Наслідки удару по російському порту Усть-Луга. Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Deep Strike — стратегія"
Як змінюють ситуацію наші Deep Strike і Middle Strike по території РФ? Наскільки безпосередньо на лінії бойового зіткнення відчуваються наслідки наших глибоких і середньої дальності ракетних і дронових атак?
Знаєте, "за деревами інколи лісу не видно". Звичайно відчувається. Deep Strike – це стратегія. Це удари по російській економіці, по її експортних можливостях. Зараз це удари, наприклад, по російській нафті, російських складах пального. А треба ж пам'ятати, що в Росії нафта видобувається здебільшого за Уралом, а споживається переважно в європейській частині Росії. Тобто удар по кожному нафтопереробному заводу в європейській частині Росії створює певний дефіцит нафтопродуктів на території Росії. Російська залізниця не справляється з цими величезними потоками. Тому це працює стратегічно. Росія втрачає експортні можливості. Зараз, наприклад, ціна на нафту зросла і Росія могла б заробити собі ще на кілька місяців війни. Але ми не даємо їй цього зробити, тому що б'ємо по їхніх експортних можливостях. Можливо, це не відчувається "в посадці", але це обов'язково відчується на результаті війни. Але найголовніше – ця ж війна когнітивна, це війна в світоглядній сфері, за мізки. Ці Ванюшки, які вважали серед непереможними, відчувають, як українці відносно легко проникають на їхні стратегічні об'єкти. Повірте, це дуже працює по їхній свідомості. Це відчувається по їхніх коментарях у соцмережах і це виття на "болотах" тільки збільшуватиметься. Тому це дуже працює і це дуже правильна робота. Так само і військовому по виробництву. Чим більше ми б'ємо по російському військовому виробництву, тим менше мирні українські міста і передня лінія відчувають удари по собі.
"На війні основою залишається український піхотинець"
Щодо Middle Strike, то тут ще краща історія. Тому що це удари на середню лінію – там, де зосереджена російські артилерія, ближні склади, де накопичується російська жива сила. Тобто чим більше ми знищуємо складів паливно-мастильних матеріалів, їхніх систем ППО, скупчення їхньої живої сили, тим їм важче проводити атаки. Так, росіяни постійно штурмують. Але зараз Ванюшка має кілометрів за 20 вже спішуватися або сідати на якийсь китайський мотоцикл і пробувати доїхати до передової. Вони теж відчувають певні перерви у постачанні БК, продовольства і всього іншого. Просто раніше була проблема в тому, що ми не могли закривати цей весь спектр. Не вистачало сил, щоб працювати і по стратегічних цілях, і по середній відстані, і на передньому краю. Зараз це все вирівнюється. Ми, наприклад, штурмова бригада. Наше завдання – перекрити передній край. Щоби ми не говорили про ефективність дронів, на війні основою залишається український піхотинець – людина, яка тримає фронт, на яку все летить. І треба розуміти, що без нього це все взагалі не працюватиме. Але, наприклад, ми зараз ведемо ближню розвідку, ведемо враження, а поряд з нами працюють підрозділи Сил безпілотних систем (СБС), які працюють вже на середню дистанцію, наприклад. Вони не дають ворогу скупчитись, підтягнути техніку. Саме тому зникла російська техніка, бо є Middle Strike. Танк російський, який з'являється за 20 км від лінії фронту, вражається за 20 км від лінії фронту, а не коли він вже переїхав позицію нашого піхотинця. Тому це все працює в комплексі. І це дає результати.
"Їхня війна приречена"
Навіть у нас на Гуляйпільському напрямку, попри те, що ворог сфокусував три армії, підтягнув сюди елітні дивізії морської піхоти, повітряно-десантні війська, щодня кидає десятки малих груп, і в них мало що виходить. Тому що ураження починається не тоді, коли ми засікли ворожого піхотинця біля нашої позиції, а в далекій глибині. Тобто вони вже не можуть підвозити цю піхоту, не можуть забезпечувати її. Ванюшки мусять нести усе на собі, йдуть по 5-6 діб до позицій і підходять до своїх позицій в такій кондиції, що вони вже нічого не можуть. Тому й наступ у них зривається. Тому ця система протидії працює. І коли хтось каже, що це не працює, я ще раз зазначу: "інколи за деревами лісу не видно" і не все дає миттєвий результат. Стратегічна дія – це не "Чапаєв", що ти зробив крок і зразу видно його результат. Те, що зараз роблять Сили оборони на всю стратегічну глибину Російської Федерації… На жаль, тут є проблема, що ми ще не наситили настільки рівень Middle Strike. На середній лінії, мені здається, ми ще не допрацьовуємо. Якщо ми налагодимо цю діяльність, то далі Росія буде просто приречена. Бо вони не можуть не наступати, а чим більше вони будуть наступати, тим більше вони нестимуть втрати, якщо ми повністю заповнимо цей спектр ударів на стратегічну глибину. І ще раз зазначу, це удари передусім у масову свідомість росіян, які розуміють, що їхня війна приречена. Що від "Києва за три дні" вони досягли ситуації, що українські дрони кожні три дні вже літають над Москвою.
