Нафтові танкери та вантажні судна в Ормузькій протоці. Березень 2026 року. Фото: АР/Altaf Qadri
"Блокада Ормузької протоки і блокада Ірану — різні речі"
Президент США Дональд Трамп, оголосивши морську блокаду Ірану, відмовився від цієї ідеї впродовж доби і заявив, що відкриває Ормузьку протоку назавжди, і навіть із задоволенням поїде до Китаю, який подякує Трампу за ці дії. Як ви бачите ситуацію в Ормузькій протоці і чому Дональд Трамп почав давати задню після своїх достатньо зухвалих заяв?
Ці досить емоційні і непродумані заяви президента США роблять дуже серйозну шкоду, як для Сполучених Штатів, так і для більшості країн світу. У цій ситуації треба розрізняти, що блокада Ормузької протоки і блокада Ірану – це зовсім різні речі і по суті, і по змісту, і по наслідках. Із самого початку цієї війни завданням військово-морської компоненти угруповання сил Сполучених Штатів була присутність і стримування збройних сил Ірану в цьому регіоні. Тому що про блокаду Ормузької протоки Іран казав дуже давно. Він завжди цим погрожував. Що він перекриє протоку і весь експорт нафти і газу, а це 30% світових обсягів постачань з країн Перської затоки до країн Європи, Азії. Це було сказано дуже давно. А коли почалась ця війна, то про блокування протоки фактично одразу заявив Корпус вартових Ірану. І вони почали це робити. Роблять вони це шляхом встановлення мін, застосування дронів-камікадзе і ракет невеликого радіусу дії, які вижили після першої масштабної атаки США та Ізраїлю. Це цілком можливо, тому що ширина Ормузької протоки від Оману до Ірану складає 35-55 морських миль. Але там є багато островів, біля яких ширина навігаційної судноплавної протоки складають тільки 3 кілометри. Це дуже мало. Це означає, що ракети, міни і катера-камікадзе можуть діяти фактично необмежено і зупинити цю діяльність дуже складно. Особливо для кораблів класичного океанського флоту, які переважно має п'ятий флот США, який базується в Бахрейні.
"Реально придатних сил, які могли б виконати це завдання з невеликим ризиком, зараз фактично немає"
Ці кораблі завеликі для виконання цього завдання, щоб розчистити Ормузьку протоку?
Вони фактично непридатні для цього, тому що 7 кораблів типу "Арлі Берк" і авіаносець призначені для формування сили, завдання ударів. Вони це завдання виконали на початку війни. Для того, щоб здійснювати протимінні заходи, конвоювання танкерів і протидіяти, можливо, дронам-камікадзе, ці кораблі абсолютно непридатні. Мало того, вони самі стануть першою ціллю. Їх вартість у сотні разів перевищує вартість тих танкерів разом з нафтою. Один такий есмінець зараз коштує приблизно 2-2,5 млрд доларів. Я думаю, що іранці, використовуючи гостроту моменту, просто будуть атакувати ці кораблі. Американський флот це розуміє, тому зараз склалася така ситуація, що реально придатних сил, які могли б виконати це завдання з невеликим ризиком, фактично немає.
Ідеальним я тут бачу використання роботизованих протимінних комплексів – це катер 10-12 м без людини. Він керується з узбережжя через супутниковий зв'язок, йому визначається район, у нього на борту є сонари, вони здійснюють пошук мін, ідентифікацію і знищення. До речі, ми планували закупівлю двох таких катерів для ВМС України ще 10 років тому, щоб вони діяли в Одесі. Але тоді Міноборони на це не погодились. Вартість такого катеру складає 7-10% від вартості тральщика. Хоча функції щодо протидії мінам він виконує фактично ті ж самі в межах 100 морських миль від узбережжя. Далі нам навіть і не потрібно зараз, відверто кажучи.
"Для багатьох країн це серйозний економічний удар"
А ця заява Трампа про те, що він блокує узбережжя Ірану і не даватиме прохід будь-яким суднам наклалась на його незадоволення стосовно можливої плати за прохід Ормузькою протокою і все якось трансформувалось у те, що Сполучені Штати тепер блокують Ормузьку протоку. Це, звісно, викликало дуже негативну реакцію, бо нафта з цього регіону йшла не тільки з Ірану, а й з Саудівської Аравії, з Об'єднаних Арабських Еміратів, з Катару, Кувейту. Для багатьох країн це серйозний економічний удар. І на тлі значного підвищення цін на нафтопродукти це викликало, можливо, такий політичний тиск. З іншого боку, США все ж таки намагаються побудувати якийсь діалог з Китаєм. І напередодні можливого візиту Трампа до Пекіну, його зустрічі з лідером Китаю, такі його заявив дійсно цьому не сприяли. Тому, я думаю, вчора була така фраза і таке звернення до лідера китайської держави. А урок тут такий, що висловлювання такого рівня мають бути дуже-дуже виважені.
