідності. Вони їхали в Росію, потім потрапляли в реальні умови війни – зовсім не ті, які їм описували, бо їх по суті використовували як "гарматне м'ясо". І за деякими даними, так Росія змогла завербувати близько 20 тисяч кубинців. Звичайно, що кубинський комуністичний режим офіційно не брав у цьому участі, не підтримував, але де-факто цьому сприяв, мабуть, в обмін на якусь допомогу, преференції для себе.
"Куба має весь базис, щоб перетворитися на великий туристичний центр"
Що буде на Кубі після того, як Трамп здолає нинішній комуністичний режим?
Багато експертів дійсно планують сценарії, як це може розвиватися. Якщо дійсно кубинська система впаде і відбудеться транзит влади, повернення демократичних інституцій, то Куба має всі перспективи, весь базис для того, щоб перетворитися на великий центр, зокрема, туристичний, подібний до Гаваїв. Окрім туристичної привабливості і кліматичних переваг, Куба має також великі природні ресурси. Зокрема, ті самі рідкісноземельні копалини, які Трамп шукає по всьому світу. Тобто потенціал дуже великий. Звичайно, що ситуація за місяць не зміниться, але в довгостроковій перспективі може.
