"Найголовніша локація — трава". Епідеміологиня про ризики сезону кліщів

"Найголовніша локація — трава". Епідеміологиня про ризики сезону кліщів

Найголовніша локація кліщів – трава, інколи невисокі кущі. Тому, ідучи на природу, краще вдягати світлий одяг, який максимально закриватиме тіло, щоб виявити кліща було легше і він не зміг потрапити на шкіру. Такими порадами ділиться завідувачка кафедри епідеміології Львівського медуніверситету імені Галицького, професорка, докторка медичних наук Наталія Виноград. В ефірі Українського Радіо вона підтвердила, що насправді дуже маленька частка кліщів інфіковані якимись збудниками. Але ці істоти виживають у люті морози і можуть зберігати у собі патогени, які спричиняють серйозні захворювання, наприклад, кліщовий бореліоз. Тому на відпочинку важливо що дві години уважно себе оглядати, але знімати кліща голими руками в жодному разі не варто, акцентує епідеміологиня. Якщо ж кліщ уп'явся глибоко, то варто звернутись до лікаря і бажано такого кліща дослідити, додає Виноград. 

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Ілюстративне фото:  Суспільне Житомир/Олена Кучмій

"Сезон ризику"

На дворі весна, потепліло і почався "сезон кліщів". Дехто навіть каже, що цього року вони прокинулися надто рано. Чи справді це так? І нагадайте, як себе треба поводити на природі, щоб вберегтися від їх укусів? 

Це так. Вони розпочали сезон дещо швидше. В епідеміології це називається сезон ризику, тому що температура +5 – це вже сигнал для того, що кліщ вийде з зимової сплячки і йому треба буде продовжувати свою генерацію, спарювання і відкладання яєць. А цього не може статися, якщо кліщиха не нап'ється крові. І це причина, чому вона нападає. Так природою закладено. 

"Кліщі – найдревніші жителі на планеті"

А взимку вони не вимерзли? Їх  мороз не бере? 

Не бере не лише на наших теренах, а й взагалі на планеті. Вони ж поширені є до Антарктики. Просто є певні клімато-географічні зони, де домінують одні види кліщів, а на інших територіях інші. Але кліщі – найдревніші жителі на планеті. Не люди, ні. І вони пристосовані до будь-яких екстремальних умов. Для кліщів мінус 40 °C – не проблема, не кажучи про ніші нещасні -20, які ми маємо час від часу. 

Виходить, що це паразити і позбутися їх нереально?    

Не всі паразити. У нас дуже маленька частка кліщів становить проблему для людей. Більшість – жодних проблем не створює. В Україні є іксодові кліщі (дермацентори, гіалома, аргасові, гамазові), які створюють нам проблеми і дошкуляють людям, тому що вони зберігають і переносять збудники. 

Людині вони не дошкуляють. А тваринам, наприклад, собакам вони можуть шкодити? 

У нас із тваринами багато чого спільного і кліщі теж. Кліщ вибирає за хемотаксисом, тобто за запахом. Він йде на хімію. І в нас дуже багато спільних кліщів із нашими улюбленцями. 

"Ми ендемічна територія"

Чим небезпечний іксодовий кліщ і як від нього боронитися?

Небезпечний тим, що він зберігає… Ми це називаємо трансоваріально передає, тобто від яйця до яйця. Він роками зберігає в собі патогенні для людини збудники, які можуть спричинити дуже серйозні захворювання. Той же кліщовий бореліоз. Він навіть називається іксодовий саме з тої причини, що тут домінантним вектором є іксодові кліщі. Але в Україні, навіть по нашому Поліссю, по середній частині країни, це переважно Dermacentor reticulatus (луговий кліщ), як вектор. А небезпечні вони якраз тим, що ми потім маємо наслідки – виникнення дуже різноманітних станів. Але це не тільки іксодовий кліщ. Його ми хоча б розуміємо, чим лікувати. Мене, наприклад, більше турбує, що вони передають Крим-Конго геморагічну гарячку. Це є наша проблема, ми ендемічна територія, тобто це притаманно для нас. Вони живуть разом з нами на одній території віками і так само житимуть після. Це їхня хата, як і наша з вами. Просто ми співіснуємо в такому не дуже безпечному товаристві, і ми повинні бути до того готові. 

Наталія Виноград. Фото: facebook/nataliya.timko

"Найголовніша локація кліщів — трава"

Яким чином кліщ потрапляє на тіло людини? Падає з дерев? 

