Ілюстративне фото: facebook/agency.for.restoration
"Маємо те, що маємо"
Від початку року в Україні відновили майже 9 млн м² дорожнього покриття на автошляхах державного значення, повідомив віцепрем'єр-міністр з відновлення – міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба. Наскільки вагомі ці цифри для країни і як ви оціните нинішній стан доріг, їхню зруйнованість і відновлення?
Не хочу згадувати відому приказку відомого політика, але "маємо те, що маємо". Безумовно, ті величезні обсяги недофінансування доріг, які ми мали протягом 2022-2025 років, зрозумілі. Тобто зрозумілі їх причини, але зрозумілі і їхні наслідки. Це призвело до того, що по цілій низці головних транспортних магістралей в нас були надзвичайно сильні пошкодження. Це стосується і траси Київ-Чоп, зокрема, на ділянці біля Житомира-Коростишива, і траси Київ-Одеса. Я не буду повторювати усі напрямки, тому що ці історії всі бачили в інтернеті і вже є спеціалізовані карті, які показують пошкодження. Але з огляду на те, що це стало проблемою в цілому для мобільності на вказаних трасах і з огляду на те, що обсяги фінансування все ще залишаються критично недостатнім для проведення ремонту, я вважаю, що з завданням відновлення руху на основних транзитних міжобласних магістралях відповідна Агенція плюс-мінус справилась. Причому, як на мене, досить непогано, якщо дивитися на нинішні умови. Принаймні на зазначених мною ділянках і на ділянках, які стосуються безпосередньо міжміських трас, таких великих проблем, як на початку року, вже не спостерігається.
"Завдання принаймні критичного відновлення є виконаним"
Безумовно, залишилось ще дуже багато пошкоджених ділянок, особливо це стосується Києва, інших міст. Але нам потрібно розуміти, що в містах дороги переважно перебувають на балансі місцевих адміністрацій. Тут питання потрібно ставити до них. Я не хочу зараз влазити у велику політичну гру, яка відбувається між Києвом і центральною владою, там не дуже прості відносини, але тут просто потрібно розуміти, хто за що відповідає. Тому, на мою думку, завдання принаймні критичного відновлення є виконаним. Наскільки мені відомо, прем'єрка ставила завдання зробити це до червня. Вони справилися навіть із певним пришвидшенням темпу. Звичайно, я з вами погоджуюсь щодо того, що ці "віртуальні кілометри", які звучать у промовах, дуже складно часом відчути. Але все-таки, якщо дивитися на кількість звернень і загалом на площі ремонтів, про які відзвітовано, то ситуація певною мірою поліпшилася. Але ми маємо розуміти, що це просто латання дірок, це просто невеликий короткочасний захід.
"Для складних ремонтів потрібно у рази більше коштів, ніж ми маємо сьогодні"
У дорожньому будівництві багато залежить від якості виконання робіт, технологій і матеріалів, які використовуються. У нас перевіряється якість на цьому етапі ремонтів і що, якщо через деякий час ці латки знову почнуть злізати?
Дійсно, ямковий ремонт – це далеко не оптимальна технологія. Хоча, якщо його проводити нормально зі збереженням технологічних вимог, які є до відповідних матеріалів, то той період, на який ми розраховуємо, але це рік-два максимум при ямковому ремонті, він має вистояти. Якщо це не відбувається, то відповідні служби мають ставити питання до підрядників. Я розумію, що це процес непростий, але насправді він є і відбувається. Для складних ремонтів, а це зазвичай демонтаж верхнього покриття, і це потрібно робити на цілій низці ділянок, де ямкового ремонту просто недостатньо, потрібно у рази більше коштів, ніж ми маємо сьогодні. Тому я й сказав, що ми закрили питання коротко і тактично, але принципово ми його не вирішили. Звичайно, я думаю ви знаєте, що всі дороги, які будуються по нові або по глибокій модернізації, мають відповідні гарантійні строки, протягом яких вони мають бути в належному стані. І якщо цього не відбувається, то відповідна Державна агенція звертається до виконавців, які зобов'язані відновити пошкодження за власний кошт. Тут просто інше питання – якщо ми недофінансовуємо експлуатацію і підтримання, то дуже часто складно вияснити, хто в цьому винний.
