Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Артобстріли відбувалися майже по всій лінії фронту"
Великоднє перемир'я минуло і за повідомленнями Генштабу ЗСУ, станом на 22 годину 12 квітня противник не завдавав впродовж доби ракетних авіаційних ударів і ударними дронами-камікадзе, проте на фронті відбулося 91 бойове зіткнення і зафіксовано майже 7700 порушень тиші з боку противника. Про які саме порушення йдеться?
По-перше, артилерійські обстріли. Їх значна кількість була. Ці артилерійські обстріли відбувалися майже по всій лінії фронту. Можна сказати, що вони і не зупинялися. Удари дронами типу "Ланцет", "Молнія, їх ворог виробляє у величезних кількостях, і удари FPV дронами – найбільш дешевими коптерами, які завдаються постійно. Саме такі порушення тиші ворог робив протягом цієї доби.
"Навіть маленької надії на довгострокове перемир'я в мене немає"
Україна виходила також з ініціативою про продовження перемир'я. Але наскільки я розумію, наразі про це не йдеться чи про щось можуть домовитися?
Це малоймовірно. Але якщо б у нас збереглося хоча б це перемир'я з точки зору того, що ворог не використовує авіацію, ракети, дрони типу "Шахед", то це б для нас було величезним плюсом. Ми зберегли б бодай нашу інфраструктуру, величезні ресурси, які використовуються для збиття всіх цих дронів. Але я впевнений, що якийсь значний термін це перемир'я не втримається. Це вже було неодноразово. Росіяни знайдуть якісь уламки старого українського дрона, підпалять якийсь завод чи сарай в лісі і скажуть, що це було ураження українським дроном і це буде причина для зупинки цього перемир'я. Тому навіть маленької якоїсь надії на довгострокове перемир'я в мене немає.
"На полі бою жодних успіхів росіяни наразі не мають"
Упродовж останніх тижнів Україна демонструє доволі істотні успіхи щодо ударів середньої і великої дальності. Ми вражаємо російські порти, звідки Росія експортує свою нафту. І це достатньо суттєві ураження для їхньої інфраструктури, але ви гадаєте, що режим Путіна все-таки не готовий взаємно припинити такі удари?
Ми повинні розуміти, що на полі бою жодних успіхів росіяни наразі не мають. І не можна сказати, що вони можуть перемогти на полі бою, тобто просунутись, пройти і захопити українську територію саме на оцих нескінченних "м'ясних штурмах", які відбуваються. Це зробити неможливо. Чому? По-перше, ми бачимо, що чим далі, тим повільніше вони просуваються. Якщо на початку широкомасштабного вторгнення вони могли дійти до Києва відносно швидко, потім їх викинули, далі були просування, наприклад, в районі Авдіївки, то зараз такого швидкого просування немає й близько. Вони штурмують Покровськ, Мирноград півтора роки і всю цю агломерацію досі не захопили. Тобто вони пересуваються темпом черепахи. Для того, щоб дійсно завдати якісь суттєві удари по території України, їм треба бути вглиб України. Їм треба знищувати наші вузли інфраструктури, бити по наших заводах ВПК, тероризувати наше мирне населення, бити по житлових будинках тощо. Без цього їхня війна перетворюється просто на фарс. Нескінченні атаки якоїсь одної посадки, в якій вони залишають десятки–сотні тисяч своїх людей… – і жодних успіхів немає. Так, вони у себе в новинах можуть показати, що місто Київ "залишилось без опалення". З їхньої точки зору, це якась величезна "перемога", яка призвела до якісь успіхів. Ударів немає – перемог немає. І що робити далі? Штурмувати посадку – смішно.
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"Зараз це дійсно пояс фортець, які ворогу пройти буде дуже важко"
Попереду ще половина весни, далі літо, зелені дерева, трава і це дещо інший характер бойових дій. За повідомленнями нашої розвідки, ворог накопичує сили для того, щоб в другій половині весни і влітку атакувати активніше. Чого чекати нам від противника в найближчі тижні і місяці?
Так звана "зеленка", листя на деревах дійсно дає змогу приховувати особовий склад і техніку. Але у нас були ще дощі, місцями сніг і ґрунт поки ще не висох. Тобто треба прочекати приблизно ще 7-10 днів, щоб було сонячно без дощів, бажано з вітром, аби ґрунт просох. Особливо коли йдеться про Південь і Донбас. На Сумщині дещо інша ситуація. Там більше лісів і там так швидко нічого не висихає. Після цього ворог зможе переміщувати велику техніку. Тобто без ударів артилерії, без знищення наших укріплень, без використання танків та іншої важкої техніки, кудись просуватися вони точно не зможуть. Я думаю, що реально якісь масштабніші наступи, масштабніші операції можуть статися десь наприкінці травня, не раніше. Тобто зараз на фронті, попри те, що активність бойових дій доволі велика, вони роблять ставку на те, щоб виснажити наші сили перед якимись масштабними діями. Ці дії точно відбудуться. Питання в тому, на якому напрямку? Моя точка зору, що найімовірніше — це буде Донбас. Також ймовірний наступ може відбутися на Півдні України – мова йде про Гуляйпільські напрямок, можливо, Оріхівський напрямок в бік Запоріжжя. Але на всіх цих напрямках наші оборонці готуються, будують укріплення. У нас багато було помилок з точки зору побудови укріплень, але останнім часом це якісно змінилося. Ми набагато краще стали будувати укріплення. І особливо, якщо ми кажемо про Донбас, про Сумщину, то зараз це дійсно пояс фортець, які ворогу пройти буде дуже важко. А при їх штурмах він буде витрачати просто величезні ресурси.
"Їхня задача – "гасити" наступ ворога на певних напрямках"
Впродовж останніх тижнів нашим Збройним силам вдавалося звільнити досить суттєву територію, зокрема, на Гуляйпільський напрямку. Російські пропагандисти навіть скаржаться, що на окремих ділянках українці почали перебирати ініціативу. Де ми беремо ресурси? За рахунок чого нам вдається проводити такі контрудали?
Чому ми досягли успіху конкретно на Гуляйпільському напрямку? У нас були важкі бої на Донбасі і ми витягнули значні ресурси з Півдня України туди на Донбас. Ворог побачив цю нашу помилку, почав на цьому напрямку тиснути і доволі глибоко зайшов. Вони сподівалися, що в нас немає ресурсів для того, щоби зупинити їх на цьому напрямку. І вони не будували укріплення. Тобто вони не готувались тримати оборону на цьому напрямку. У нас були сформовані окремі штурмові полки, про них багато розмовляють, але з будь-якої точки зору це ефективні підрозділи і їхня задача – "гасити" наступ ворога на певних напрямках, де він наступає. А основні удари завдають десантно-штурмові війська, які саме для цього призначені. Принаймні, конкретно на Олександрівському напрямку цей наступ робили ДШВ. Наше військове командування побачило, що у ворога за спиною нема укріплень, у них, грубо кажучи, тільки штурмові підрозділи на цих ділянках, і ми почали відбивати нашу територію. Підсумовуючи, можна сказати, що якихось додаткових ресурсів, якогось значного збільшення армії не було. Тобто використовуючи наявні ресурси, розуміючи ситуацію в тилу ворога, ми змогли зробити цей наступ.
