Фото: Facebook-сторінка Jamala
Коли ми разом – і в горі, і в радості – ми велика сила, це правда
Символічно, що в сьогодняшньому нашому ефірі – Джамала. Тому що рівно 10 років тому – 14 травня 2016-го – Джамала перемогла у Швеції на Євробаченні-2016 із фантастичною піснею "1944". І до цього часу неможливо без сліз, без мурашок слухати цю пісню. Той виступ був настільки заворожуючим, настільки потужнішим, що й досі стоїть перед очима. Вперше в історії на сцені Євробачення пролунала пісня кримськотатарською мовою, вперше піднімалась така важка тема. Тоді ця перемога була так потрібна Україні – і Джамала впоралася з цією місією як українська діва, наша гордість і краса на всі 100%... Доброго раночку нашим дівам!
Добрий ранок! А можна я буду вас включати кожного ранку? (сміється) Щоб починати день з таких приємних слів!
Ми можемо тобі записати!
Мені це дуже приємно, особливо переживаючи знову Євробачення – зараз вже в якості підтримки. Для мене це, знаєте, такі спогади найприємніші. І складно, і боляче. Але з тим я розуміла, яке це щастя, коли вся країна об'єднується. Всі радіють, всі святкують – незалежно, є вони фанами Євробачення чи ні. Важливо те, що дійсно всі в один момент якось об'єдналися. І мені так хочеться, щоб саме цей настрій, саме цей тон зберігся з нами на роки. Коли ми разом – і в горі, і в радості – ми велика сила, це правда. І тим паче зараз, коли знову лунають погані новини з дому.
Зараз я в Відні, і вчора було важко налаштуватися, знайти якісь правильні слова для Віки Лелеки (14 травня у Києві в результаті обстрілу російськими ракетами загинуло 24 людини, – прим. ред.). Це дійсно непросто. Коли я постійно порівнюю конкурс Євробачення зі спортом, – як налаштовує боксера тренер перед рінгом, або як олімпійців тренери налаштовують, – це дуже подібна історія. Розумієте, що артист на сцені – це сума того, що ми з вами відчуваємо. Ми відповідальні за настрій LELEKA сьогодні. Це все, що відбувається навколо неї: новини, настрій в соцмережах, коментарі, все інше. І оце все впливає дуже на людину, яка в даному випадку виходить з нашим прапором і представляє всіх нас. Це дуже відповідально. Одночасно з цим треба не втратити цю щирість і органічність – тобто, не робити вигляд, що нічого не сталося. А донести цей настрій.
До речі, про відчуття цього року. Відчувається відсутність таких сильних гравців, як Ірландія, Ісландія чи Іспанія, які відмовилася цього року від участі у Євробаченні?
О, тааак! Можу сказати точно, що відчувається прям в настрої і в самому Євробаченні. В мене були трохи завищені очікування, якщо чесно. Взагалі, Євробаченню 70 років. Я думала: "о, вони зараз щось мають ну такеее зробити!" І тут справа навіть не в шоу. Тут кожна країна, звичайно, привносить свій менталитет. І те, що ми бачимо до 70-ти річчя, це дуже подібно. При всій повазі до саме австрійського менталитету – але як вони кажуть: "ну, ми любимо оперу!", розумієте? І це дуже відчувається, що вони люблять оперу (сміється). Ті ж такі Ліверпуль чи Стокгольм були фанатично євробаченськими в гарному сенсі того слова.
І, звичайно, відсутність таких сильних гравців дається взнаки. Мені завжди Нідерланди були супермузичними, Ісландія – завжди "вау!", Іспанія – це завжди експресія тощо. Коротше, цього не вистачає. Мені особисто точно, я це бачу.
Ну, тоді в оперний Відень Віка Лелека точно вписалась ідеально зі своїми композиторськими та вокальними здібностями!
Так, так, так! Тому що, знаєте, вона ж не співає оперу. Чому я на цьому акцентую – тому що є дуже багато виконавців, які використовують цей перехід з поп-співу на оперний – ми чуємо їх знову і знову. Так само і Джері Хейл демонструвала це на Нацвідборі. Тож для мене це такий досить трендовий і розповсюджений хід зараз. Просто через номер ми його чуємо.
А LELEKA в тому-то і відрізняється, що в неї все ж таки музика мистецька, тонка – як кришталева. З початком, наростанням і кульмінацією – і ця вся драматургія дуже заворожує. Звичайно, всі одержимі цим вокалізом, переходом на верхню ноту: чи візьме, чи не візьме? Це вона не ноту тягне, вона співає вокаліз, а в кінці в неї складна висока нота – якщо не помиляюсь, це сі бімоль…
І там їй мало дихання залишається вийти на таку висоту…
Головна складність цього вокалізу – що окрім того, що ти співаєш його на одному диханні, – ще в кінці "застовбити", як би то кажуть, цю верхню ноту, зробити її міцною. Ось в цьому і є головна складність цього вокалізу. Але ви знаєте, що це і є хук. Це те, чого чекаєш весь виступ. Це і є хук LELEKA. Навіть не сам вокаліз, а те, що ви за цим слідкуєте і кажете: "о Боже, чи візьме вона ноту?".
Тобто в неї така багатошарова історія в номері. Все тонко спочатку. І сенс дуже змістовний. Це дуже класно.
Дякуємо тобі, що вийшла до нас в ефір! Ми тебе любимо слухати і ти завжди класно говориш. Ми хочемо побажати всій команді гарного виступу. І, повертаючись до подій 10-річної давнини – щоб нарешті ми не співали про війну і геноцид наших народів, а дійшли до того часу, коли ми співатимемо про щастя, про любов, про кохання. Бажаємо вам успіхів у Відні, всіх обіймаємо!
Дякую, обіймаю всіх!
