Постер фільму "Диявол носить Prada 2" (2026). Правовласник: 20th Century Studios
Чому ця кінокартина стала культовою?
До цього фільму і навіть до початку 21 століття світ моди був цілком таємничий. Буквально кілька фільмів було знято на цю тему. Один з них - "Prêt-à-Porter" з Софі Лорен та Марчелло Мастроянні. Це фільм, після якого увесь світ вважав, що це щось недосяжне. І що до світу моди потрапляють лише щасливчики. А роман Лорен Вайсбергер і фільм десекралізували цей світ моди. Саме з цього фільму почалися перші спроби фешн-блогерства. Сьогодні тіктокери збирають більші аудиторії, ніж обкладинка WOG.
Наскільки правдивою зображена індустрія моди у фільмі 2006 року і наскільки вона змінилася зараз?
Звісно вона перебільшена. Це виправдано, оскільки це кіно. Проте це дуже схоже. В житті все набагато складніше, але трохи простіше, ніж в цьому фільмі. Навіть примірки проходять у більш комфортному стані.
Чи були у вашому житті такі перегляди? Чиї вуста мають скривитися, аби колекцію не треба було перероблювати?
Ніколи. Моя творчість припала на становлення української індустрії моди. Ми не дійшли ще до такого становища, щоб одна людина своєю бровою визначала якість колекції. Моя улюблена сцена з фільму – це сцена з блакитним светром.
Ця сцена про те, як Енді захихотіла у відповідь на те, що Міранда не знала, який краще обрати пасок. Міранда на це відповіла, що демонстративна зневага моди не виключає дотичність до моди. Навіть той, хто хоче ігнорувати моду є її частиною.
У цьому сенсі цей фільм продовжує дуже давню естетичну традицію, яку заклав ще Оскар Уальд в своєму романі "Портрет Доріана Грея". Там є така фраза, що тільки поверхневі люди не судять за зовнішністю. Справжня таємниця світу в тому, що ми бачимо, а не в тому, що приховано від нас. В цьому сенсі мода є квінтесенцією цією думки. Мода демонструє нам найважливіші речі, в яких закодовано все те, що ми хочемо сказати всьому світу.
Як змінилася мода під час повномасштабної війни в Україні?
Вона змінилася трохи раніше. Ковід вніс не менш цікаві корективи в стилістику і моду. Мені цікаво спостерігати за молоддю, оскільки це авангард будь-якої моди. В нас, на жаль, немає тієї аристократії, яка є в Італії, Франції та Англії. Тому ми дивимося на молодь. Молодь сьогодні не вміє носити сукні. Діти носять штани оверсайз, худі, футболки. Вони до цього звикли. Все інше для них дивна архаїка. Їм цікаво, вони готові експериментувати, але досвіду цього в них немає.
Українці не відрізняються від всього людства. Вже давно в денний час жінки перейшли на кросівки і низькі підбори. Високі підбори, сукні в підлогу – це дрескод вечора. Це не лише в Україні.
Підбори нас не покинуть, якщо ікони моди з уявного і реального світів рухаються на підборах?
Є така версія, що 21 століття – це століття жінок. І його стилістику і його сенси визначатимуть саме жінки.
Як дизайнер шукає умовну унікальність, яка в той же час має корелюватися з трендом?
На це питання не існує єдиної відповіді. Сьогодні кожен дизайнер шукає свою секту, свою людину. Не є ціллю одягнути всіх людей чи сподобатися геть усім. Дуже важливо знайти тих, з ким ти будеш на одній хвилі. Найважливіше для людини – бути собою і виходити з того, що ти хочеш сказати світові. В 21 столітті з’явилася концепція, коли для дизайнера нормально бути елітарним в плані створення свого оточення.
Тобто мода – це передусім бізнес? Проте мода – це також частина культури. Що для вас мода?
Люди, які кажуть, що мода – це лише бізнес, обкрадають і себе і моду. Мода – це не бізнес. Мода – це про мистецтво, красу, естетику. Саме ті люди, як сприймали моду як бізнес, привели її до кризи. Насамперед кризи ідей. Усіма футболками, які зараз є у світі можна вимокнути світовий океан. Можна лише уявити, скільки одягу в світі.
Якщо озирнутися на 2006 рік і принципи, які діяли тоді і зараз, які зміни сталися?
Покупець не змінився. Сьогодні кругообіг речей в природі призвів до того, що такі передові індустрії як Швеція, Данія відмовляються від свого тижня моди, розуміючи, що треба зробити якусь паузу.
Як це працює на практиці? Відбувається деградація моди?
Дизайнери не зупинилися. Вони весь час працюють. Але не йде суцільна популяризація якихось трендів та брендів. Кожен дизайнер у своєму Instagram популяризує те, що робить. Проте немає тижня моди, де всі чимось хизуються, всі щось замовляють. Є повільне гальмування цього процесу.
Що ви впізнали у фільмі "Диявол носить Prada", про що можна сказати, що таке справді є?
У першому фільмі це на кожному кроці. Подивіться, як Міранда Прістлі роздивляється речі. В цьому погляді акторки стільки особистого досвіду. Її погляд завжди дуже цікавий.
Якби фільм 2006 року вийшов зараз, чи закенсилили б когось? Чи визнали б поведінку Міранди критично неприйнятною?
Навіть не хочу про це думати, оскільки це дуже можливо. Якби на місці Міранди Прістлі була не жінка, а чоловік, як би ми подивилися на цього чоловіка? Це було б майже нормально. Він і повинен бути міцним господарником, якого всі бояться і поважають.
Кого вам нагадує Міранда Прістлі? Хто ще міг би бути також стервою, кар’єристкою, яка пріоритизує професійні досягнення перед стосунками?
Це культова п’єса "Склянка води". Мені Міранда Прістлі нагадує в стосунках з Енді Мефістофеля. Це сюжет "Фауста". Вони діє як диявол проте заради доброї мети, щоб наприкінці її діяльності ми отримали майже коштовну річ. Це той випадок, коли ми можемо скільки завгодно засуджувати сам процес, проте результатом маємо бути задоволені.
Всі жінки в оточенні Міранди мають худнути. Це ключова тема. Якщо в тебе розмір М, тебе будуть морально знищувати. Наскільки сьогодні це змінилося? Чи може жінка бути не S в модній індустрії?
Якби в ролі Міранди був чоловік, фільм дуже багато би втратив. Тому дуже добре, що це жінка. Незважаючи ні на що, наприкінці фільму ми вже її любимо. Те, що сьогодні жінка на подіумі може бути не S, трапилося завдяки тому, що дизайнери довели світу, що кожен із них має право на свою естетику і погляд на моду.
