Ілюстративне фото: facebook/IndustrialParksinua
"Релокація стала поштовхом для реанімації цієї форми підтримки"
Очільниця уряду Юлія Свириденко заявила, що цьогоріч посилено підтримку індустріальних парків, зокрема тих, які постраждали через російські обстріли. Надаватиметься така підтримка на умовах співфінансування 50/50, а для прифронтових громад та деокупованих територій державна частка зросте до 80%. Нагадайте найперше, що таке індустріальні парки, яку роль вони відіграють в економіці і наскільки такий досвід поширений в інших країнах?
Міжнародна практика показує, що є різні варіації використання цього інструменту. Це один з інструментів підтримки розвитку економіки. Україна ще до війни його намагалась використовувати і комбінувати в різний спосіб – індустріальні парки, економічні парки, науково-технічні парки. Тобто були різноманітні варіації на тему, яким чином підтримати розвиток саме індустріальних секторів в різних регіонах. Цей інструмент був запущений до війни і так сталось, що під час війни, якщо говорити статистично, то відбулось досить швидке зростання кількості індустріальних парків. Це передусім пов'язано з тим, що значна кількість підприємств змогла релокуватися. І релокація стала поштовхом для реанімації цієї форми підтримки діючих підприємств або створення нових.
"Станом на січень в Україні налічувалося 118 індустріальних парків"
Щодо кількості. У нас є офіційний реєстр індустріальних парків, його адмініструє Міністерство економіки і станом на січень цього року в Україні нараховується 118 індустріальних парків. Але тут треба зазначити, що наприкінці січня 7 парків було вилучено з реєстру. Тобто по факту зараз у нас приблизно 111 індустріальних парків, хоча останню статистику я можу точно не відображати. Тому що повторюсь, майже щомісяця уряд ухвалює рішення щодо включення або виключення певних індустріальних парків з цього реєстру. Наприкінці року зазвичай Міністерство економіки оновлює і презентує широкому загалу оновлений каталог індустріальних парків, де можна подивитись короткий опис, географію, інвестиції та іншу інформацію про діючі індустріальні парки.
"Прильоти створюють проблему не тільки в прифронтових регіонах"
Щодо найпоширеніших секторів, які фактично репрезентують індустріальні парки – це агропереробка, виробництво продуктів харчування, машинобудування, легка промисловість, деревообробка тощо. А щодо географії, тобто регіонів, то так склалось, що на першому місці за кількістю індустріальних парків в Україні Львівська область, потім йдуть Київська, Закарпатська і решта областей, які мають по декілька таких парків. Якщо говорити про прифронтові та деокуповані території, то зрозуміло, що в цих регіонах найменше індустріальних парків, передусім через безпекову ситуацію. Саме тому останнім рішенням уряд поширив фінансування в форматі 80/20 також на прифронтові регіони. Хоча безпековий фактор, російські прильоти, різні удари створюють проблему не тільки в прифронтових регіонах, а й значно віддалених, тому було ухвалено рішення про відшкодування втрат пов'язаних з російськими ракетно-дроновими ударами по індустріальних парках.
"Під час війни держава змушена шукати різні варіанти підтримки"
Щодо самої форми цієї підтримки та наскільки цей інструмент є економічно доцільним чи недоцільним, то я б сказав, що під час війни держава змушена шукати різні варіанти підтримки. Але повторюсь, це один з інструментів підтримки. Він буде працювати системно, якісно і дасть економічний ефект, навіть в умовах війни, тільки у тому випадку, коли будуть створені інші умови пов'язані з легкістю або простотою ведення бізнесу. Відсутність правового, регуляторного, податкового тиску, сприятливий інвестиційний клімат – це необхідна умова. Це ті чинники, про які ми постійно говоримо, які сильно впливають, в тому числі, на ведення бізнесу в рамках індустріальних парків.
