Ілюстративне фото: facebook/UjniyGOK
"Конституція і законодавство України визнають український народ власником українських надр"
У проєкті нового Цивільного кодексу є, зокрема, положення щодо надр, їх власності і здійснення контролю. Але спершу хотілось би почути ваші міркування щодо того, як взагалі так вийшло, що чого не торкнись у Цивільному кодексі, а звідти казна-що вилазить?
Цікаве запитання, але я би його переадресував юристу-цивілісту, якби він з нами був, оскільки я журналіст без юридичної освіти. Я останні 6 років пишу про користування надрами, тому не можу відповісти на ваше запитання.
А те, що новий Цивільний кодекс обіцяє надра народу, а контроль за ним передає державі. Тут не виникає колізії?
Із поміченого мною в тих редакціях двох проєктів Цивільного кодексу, можу сказати, що один з проєктів має взагалі косметичну згадку про надра, тільки раз в єдиній статті, яка змінює порядкову нумерацію статті в тексті Кодексу. У свіжішій редакції, якщо не помиляюся, від квітня йдеться про те, що справді надра хочуть визнати публічною річчю. Напевно, це і мається на увазі. Принаймні інших суттєвих згадок про надра в Цивільному кодексі я не помітив.
Насправді, для того, щоб громадяни України усвідомлювали себе власниками українських надр, варто просто відкрити Конституцію і прочитати 13-ту статтю, яка чітко говорить, що надра та інші природні ресурси в Україні є об'єктом власності українського народу. Те ж саме простежується в діючому Кодексі, в Кодексі про надра також. Тобто так, Конституція і законодавство України визнають український народ власником українських надр. Тут немає тла для дискусії – український народ власник чи ні. Об'єкти надр можуть надаватися в користування від імені українського народу. Розпоряджатися надрами і реалізовувати право українського народу, як власника надр, можуть центральні органи влади, а також органи місцевого самоврядування. Остання теза дуже важлива, тому що в цій частині Україна останнім часом інколи спотикається в питанні надання надр у користування, зокрема стратегічних об'єктів.
"Треба рахувати й кумулятивні ефекти від реалізації видобувних проєктів"
Якщо я правильно вас розумію, то старе законодавство і нова редакція Цивільного кодексу трошки по-різному про це говорять. І в частині місцевого самоврядування нашим слухачам, умовно, з Запоріжжя чи Миргорода, мені здається, абсолютно незрозуміло, де зв'язок між тим, що вони, як безпосередня частина українського народу, є власниками надр і тими людьми, які підписують дозволи на їх розробку.
Справді, важливе питання. Я на нього відповім так, що можливо ця б зв'язка була зрозумілішою, якби команда президента, зокрема, у Верховній Раді, не відклала на потім ту ідею, яка була озвучена, активно прокомунікована наприкінці 2021 – на початку 2022 років з "економічним паспортом українця". Навіть у Кодекс про надра було вписано, що громадяни України мають право на частку ренти, яка сплачується від користування надрами. Тоді цей зв'язок був би пряміший. Тоді кожен громадянин міг би собі порахувати, скільки він персонально отримує від користування надрами. Зараз цієї прямої зв'язки немає, однак вона є насправді, тому що за надані в користування надра держава отримує кошти. По-перше, від продажу спеціального дозволу на користування надрами, ці кошти йдуть до бюджету. По-друге, рента за користування надрами, яку сплачує надрокористувач, по суті, реалізовуючи прибутковий проєкт і сплачуючи державі за користування надрами, видобуваючи їх, переробляючи і продаючи продукцію з надр. По-третє, треба рахувати й кумулятивні ефекти від реалізації видобувних проєктів, які полягають у тому, що надрокористувачі, зазвичай своїм коштом або при підтримці держави чи місцевих громад, створюють об'єкти інфраструктури, працевлаштовують переважно мешканців громад, на території яких реалізуються видобувні проєкти. Тобто пряма історія, можливо, не завжди простежується і не всім є очевидною, однак насправді надра, як фундамент української економіки, – це пряме наповнення бюджетів. І державного, і місцевих також, бо частина від ренти спрямовується до місцевих бюджетів. Тобто, коли ми користуємося об'єктами державної чи комунальної інфраструктури, ми всі є споживачами тієї вигоди, яку держава чи громади отримують від користування надрами.
