Ірина Данилевська. Фото: womo.ua
Як ви вистояли і вийшли на подіум, коли дизайнерам було складно, як і всім, але ще треба було надихатися і робити нові колекції?
Ми відчули більш ніж… наслідки цієї зими. Тому що вперше за всі сезони – 29 рік Ukrainian Fashion Week – ми перенесли дату. Навіть в 2014 році ми не переносили дату тижня моди – вона була так, як і планувалось. Але в лютому ми точно би не змогли провести Ukrainian Fashion Week в тих умовах хоча б мінімального якогось комфорту для гостей, моделей, команд-дизайнерів. Тому що було дуже холодно в Мистецькому арсеналі. Плюс відсутність світла. В майстернях дизайнерів було настільки складно, що нам відсилали відео, як у двох куртках, шаликах і рукавичках, де вирізані тільки самі кінчики, щоб пальці могли відчувати голку та нитку… Так працювали наші дизайнери. Вкотре вони підтвердили, що вони, як і вся Україна, як і весь український народ, стійкі. І все-таки створили колекції. Але дати ми перенесли, так як Ukrainian Fashion Week вже давно стоїть в міжнародному графіку, в міжнародному календарі тижнів моди. Нам довелося перенестися аж після Парижа. Тому ми стартували 12 березня і чотири дні дивились колекції дизайнерів, покази, презентації, артперформанси. Форматів і брендів було дуже багато, понад 40 учасників Ukrainian Fashion Week. І все пройшло настільки вдало, наскільки могло пройти. Головне – не технічний бік, а творчість дизайнерів. І от тут я завжди дивуюсь, як вони – люди мистецтва, коли тобі треба не тільки фізично вижити, коли тобі треба іще і надихнутись чимось, щоб створити свій мистецький твір, як вони в цю зиму творили – я досі не уявляю. Де вони брали ці емоції, необхідні для створення колекції, душевні сили, щоби не просто показати нам, чим ми будемо надихатися впродовж наступних пів року. Вони не пішли за депресивним достатньо станом, який був у суспільстві. Вони знайшли в собі сили дати нам трошки оптимізму своїми колекціями. Я була вражена тим, що майже не було монохромних чорних колекцій. Хоча настрій був відповідний. Дизайнери вкотре показали, що вони відчувають свою відповідальність за наш настрій і емоції.
Фешн український сьогодні – це відомі знані бренди, які вже роками, десятиліттями працюють. Чи це молоді, які починають?
Картинка не може скластися в повноцінну, якщо нема і тих, і інших. І ми дуже завжди піклуємося за молоде покоління, за нові імена в fashion-індустрії. Інакше просто ця індустрія не може розвиватися без притоку нових сил, нових ідей. І тому на подіумі цього сезону були такі бренди, як VOROZHBYT&ZEMSKOVA, як Лілія Пустовіт. Це бренди, які вже з нами 58 сезонів. Вони не просто знані! Це ті бренди, дизайнери, які підтримали мене на самому початку Ukrainian Fashion Week, які в 1997 році були з нами, коли ми тільки стартували. І уявляєте, скільки зусиль і ресурсу покладено на те, щоби бренди існували і досі. На цьому самому подіумі були абсолютно молоді дизайнери в проєкті "Нові імена". Це платформа, яка підтримує нові імена. Були дебюти. І це надзвичайно приємно і важливо. Як для будь-якого виду мистецтва важлива наявність різних поколінь і не тільки, щоби створити більш органічну, повну картину того, як розвивається індустрія, але і щоби дати сигнал, що все буде, що нічого не закінчено, все в майбутньому теж буде.
Які актуальні питання сьогодні цікавлять наших дизайнерів у підходах?