Та не падає він з дерев – однозначно. Уявіть його розміри. Це як нам на Еверест випхатися, так йому треба випхатися, скажімо, на кущик. Найголовніша локація кліщів і найнебезпечніша для нас з вами — трава. Вони живуть на рівні трави, нехай до метра максимум на якихось кущах, якщо ми до них є дотичні. А все решта, зверху – ні. А от знизу – це дуже серйозна проблема. Вони за своєю природою розташовуються і нападають вздовж місць пересування. Це можуть бути не тільки наші протоптані стежки, а й місця пересування різноманітних інших видів, скажімо, мишок, зайців. І вони вздовж таких місць розташовуються. Їм однаково на кого напасти і в кого крові набрати, але їм треба відкласти яйця і рід свій продовжити. Тому вони нападають на усіх і основне – це ноги, звичайно. 

"Одягаємо світлий одяг"

Що тоді треба робити, йдучи на природу? Брати якийсь аерозоль від кліщів і розпилювати його на руки і ноги? 

Знаєте, хімія є хімія. Погодьтеся, що в когось від неї може бути така алергія або ще якась проблема, що краще цього не робити. Тут краще вдягати одяг, який максимально закриватиме усі тіло, щоб кліщ не зміг потрапити безпосередньо на шкіру. І одягаємо світлий одяг, білий, щоб ми того чорненького кліща побачили. І що дві години треба дуже уважно оглядати себе, оглядати дитину, собачку, з яким ми пішли на природу. І якщо ми впродовж двох годин, побачивши кліща, знімаємо його, то гарантовано за жодних обставин ніяким збудником не буде ніхто заражений – ні ми, ні тварини. 

Подряпини — "вхідні ворота" для вірусу чи бактерії

А якщо, наприклад, ми вчора були на природі, кліща не помітили, а наступного дня бачимо, що він уже впивається в нашу шкіру. Що робити — пробувати зняти його самому чи краще йти в поліклініку? 

Давайте будемо дивитися реальну ситуацію. У вас є доступ до закладів охорони здоров'я – ви йдете туди однозначно. Тому що якщо кліщ зайшов глибоко, то вже не треба самому намагатися його видаляти. Бо коли він глибоко заходить, він розправляє свої антени горизонтально до шкіри і ви його вже в ніякий спосіб не зможете належно висмикнути. Тому ми говоримо про 2-ві години, бо до 2-ох годин ми його спокійно знімаємо. Але все рівно треба це робити обережно. Мають бути або рукавиці, або пінцет. Не торкайтеся голими руками. На руках завжди є якісь подряпинки, які ми навіть не бачимо, а це "вхідні ворота" для вірусу чи бактерії, яка була в кліщі, якщо ми його, не дай Боже, розчавимо. Тому перш за все пам'ятаємо, і вчимо цього діток, що не можна голими руками. А найкраще – йти до закладу охорони здоров'я. Бо знявши кліща, ми можемо його ще дослідити в лабораторії і розуміти, чи є там проблема чи немає. Але насправді дуже маленька частка кліщів є інфіковані тими чи іншими збудниками. Нема тотального, не треба з цього робити якогось "менінгіту" собі та іншим, що "ой, я обов'язково буду заражений". Так, певна частка таких є. Але який до тебе вчепився кліщ ти не знаєш, тому треба йти до медичного закладу, зняти його, правильно обробити місце, де було присмоктування і бажано кліща дослідити.

"Якщо якісь симптоми з'являються, то негайно треба йти до лікаря"

Які симптоми проявляються першими після укусу кліща і коли?

Вранці ви їх не побачите, бо є інкубаційний період. Тобто від моменту проникнення збудника і до виникнення перших клінічних проявів – це тижні можуть бути. Це може бути 10 днів, 5 днів, залежно від збудника. Їх дуже багато і кожен має свій час інкубаційного періоду. Але, якщо з'являються будь-які симптоми, то це може бути безпосередньо алергічна реакція, навіть на самого кліща. Це не обов'язково інфекція навіть буде. Але, якщо якісь симптоми з'являються, то негайно треба йти до лікаря. А обстеживши кліща, встановивши наявність у ньому того чи іншого збудника, ми можемо запропонувати певне профілактичне лікування. 

"Вони потребують специфічної діагностики"

Наскільки складно діагностувати лайм-бореліоз і наскільки це небезпечне захворювання? 

Складно, тому що багато видів. Борелія як рід, але вона має багато видів і вони потребують специфічної діагностики. А ще більше борелій є не патогенних – понад 200. Тому мають бути лабораторії, де буде можливість виявити саме патогенні борелії. І на це є тест-системи, є підходи і це можна зробити. Хоча зразу скажу, що не завжди воно так буде, тому що є поняття чутливості метода. Тобто там може щось бути і ми не виявимо. А може бути так званий перехрест антигенний. Тобто там нічого немає, а в нас воно йде як позитивне.