Україну відвідала делегація НАТО на чолі з верховним головнокомандувачем Об'єднаних сил НАТО з питань трансформації, адміралом П'єром Вандьє. Фото: facebook/Pavlo.Palisa
"Це зрілий підхід"
Україну вперше за час повномасштабної війни відвідала делегація НАТО на чолі з верховним головнокомандувачем Об'єднаних сил НАТО з питань трансформації адміралом П'єром Вандьє — повідомив заступник голови Офісу президента України Павло Паліса. Що означає цей візит, зокрема, на тлі певного похолодання у взаєминах України й НАТО?
Я б не сказав, що є похолодання у відносинах Україна-НАТО. Із переходом Трампа, вони скоріше між собою розбиралися, "хто кому кум, а хто кому сват". Це внутрішні з'ясування стосунків. І ми бачимо навіть останні заяви Трампа, мовляв, НАТО погане, а я молодець, я борець. Але це внутрішньо альянсова історія. По суті, ці альянси в альянсі були давно, просто воно зараз виходить на поверхню. Але з іншого боку ми бачимо, що військові країн НАТО доволі прагматичні, зокрема, вищий командний склад, який спостерігає за війною в Україні, за навчаннями, які в них проводяться. І вони прекрасно розуміють, що бути битими на якомусь рівні під час навчань – неприємно, але це не боляче. Інша ситуація може бути, якщо їм доведеться зіткнутися на полі бою тактиками і стратегіями, які розробила чи Росія, чи Північна Корея, чи той самий Іран. Ми вже бачимо в бойових умовах з американською армією, що по суті вони змушені міняти свої доктрини, інакше поле бою для них може стати болючим і в багатьох випадках навіть трагічним. Тому це зрілий підхід, абсолютно підтримую таку річ, знаючи, що ми маємо досвід, вміння і ми показуємо результат. Не соромно приїхати і навчитись. Я розумію, що є один президент країни НАТО, який каже, що я всіх переможу, всіх подолаю і, водночас, "приймає" іранські ракети по своїх базах – така собі історія. Хоча, можливо, якщо б прийняли нашу допомогу і підтримку, хоча вони її і прийняли, то втрати були б набагато меншими. Але кожен вчиться по-різному на помилках.
"Навчання, взаємодія і підтримка відбуватиметься на рівні тих самих фахівців"
У Генеральному штабі повідомили, що українська військові більше не навчатимуться за кордоном. Зокрема тому, що західні інструктори не мають того бойового досвіду, який потрібен для навчання бійців саме для цієї війни. Як ви розцінюєте це рішення і чого від нього можна очікувати?
Перш за все, потрібно розуміти і розділяти про що мова. Тут не йдеться про абсолютну відмову. Йде обговорення питання базової військової підготовки, яку отримують українські військовослужбовці під час призову на військову службу по мобілізації чи контракту. Власне, ця базова підготовка, навчання, злагодження відбуватиметься дійсно в Україні. Воно по суті так і відбувалось, велику кількість бійців відправляли туди з метою виведення їх з-під ударів тут ворожими ракетами, мінімізації ризиків. Але навчання, взаємодія і підтримка відбуватиметься на рівні тих самих фахівців. Тут просто треба розуміти, що саме базове навчання буде проводитись в Україні з урахуванням тих реалій і викликів, які є у нас зараз. Я думаю, що з часом буде більш розширене роз'яснення, що малося на увазі, але це точно не буде в такому форматі, як це люблять подавати в публічному просторі.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
"Відповідні структури в балтійських країнах і в НАТО працюють на превенцію"
Хочемо ще торкнутися питання розширення географії російської агресії. Ця тема не нова, аналітики давно попереджають, що Росія може планувати напад на одну з країн НАТО. І цього тижня видання Bild вкотре показано, як може розгортатися російський наступ на країни Балтії. Також у соцмережах спостерігається активність так званих "спільнот", пов'язаних із так званою "Нарвською Народною Республікою". Це певний інформаційний вкид, щоб розхитати європейців зсередини і зменшити підтримку України, чи до цього все-таки потрібно ставитися серйозно?
Кожна агресія чи кожні бойові дії, які виникають, мають свої відмінності і характеристики. Це перший момент. По-друге, дійсно, такі заяви важливі для того, щоби вчергове нагадати європейцям, що добробут – це добре, а захист свого добробуту і благополуччя – це… (обов'язок - ред.) На цьому можна акцентувати, про це можна говорити, але країни Балтії вже доволі давно є центром уваги в плані потенційної загрози агресії Росії проти країн НАТО. Але якщо про це говоримо ми, то ми розуміємо, що відповідні структури в балтійських країнах і в НАТО працюють на превенцію. Зрозуміло, наскільки можуть, вміють і готові, але тим не менш.
"Скандинавські країни зараз перебувають у зоні ризику"
Я б все-таки більше акцентував на країнах Скандинавії, про це я наголошую давно. Річ в тому, що навколо Нарви ми говоримо, чи навіть навколо Росії, Білорусі і країн Балтії та Польщі оті заворушення, спроби провокацій були давно, вони десь більш-менш зрозумілі, прораховані. Але весь цей час Росія будує нові військові бази на кордоні з Фінляндією. Тут все-таки більше потенційної загрози. Тим паче, що зараз буде більше розглядатися боротьба саме за Атлантику, за північну півкулю. І розуміємо, що саме скандинавські країни, які донедавна були нейтральними, зараз перебувають у зоні ризику. Тим паче, що низка скандинавських країн, наприклад, Швеція, мають закритий цикл виробництва зброї в себе, що теж становить немалий інтерес саме в Росії. Уявімо, що чисто теоретично вони захоплюють таку країну і вони автоматично отримують доволі широкий військово-промисловий комплекс. Після того, як ми доволі суттєво прорідили їхній ВПК – це для росіян міг би бути доволі серйозний бонус.
