Ілюстративне фото з відкритих джерел
Люди старше 50 років стають бажаними кандидатами на ринку праці
Уряд запускає національну програму дорослого стажування "Досвід має значення". Кадровий дефіцит в Україні наростає вже кілька років. Чому лише зараз запускають цю програму? І чому саме ця вікова група?
Так, це запізно. Проте краще пізно, ніж ніколи. Проблема вікової дискримінації особливо на ринку праці існувала ще задовго до війни. Людина після 50 років в Україні фактично ставала небажаним кандидатом для більшості роботодавців. Війна загострила цю ситуацію до критичної точки. Мобілізація, міграція і як наслідок зменшення населення – все це однозначно вдарило по пропозиції на ринку праці. Роботодавці зараз змушені переглядати свої упередження, тому що альтернативи немає. Відтак люди старше 50 років стають бажаними кандидатами на ринку праці.
3 місяці навчання для осучаснення своїх знань
75% українських компаній заявляють про нестачу працівників. Водночас мільйони людей залишаються поза ринком праці. Як програма уряду намагатиметься закрити цей розрив? Чи достатньо трьох місяців навчання, щоб кардинально змінити ситуацію?
Фішка програми в тому, що людина сама зможе обрати, в якому напрямку вона би хотіла працювати. Напевне це буде місце роботи, яке пов’язане з її колишньою роботою. Перевчатися досить складно. Для людини, яка 20 років пропрацювала в одній сфері, добре знає свою справу цілком достатньо буде 3 місяців, щоб осучаснити свої знання. Тут не йдеться про якусь перекваліфікацію з нуля. Ринок праці не стоїть на місці. Він дуже динамічний. Тут потрібно іти в ногу з часом. 10 днів стажування – це можливість для роботодавця, який зможе глибше побачити людину в роботі, а не на папері. Тому вікові судження можуть залишитися поза рамками. Все залежатиме від того, чи зможуть центри зайнятості забезпечити реальне корисне навчання, а не формальне.
Ми або працюємо в стратегії повернення мігрантів, або все ж таки готові приймати іноземців. Економіка – це важливий фактор і тут не варто нехтувати демографічною ситуацією.
Система стане системою лише тоді, коли з’явиться єдиний кар’єрний супровід
Чи мають подібні урядові програми системну логіку? Чи це лише набір ініціатив без єдиної стратегії?
Частково системна логіка є. Держава визнає, що ринок праці має структурні бар’єри для різних груп. Якщо просто створити робочі місця, то цього буде недостатньо. Потрібен цілісний підхід для нової стратегії. Поки що цей набір паралельних ініціатив дещо розкиданий. Ми бачимо спільні бажання, однакову логіку, але немає єдиної точки входу. Тобто немає програми для людини, яка є одночасно і ВПО і має 52 роки. Теоретично вона попадає під кілька програм. Людина на практиці змушена самостійно розбиратися, куди їй іти. Система стане системою лише тоді, коли з’явиться єдиний кар’єрний супровід.
Програма зможе частково пом’якшити дефіцит кадрів
Мобілізація фактично вивела з ринку праці сотні тисяч чоловіків працездатного віку. Чи можуть подібні програми уряду компенсувати ці втрати?
Повністю не зможуть компенсувати навіть за найсміливішими підрахунками. Мобілізація вивела з ринку праці переважно чоловіків віком 25-45 років. А це найпродуктивніша вікова категорія. Залучення людей 50+ частково заповнить цю прогалину, але на жаль не еквівалентно. Йдеться про різні сектори, різну фізичну спроможність тощо. Реалістична оцінка програми зайнятості – недостатня. Проте вона зможе пом’якшити дефіцит у певних секторах.
Повернення залишається тільки індивідуальним рішенням, а не масовим
За різними оцінками за кордоном перебуває від 6 до 8 млн українців. Більшість з них це жінки працездатного віку. Чи має держава стратегію їхнього повернення на ринок праці?
Цілісної комплексної стратегії поки немає. Є окремі ініціативи: спрощення визнання іноземних кваліфікацій, програми повернення для окремих професій, різні комунікаційні кампанії тощо. Поки що повернення залишається тільки індивідуальним рішенням, а не масовим. Це результат державної політики.
Безпековий фактор завжди номер 1 в будь-якій демографічній стратегії
2,5 мільйони пенсіонерів одержують 3 тисячі гривень на місяць. У той же час в Польщі мінімальна зарплата складає 1100 євро. Хто сюди повернеться? Чи є в держави довгострокове бачення ринку праці в перспективі на 10-15 років?
Такого документа немає. Україна входила у війну з одним з найнижчих показників народжуваності в Європі. Війна тільки накрила цю кризу з новою силою. В нас поки що немає розуміння, що буде далі. Безпековий фактор завжди номер 1 в будь-якій демографічній стратегії.