І треба розуміти, що Іран буде чинити спротив. Він буде атакувати судна, які проходитимуть через Ормузьку протоку. У них є для цього сили і засоби. З ними можна боротися, але це складно. До речі, страхові виплати за прохід Ормузької протоки підстрибнули в 4-5 разів. Це дуже серйозні страхові суми, що також впливає на вартість нафтопродуктів. І якщо ми припустимо, що на політичному рівні питання буде вирішено, то знадобиться ще певний час для того, щоб очистити протоку від мін. Була інформація, що Іран накидав їх дуже багато. Ця зброя досить проста. Самі по собі міни фактично дизайну 70-річний давнини, але свою функцію вони виконують. Така міна вибухає під судном, що може призвести до його пошкодження і серйозних екологічних наслідків для регіону.
Андрій Риженко. Скриншот із відео
"Цю ділянку моря ми зараз досить надійно контролюємо"
Україна теж має досвід протидії спробам Росії блокувати наші порти. Ми посунули російські кораблі ближче до Новоросійська, розблокувавши прохід суден до українських портів. Ми тепер могли б у певний спосіб блокувати уже російські порти, щоб вони не заробляли на експорті нафти?
Дійсно, Росія в лютому 22-го року заблокувала всі наші порти і навігація була зупинена. Згодом, завдяки ООН, частково ця блокада була знята, було відновлено судноплавство з портів Великої Одеси. Це тривало рік. Потім Росія вийшла з цієї угоди, але нам вдалося знову розблокувати Одеський порт, невелику ділянку наших прибережних територіальних вод від Одеси до острова Зміїний – це 60 морських миль. І дійсно, цю ділянку моря ми зараз досить надійно контролюємо. Ми не дозволяємо противнику атакувати судна, які проходять в межах цієї ділянки, слідкуємо за мінною загрозою. Тобто там постійно перебувають катери. Зараз у нас є декілька десятків малорозмірних катерів, які передала нам "Морська коаліція". І ці катери якраз патрулюють, виконуються протимінні заходи, протидиверсійні і заходи протиповітряної оборони. Зараз дуже активно використовуються дрони-перехоплювачі повітряних цілей, зокрема, "Шахедів". Тому що вони дійсно можуть наробити багато шкоди цивільним суднам, які заходять в порти "Одеса", "Чорноморськ" і "Південний". Порти "Миколаїв", "Очаків" і "Херсон" досі заблоковані. Цивільне судноплавство там заборонено. Існує тільки військова навігація і то за окремими дозволами. Тому дійсно, у нас досвід є. За габаритними характеристиками, за глибинами є багато схожого до Ормузької протоки. В першу чергу потрібен загальний огляд театру. По-друге, аналіз загроз. В Ормузькій протоці вони подібні до того, що є у нас. Звичайно, Росія більше використовує класичну ракетну зброю, балістичні ракети. До речі, вони стріляють по наших портах із півночі Криму. Тобто час підльоту в Ормузькій протоці і в нас практично однаковий і складає секунди або хвилини. Я думаю, що тут найефективнішим було б використання морських дронів і дронів-перехоплювачів.
"У нас є найцінніше — практичний досвід"
А хто може запросити таку допомогу українських фахівців? Це мають бути Сполучені Штати чи це можуть бути близькосхідні монархії?
У нас є дипломатичні стосунки з усіма країнами регіону, вони можуть на двосторонньому рівні звернутися до України і отримати таку допомогу. До речі, недавно президент України підписав угоду з Саудівською Аравією про таку оборонну співпрацю. Я думаю, що вона передбачає в тому числі питання морської безпеки. Це цілком нормальна практика і ми маємо чим поділитися на взаємовигідних умовах. Але треба розуміти, що в наших морських і повітряних дронах, які ми зараз робимо, особливо в морських, дуже багато складових надходять із Заходу. Тобто їх експорт може бути пов'язаний з правилами експортування такого сенситивного обладнання. Дійсно, право власності на дизайн цих дронів – це власність України, українського бізнесу, українських розробників. Тут треба дуже серйозно слідкувати за тим, щоби право власності на інтелектуальні розробки зберігалось за Україною. І в нас є найцінніше — практичний досвід, як з цим боротися. І тут я б поєднував як технологічні питання, так і питання розумного планування ведення операцій, бо якраз в тому і в тому ми маємо досвід.