Ми дивуємо світ, особливо коли в 2022 році почалося широкомасштабне вторгнення і дизайнери все одно не припинили свою роботу. І Ukrainian Fashion Week допоміг дизайнерам показувати свої колекції і підтримати свої бренди, зберегти свої команди завдяки участі в міжнародних тижнях моди. Це вже була безпрецедентна історія для світової індустрії моди, тому що ніколи до нас такого не було, щоб один тиждень моди показувався на подіумі іншого тижня моди. А у нас таке було. Berlin Fashion Week представляє в програмі Ukrainian Fashion Week. І далі ми уже представляємо дизайнерів. Або Copenhagen Fashion Week представляє Ukrainian Fashion Week, або London Fashion Week. Тобто ми вже цим здивували і сколихнули світову спільноту. Але навіть не така формальність була найбільш для них дивовижною, шокуючою в хорошому розумінні цього слова. Найважливіше те, що дизайнери творять, знаходять натхнення плюс дуже високий рівень виконання колекції, саме виробнича якість, якість того, як створені ці колекції. Це вражає безумовно. Але дизайнери цього сезону ще раз вчергове вразили світ тим, що в цих надскладних умовах вони примудряються думати про екологічний, етичний бік своїх колекцій. І це просто надзвичайно. У нас була невелика експозиція в центрі Мистецького арсеналу. Дев'ять образів, дев'ять суконь дев'яти різних брендів, які показували, як вони працюють в напрямку саме сталої моди. І одна з цих робіт, яка мене особисто дуже вразила – сукня, яка створена фешн-школою Ukrainian Fashion Education Group із Харкова. І це була сукня, вирощена в пробірці в прямому розумінні цього слова. Це міцелій із додаванням льону. Вони технологічно досягли величезного успіху, тому що традиційно цей колір такої вирощеної тканини коричневий. А їм вдалося досягти білого кольору. Просто реально сенсація на дуже високому рівні. Тому про все опікуються наші дизайнери, бо мода – це дуже соціальне мистецтво, яке миттєво має якось відреагувати на те, що відбувається в світі. Немає у нас часу на довгі переосмислення, рефлексії – реакція миттєва. І це дозволяє говорити про серйозні проблеми. З іншого боку це дозволяє ніколи не втратити свою актуальність. І ця актуальність, розуміння, що дизайнери живуть і думають так, як зараз живуть і думають не тільки українці, а і весь світ – це викликає дуже велику довіру і повагу. І тому все, що говорять наші дизайнери, світ чує.
В цьому сезоні ми не наважились покликати міжнародних журналістів, щоб вони приїхали до Києва. Хоча попередні сезони приїжджали. Ми розуміли безпекову ситуацію, ситуацію комфорту щодо відключення світла, холоду. Але ми працюємо з усіма онлайн і весь світ отримує від нас всі релізи, фотографії. І дуже багато медіа професійних, міжнародних були зацікавлені цим сезоном. І також дуже багато говорили, що дизайнери все одно примудряються бути сталими навіть в цих жахливих умовах.
А щось говорили про наш унікальний досвід, який дуже активно проявився саме в цей Ukrainian Fashion Week, коли в показах беруть участь військові, люди з ампутаціями.
Останні чотири сезони наші дизайнери створюють одяг із функцією. Це такий проєкт, який Ukraine Fashion Week підтримує і започаткувало. Все-таки це трошки інша річ, ніж адаптивний одяг. Я знімаю капелюх перед всіма дизайнерами, які запрошують на свої покази в якості моделей наших воїнів протезованих. Для світу і України це яскравий, емоційний, дуже вражаючий сигнал, що Україна живе в іншій реальності. І що це наша нова реальність. Це навіть не стільки про красу, а про те, що наше суспільство сьогодні таке. І наші воїни, ветерани, коли повертаються, можуть бути представлені в будь-якій сфері, зокрема і на подіумі. Для мене це серйозна історія і нашаровування сенсів, ідей, воно досі ще триває, крім величезної поваги до тих, хто нас захистив ціною свого здоров'я. Це така розмова із подіума до суспільства. Розмова між подіумом і вулицею.