.jpg)
Юрій Сиротюк. Фото: uacrisis.org
"Вони використовують свою перевагу в авіації"
Міністр оборони України Михайло Федоров зауважував, що березень може стати рекордним за кількістю знищених росіян. В принципі, ця робота відбувається постійно, але що бачите ви станом на зараз? Росіяни досі роблять ставку на живу силу чи не тільки?
Вони намагаються користуватися всім, що в них є, просто важка техніка в них суттєво вибита. Треба не забувати, що росіяни на передньому краї мають абсолютну перевагу в повітрі. Тільки на нашому напрямку російські бомбардувальники роблять від 20 вильотів у день. І КАБ прилітає майже по кожній позиції. Якщо раніше російські КАБи працювали як Middle Strike, в глибину 20-40 км, то зараз маленька посадка, СП, де сидять два піхотинця з автоматами і їх засікли, і туди прилетить КАБ. Тобто тут вони використовують свою перевагу в авіації. На жаль, ми ще не можемо з цим достатньо ефективно справлятися. З цим є проблема. Вони насичують свої безпілотні підрозділи. На нашому напрямку працюють елітні російські дронарі, щойно вони заїхали. Істотно зросла "кіл-зона". Умовно кажучи, місця, де ще місяць тому ми почувалися абсолютно безпечно, туди вже долітають дрони на оптоволокні. З'являються російські дрони на оптоволокні, які працюють на 40-50 км. Поки їм не відключили Starlink, то ситуація була дуже загрозлива, бо росіяни вражали ключові наші логістичні шляхи в глибині від фронту за десятки кілометрів. Наприклад, росіяни вражали українські цілі в районі міста Павлоград, яке поки ще дуже далеко від лінії фронту. Щойно їм "відрубали" цю можливість, вони активно почали будувати паралельну систему зв'язку зі своїми дронами. Кругом чіпляють свої антени, ми по них постійно працюємо. Вони зараз нарощують свої дрони на оптоволокні, які залітають в глибину. Росіяни дуже активно займаються дистанційним мінуванням. Тобто на глибину в десятки кілометрів вони все закидають мінами. Вони активно полюють за нашими НРК. І ми бачимо появу російських НРК. Тобто і вони не стоять на місці. Але оскільки у них є політичні цілі передусім і вони взагалі не шкодують своєї піхоти, то найменше, що їм шкода – це їхньої піхоти. І ми помічаємо, наприклад, що поряд із тими піхотинцями, які намагаються інфільтруватися, проникати за спини наших бойових порядків, завжди йдуть їхні дронарі. Якщо наші дронарі прикриті нашою піхотою і перебувають на певній відстані від переднього краю, то росіяни намагаються зразу завести своїх летунів, щоб вони могли працювати в нашу глибину, перерізати наші бойові порядки. Тобто вони теж не стоять на місці. Росія – це серйозний ворог, його не можна недооцінювати. Вони зробили помилку, що критично нас недооцінили. Але нам варто пам'ятати, що ми маємо справу з ворогом, який вміє тримати удар.
Обидві сторони сьогодні не мають стратегічних резервів для великих наступальних кампаній
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський днями повідомив, що Сили оборони під час контрнаступальних дій на півдні України взяли під контроль приблизно 470 квадратних кілометрів території. Зокрема, мова йде про Олександрівський напрямок. Що далі, на вашу думку, можемо очікувати на цій ділянці фронту?
Я знаю на цьому напрямку практично кожен кущ. Це фактично той самий Гуляйпільський напрямок, просто його фланг. Тобто ворог намагався наступати широким фронтом на Олександрівку Дніпропетровської області, Гуляйполе Запорізької області, щоб в них відкрився якби стратегічний простір наступу вглиб Дніпропетровщини, в бік Павлограда, Дніпра і Запоріжжя. Вони сконцентрували тут величезну кількість народу, три свої армії, але вони настільки розтягнули свої бойові порядки і знекровилися, що… Ви ж знаєте, вони працюють клином. Вони намагаються свої щупальця висувати в нашу глибину, потім під загрозою оточення вирівнювати лінію фронту і здобувати певні кілометри. На Олександрівському напрямку вони намагалися підійти до міста Покровське Дніпропетровської області. Вони цей клин свій висунули, але не могли його надійно втримувати. У них теж не вистачає живої сили, тому ми його просто зрізали. І я все-таки розцінюю події на Олександрівському напрямку, на нашому фланзі, не стільки силою нашою, як слабкістю противника. І ми, і противник сьогодні не має стратегічних резервів, щоб проводити великі наступальні кампанії.