Андрій Забловський. Фото: УНІАН
"98% — інвестори українського походження"
Є інформація, що станом на зараз державне стимулювання отримали 22 індустріальні парки. Ви називали цифру 111…
Я перепрошую, це парки, які є в реєстрі. А щодо працюючих, то називають цифру до 37-ми. Тобто не всі ці парки працюють. Зараз приблизно 37 у стані будівництва, або вже відкрились і запрацювали. І 22 з цієї кількістю дійсно надали допомогу. Тобто тут нам треба працювати над якістю, а не над кількістю. Якість є основним показником, щоб дійсно менше парків закривалося або припиняли своє існування як бізнес-проєкт. Тому що ми ж бачимо, що 7 уже стали неактуальними і цей рік тільки почався. Сподіваюсь, що цей рік не стане черговим роком антирекорду за кількістю вилучених індустріальних парків. Хоча на це є різні причини – виконання умов договорів, економіка, безпекові фактори тощо.
І є ще один момент пов'язаний з індустріальними парками. Це один з інструментів політики "Зроблено в Україні". Про це і пані прем'єрка говорила. Чому? Тому що 98% – це інвестори українського походження. Тобто, в основному це українці вкладаються – приватний сектор, комунальний сектор. Так, поки що державну підтримку надали 22-ом паркам, але це не значить, що ними обмежаться. Ключове завдання – щоб працювали всі індустріальні парки, які є в реєстрі. Зрозуміло, що є певний цикл, треба створити певні умови. Але в ідеалі потрібно прагнути, щоб в загальній статистиці було більше реально працюючих парків. І важливий фактор – щоб кількість економічно неефективних парків не збільшувалась, бо на це держава витрачає ресурси, бізнес інвестує. Зрозуміло, що нема 100% гарантії, що той чи інший проєкт стане успішним. Але в ідеалі було б добре, щоб кожен індустріальний парк мав свій економічний ефект, бо в цьому і завдання цього інструменту.
"Ані грошей, ані економіки"
22 індустріальні парки загалом отримали 1,8 млрд грн. Це в середньому 82 млн грн на кожного. Наскільки прозорим є цей процес, чи є контроль, куди витрачаються ці кошти і як загалом відбувається відбір проєктів, щоб зробити індустріальний парк?
Один із елементів останніх змін, які були ухвалені 16 березня, в тому числі спрямовано на посилення цієї звітності й аудиту ефективності використання коштів. Бо дійсно проблема індустріальних парків, чому їх часто критикували і до війни, – нецільове використання коштів. Держава їх виділяла, а далі як "чорна діра" – кудись вони йшли, парки не створювались, не працювали. Тобто якогось ефекту економіка не відчувала. Потім вони закривались і результаті ані грошей, ані економіки. Ця історія дуже була негативна і саме тому в Україні таке її несприйняття. Але під час війни є прогрес. А щодо перевірки, то зрозуміло, що там є над чим працювати – я вам чесно кажу. Я не можу сказати, що всі ці механізми працюють на 100%, тому що будь-який механізм не ідеальний. І саме рішення щодо посилення або перегляду критеріїв говорить про те, що все-таки є певні проблеми. Щодо прозорості, то цей процес досить прозорий. Тут питання в тому, що ці механізми постійно вдосконалюються, змінюються як і виклики. Тому що, наприклад, були деокуповані території, а тепер прифронтові. Все це теж впливає, в тому числі, на якість і змушує по-іншому підходити під час перевірки.
"Індустріальний парк – не за день чи два"
А наскільки прозоро це все відбувається на етапі відбору пропозицій?
На етапі відбору я не бачив кейсів, де б виникали якісь серйозні проблеми із цим. Цей процес досить відпрацьований. Зрозуміло, що в нас зараз не стоїть а ж надто велика черга бажаючих, бо ця історія досить таки складна. Індустріальний парк – це не за день чи два. Там купа технічної документації, треба знайти необхідну локацію, з державою вирішити всі питання пов'язані з приєднанням, вирішити фінансові умови тощо. Але я не зустрічав якихось проблем із тим, щоб хтось сильно скаржився на те, що був непрозорий корпус.