Є ще одна унікальність, з якої українські дизайнери працюють найкраще в світі, найбільш цікаво і глибоко. Це проникнення нашої культурної спадщини в сучасні образи українських дизайнерів. І я вже кілька сезонів так педалюю цю тему, тому що мені дуже хочеться, щоб нас почули наші колеги в інших галузях мистецтва. Коли українські дизайнери переосмислюють наше минуле, наші культурні коди, коли вони це інтегрують в свої колекції, це не просто данина поваги. Це можливість осучаснити, а значить безкінечно продовжити життя наших ремесел, українського національного костюму, нашого крафту. І можливість забрати його з музейних вітрин. От що роблять дизайнери.
Христина Рачицька має, як дизайнер, людина, дослідник величезну колекцію вишиваних сорочок – близько 400. І в минулому сезоні Христина в Мистецькому арсеналі в межах Ukrainian Fashion робила окрему дуже красиву інсталяцію, трошки показала те, що в неї є, в її власній колекції. Але вона працює завжди з вишивкою і завжди зі створенням наших національних традиційних прикрас. І це все інтегровано в абсолютно сучасні колекції, які прекрасно продаються в Америці. Там дуже розуміють, дуже цінують ручну роботу, що це старовинні техніки, які зараз виконані вручну. Для мене це образ, коли ти з повагою приходиш в музей, бачиш це все в музеї, але воно за скляною вітриною. І воно буде жити дуже довго, але тобі треба прийти в музей фізично. А наші дизайнери роблять так, що ці всі речі, це все наше надбання, вся наша спадщина – вона з цих вітрин виходить до нас, стає сучасною, бажаною, бо ми хочемо ці речі або щось подібне. Це не просто вишивані сорочки. Ви подивіться, як працюють із ткацтвом, скільки елементів, витканих вручну, є в колекціях. Дерево, робота зі склом… Гутне скло – це ж наші технології. Бренд Ruslan Baginskiy, який на весь світ зараз реально розповідає історію села Іза і ці знамениті плетіння із соломи, які є традиційними для цього села. І всі речі солом'яні і сплетені для цього бренду, всі сплетені саме там. Мені здається, що це набагато ширше і глибше.
Дизайнерські речі собі можуть дозволити небагато хто. Для чого це все створюється?
Це те саме, що ми з вами отримуємо, коли відвідуємо музеї, концерти або оперу. Це натхнення. Якщо про моду, то для того, щоб створити свій власний образ і щоб створювати щось інше. Ми всі один одного надихаємо. Ми всі переплітаємося, щоби зробити більш повним, цікавим ту сферу, в якій працюємо. І мода – це теж треба розуміти, пам'ятати, віддати цьому данину – один із найбільш мультикультурних видів мистецтва. Порівнятися може лише театр. Мода – це не тільки одяг. Під час показу це прекрасна музика, яка пишеться окремо, над нею працюють люди. Це перформативне мистецтво, бо є постановки. І це навіює певний настрій. Розвиваємося ми всі, ми всі співпрацюємо в якомусь такому переплетенні.
На вулиці всі одноманітні. На вулиці модне – це бути схожим на когось. Де береться цей шлях від різноманітності до копіювання і наслідування?
Це дуже вікове. Дуже видно, як покоління від покоління відрізняється. І наші підлітки – це одна історія. Там є середньостатистична історія, яку вони повторюють. Наші студенти – це абсолютно інша історія. Коли людина стає дорослою і дорослішає, вона намагається більше сказати тим, як вона виглядає. Тому студенти виглядають абсолютно фантастично.
В країні війна. Ми з вами навчені одягатись так, щоб було зручно в будь-якій ситуації. І це особливо дивує моїх колег за кордоном. Ми маємо бути зосереджені на теплих спортивних штанах і светрах, а все-таки хочемо надихатись, все таки слідкуємо. Дизайнери все-таки створюють і ведуть нас вперед і туди, де є мрія про Перемогу і про життя після Перемоги.