"Ефект доміно"
До речі, а коли реакція відбувається — коли проводиться якась інспекція чи коли соцмережі вибухають відео і фото?
Це дуже часто працює як ефект доміно. Спочатку тригером є звернення в соцмережах або прямі звернення до відповідних автомобільних служб та Агенцій, після чого вони вже змушені реагувати на звернення. На мою думку, суспільна активність тут дійсно дуже важлива.
"Проблема виконавців"
Часто трапляються історії, коли дорога закінчується на стику областей. Перетинаєш межу з однієї області в іншу і асфальту на цьому напрямку немає. Цього взагалі можна уникнути?
Звісно, можна. Але тут потрібно розуміти, що є ще проблема виконавців, від неї теж нікуди не дінешся. Це дуже часто відбувається, особливо в містах. Коли ти їдеш по дорозі, наприклад, яка будувалася навіть в рамках "Великого будівництва" в період 2020-2021 років, і вона ще плюс-мінус стоїть, ти в'їжджаєш в місто, а там просто жар, ходова відвалюється. І таких прикладів дуже багато. Звичайно, має бути координація. Але в ситуації, коли немає фінансування або воно неналежне, то іноді все переходить в якусь індульгенцію. Тобто один керівник намагається зробити все, що може, виходячи з наявних ресурсів, а інший каже: "Ну, немає грошей". Тому крім звернень громадськості, на жаль, у нас зараз дуже небагато механізмів для того, щоб напряму на це впливати.
Сергій Вовк. Фото: facebook/ChamberUkraine
"Для відновлення потрібно задіювати зовсім інші механізми"
Що ми матимемо до осені, якщо ці темпи ремонтів екстраполювати на найближчі місяці? І чи не отримаємо ми в результаті наступної весни ситуацію ще гіршу, ніж була?
Мені складно дати комплексну відповідь по всій державі. Коротка відповідь – безумовно, цього недостатньо. Але відповідна зміна підходу вже спостерігається. Тобто, ми побачили, що це не працює у випадку, коли просто відкладати все на майбутнє. Я вважаю, якщо запрацює Дорожній фонд, якщо задекларовані темпи робіт будуть підтримуватись, то ми не призведемо до тих критичних пошкоджень, які були на початку року. Для відновлення потрібно задіювати зовсім інші механізми – і приватне партнерство, і залучення місцевих громад, і місцевий бізнес.
Я правильно розумію, що якщо це дорога загальнодержавного значення і вона пролягає через якусь громаду, то цій громаді пощастило? Інші ж мають лише локальні дороги і їх утримання лягає фактично лише на їхні плечі, так?
Плюс-мінус так. Але навіть якщо дорога, яка перебуває на балансі держави, проходить через населений пункт, то за дороги в населеному пункті відповідає локальна громада. І дуже часто виходить так, що стан дороги між містами в рази кращий, ніж стан дороги в самому місті. Наприклад, місто Любар. Там побудована дорога Київ-Житомир-Хмельницький-Чернівці. Вона значною мірою була готова, десь на 80%, але в цьому місті вона просто в критичному стані через те, що місцевої влади немає коштів для її ремонту. Тому є те, що є. Складна ситуація ще й тому, що після того, як ми відійшли від децентралізації, місцеві громади почали недоотримувати ті податкові надходження, які вони раніше могли направляти на ремонти доріг і бути активнішими. Тут дуже складна проблема.
"Якби не війна, то ми б уже точно мали дороги не гірші, ніж східноєвропейські"
Якось не зовсім справедливо виходить.
Абсолютно несправедливо. Але водночас потрібно розуміти, в який час ми живемо. На жаль, війна дійсно накладає дуже значні обмеження. Можна багато говорити про "Велике будівництво" і там дійсно було дуже багато зловживань, дуже часто ціни не відповідали, але потрібно врахувати, що тоді ми справді вибудували систему. І якби не війна і все було так, як йшло в 2020-21-му роках, то на даний час ми б уже точно мали дороги не гірші, ніж східноєвропейські.
