Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка. Фото: сommons.wikimedia.org
Чи підтримуєте ви законопроєкт №14391 про "вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини"? Які його плюси та мінуси?
Регуляторні зміни давно були потрібні в різних напрямках культури. Дуже давно нічого не змінювалося, враховуючи воєнний стан і актуальні потреби. Проте цей законопроєкт скидається більше на ямковий ремонт. Тобто дорога може знову виявитися з дірками. Тому цей законопроєкт вносить зміни до дуже багатьох законів і вже в цьому є складність. Його дуже важко читати і застосовувати.
Добре те, що ми говоримо про музей та евакуацію. Проте шкода, що наразі ми говоримо про евакуацію в момент оголошення воєнного стану, що очевидно повертає нас до небезпеки не встигати евакуювати. Превентивна евакуація знову не обговорюється. Ризик отримати те, що ми отримали в Маріуполі або в Херсоні нікуди не зникає. Тому дуже важливо, щоб ми міркували про евакуацію стратегічно і думали, як убезпечити музейні колекції до настання ургентної ситуації.
Важливою новацією є те, що тепер можна буде перемістити колекції за кордон не лише під виглядом організації виставки чи організації спільного проєкту, що змушувало музеї через три роки обов’язково повертати колекції назад. Натомість музеї країн партнерів були готові зберігати наші твори довше, скільки це буде необхідно. Це добре, що тепер ми на законних підставах можемо забезпечити збереження колекції і не змушувати музеї повертати їх через закінчення терміну на вивезення. Проте цей закон не передбачає зміни до Митного кодексу. Кодекс завжди вищий за закон. Чи не буде тут конфлікту? Важливо, щоб зміни відбувалися паралельно в кількох регуляторних актах, щоб не було правової колізії.
Добре також те, що закон наголошує на веденні електронного реєстру. Проте ми досі не порахували, скільки в нас музеїв. За версією Мінкульту, в нас є понад 600, а за версією 2016 року, в нас їх було понад 2000. Очевидно, що частина залишилася на окупованих територіях. проте ми маємо зрозуміти, скільки в нас музеїв і чи оберігаємо ми винятково музеї, які підпорядковані Міністерству культури. Є ще музеї, які підпорядковуються Академії наук. І цей закон їхню долю не вирішує.
Дуже важливим є запровадження поняття спеціалізованих сховищ. Це безумовно дасть можливість будувати та облаштовувати такі сховища і займатися там не лише збереженням, а й дослідженням та реставрацією. Цей закон дозволяє залучати приватних реставраторів, яких нам дуже бракує. Це суттєво розширює ринок надання реставраційних послуг.
.jpg)
Ольга Сагайдак. Фото: Коаліція дієвців культури
Закони в сфері культури вкрай рідко заслуховуються та приймаються Верховною Радою. Вони завжди не на часі, завжди є ургентні потреби. Тому ми розуміємо, якщо цей закон буде прийнятий, то повернутися і доопрацювати щось буде вкрай непросто.
Ми звернули увагу на підсанкційних осіб, тих, у кого вилучається майно. Варто згадати кейс колекції Медведчука, до якого Коаліція привертала увагу. Твори музейного рівня АРМА виставила на аукціон Прозоро і ми мали ризик, що фактично за копійки ця колекція розійдеться в приватні руки або навіть до друзів Медведчука. Цей процес вчасно зупинили. Колекція залишилася в музейному фонді. Твори мистецтва, конфісковані за рішенням суду, мусять наповнювати наші музейні фонди, які наразі зазнали суттєвих втрат.
Тут дуже важливі підзаконні акти, які з’являться. Важливо, хто прийматиме рішення, що є цінністю, а що є просто сувенірною продукцією, яка не є творами мистецтва тощо. Доведеться створювати фахові комісії. Дуже чутливим моментом є рішення про експертизу ділянок під забудову. Тут суттєво зменшилася роль Інституту археології. Не зрозуміло, чому вводяться певні інновації і відповідальність перекладається на Кабмін. З одного боку рівень уваги начебто вищий, а з іншого боку зменшується експертність. Є великий ризик, що десятки тисяч археологічних ділянок будуть поза увагою експертного середовища. Це потребує більш детальних обговорень, які ці норми будуть працювати.
Дуже чутливим моментом також є майно релігійних організацій. З одного боку, зрозумілий запит на те, щоб забрати майно у московської церкви. З іншого боку, маємо дуже коротке формулювання. Незрозумілі підстави і як це буде робитися. Про релігійні організації мав би бути окремий закон, який врегульовує багато чутливих понять.
Ми також звернули увагу на дуже важливу зміну, яка начебто розблоковує конкурси на очільників культурних інституцій. Ці конкурси не проводилися вже дуже давно. Закон про конкурси вводив норму, що кожні 4 роки має проводитися конкурс. Мають приходити нові керівники зі своїми стратегіями. Відтак ми маємо суттєву інституційну кризу. Наказ Мінрегіону напряму називає Київ, Одесу, Харків тими містами, де власне відбувалися бойові дії. а цей закон говорить, що саме там конкурси можуть не проводитися, а мають проводитися лише через рік після скасування цього статусу. Проте найбільша кількість інституцій розташована у великих містах і це означає, що ці дві норми входять між собою в конфлікт.