Зовнішні колаборації. Коли хтось із відомих голлівудських зірок чи королівських осіб одягають речі від українських брендів, що це означає для нас?
Ми пишаємось. Як ніколи зараз під час війни, а особливо під час широкомасштабного вторгнення, мода взяла на себе ще одну дивну роль рупора України. Я бачила результат впливу української моди на те, як реагують медіа в деяких країнах – наскільки це важливо. Коли ми в березні 2024 року повернулися після цих наших міжнародних чотирьох сезонів, коли оголосили на весь світ, що українська мода повертається до Києва, було дуже багато і запитів, і здивувань. І ми тоді сказали, що наша мета не тільки показати роботу дизайнерів наших, мета говорити про Україну. В момент, коли лунали слова, що світ втомився від війни в Україні, що світ не хоче це чути, що світові вже якось трішки важко сприймати весь час розмови про війну в Україні, тоді ми знову почали говорити: "Ви втомились від голосів наших політиків, ваших військових кореспондентів, послухайте, як звучить голос творчих людей цієї країни". 40 публікацій у нас вийшло у вересні 2024 року. І найцінніше – те, що це були не тільки традиційно наші професійні ресурси. Це був The Washington Post, The Guardian, New York Times. Це були видання, які насправді далеко не про моду, але вони відчули, що це іще один символ спротиву, стійкості. Цю свою функцію українська мода виконує просто на відмінно. Кожен вихід світової зірки в одязі від українського дизайнера – це також нагадування про Україну і війну в Україні. І це дуже просто працює. Кожна зірка має величезний фанклуб. Мільйони людей, які за нею слідкують. І для нас важливо, щоб ці мільйони просто прочитали слово "Україна". Щоб вони зайвий раз почули це слово в контексті зірки, прекрасного образу, унікальної роботи ручної. Так це працює. Інколи це працює більш буквально. Це повага до нашої країни. А ще маленький персональний зв'язок. І так це працює постійно. Як тільки десь хтось читає, що це образ від українського бренду, якийсь певний відсоток тих, хто це прочитав, все-таки повернуться, щось прочитають, подумають і врешті-решт створять вплив на керівництво своїх країн, щоби підтримка тривала.
А як ці бренди, речі, конкретні образи потрапляють в поле зору цих відомих людей.
Це участь українських дизайнерів в різних професійних подіях, які відбуваються від Ukrainian Fashion Week до Paris Fashion Week. Це професійна історія. І на кожну зірку там працюють. З іншого боку це онлайн історія. Коли ти виставляєш на сайт, в Instagram на свою сторінку, коли працюєш із міжнародними медіа, вони виставляють, представляють і ти наповнюєш образами наш простір. І обов'язково цей зв'язок колись відбудеться. Інколи дизайнер прям бачить ту чи іншу зірку в своєму вбранні і тоді вже бренд напряму працює із нею. Це інколи довгий шлях, інколи дуже короткий, але завжди успішний шлях.
Ми круті, але нам треба дуже багато працювати над тим, щоби постійно розповідати про те, що ми круті. Ну і частково це і є функцією і Ukrainian Fashion Week також.
А наскільки складно вийти на міжнародні майданчики. І чи в цій сфері ми борюкаємося із російськими конкурентами?
Там немає російських конкурентів. Там, де працюємо ми, першою умовою участі і роботи українських дизайнерів є умова жодних російських модельєрів, ніяких російських моделей, ніяких російських медіа. Це і London Fashion Week, і Берлін, і Копенгаген, і Відень, і Будапешт. Нами поставлена дуже жорстко ця умова. І дизайнери за цим дуже слідкують.
Чого ви бажаєте на майбутнє для Ukrainian Fashion Week?
З надією і мрією на Перемогу, що ми зможемо запросити дуже багато міжнародних медіа відвідати Київ. Хай навіть в понівечений ще. Нас не можна відчути на 100%, якщо не побуваєш тут.