Володимир Бойко. Фото: nadra.info
В Україні видано понад 3 тисячі спецдозволів на користування надрами
Яка ситуація з володінням надрами у нас сьогодні? Вони всі в підпорядкуванні держави чи є і в приватній власності? Скільки відсотків і наскільки активно держава цим переймається? Які тенденції?
В Україні тисячі ділянок надр надані в користування. Йдеться про понад 3 тисячі дійсних спецдозволів на користування надрами, які станом на зараз видані. Частина з них надана державним компаніям. Наприклад, "Укргазвидобування" є найбільшою газовидобувною компанією. "Укрнафта" – нафтовидобувною. Крім них, державний сектор – безпосередньо державні компанії. Державні структурні підрозділи, наприклад, "Укрзалізниці" видобувають граніти, як будівельну сировину передусім для своїх потреб, а також для реалізації на ринку. Є ще колишні облавтодори або дочірні підприємства, які зараз перебувають під Агентством відновлення. У них теж є свої кар'єри. Також в нас є державна НАК "Надра України". Вона не така популярна, як "Нафтогаз" і не така велика за масштабами, обсягами дозволів та видобутку корисних копалин, однак в її підпорядкуванні є спецдозволи на користування родовищами титанових руд, нафтогазовими родовищами, а також руд золота в Закарпатті. Це, що стосується державного сектору.
Однак я повернуся до тези – власником надр є український народ, держава тільки надає їх у користування на певних умовах. Ці умови дуже регламентовані. Ви не можете просто взяти і почати копати корисні копалини, видобувати їх, переробляти. Ви маєте отримати спецдозвіл. Ви можете попросити державу, наприклад, виставити спецдозвіл на певну ділянку на аукціон. Прийти і купити з аукціону. Якщо ваш сусід або конкурент запропонує вищу ціну, то спецдозвіл на цю ділянку купить він. Інший варіант – коли держава пропонує стратегічні, складніші об'єкти для угод про розподіл продукції. Тоді Кабінет Міністрів України оголошує спеціальний конкурс і вже, на жаль, за зачиненими дверима, і тут є тло для певних маніпуляцій або підозр, уряд проводить конкурс на укладення угоди про розподіл продукції, яка укладається на 50 років, передбачає залучення інвесторів і реалізацію складних проєктів. Один з таких проєктів зараз готується до підписання – угода щодо літієвої ділянки "Добра" в Кіровоградській області.
"Корупційних ризиків у регулюванні галуззю стало значно менше"
А чим тут може допомогти новий Цивільний кодекс? Він якось змінить ситуацію, зокрема, в частині потенційних корупційних ризиків?
Система регулювання галузі змінилася і на мій особистий погляд, корупційних ризиків в регулюванні галуззю стало значно менше, ніж було раніше. Якщо говорити про Цивільний кодекс, то в одній з редакцій я звернув увагу на те, що надра пропонується визнати публічною річчю. А публічна річ…, хоч я не юрист, однак звертаю увагу на те, що публічні речі не перебувають у користуванні окремих осіб, а призначені для охорони інтересів держави, автономної Республіки Крим і територіальної громади. Про наслідки включення цієї норми нехай пояснять юристи слухачам, мені теж буде цікаво послухати. Я звертаю увагу, що в проєкті цієї норми закладено територіальні громади. Це дуже важлива річ. Це той потенційний камінь спотикання, через який українське суспільство ще не раз буде спотикатися. Раніше, умовно 10 років тому, надаючи надра в користування громади і області, наприклад, обласні ради мали право впливати на рішення щодо надання надр у користування. З ними ці питання погоджували. Після змін законодавства, які відбулися кілька років тому, з ними нічого не погоджують. Місцеві громади, обласні і районні ради виведені взагалі "за дужки" надання надр в користування.
"Наявність цієї норми обнадіює"
Тепер почнуть погоджувати?
Важко сказати, бо це лише Цивільний кодекс. З одного боку – це аж Цивільний кодекс, а з іншого – лише Цивільний кодекс, але гаразд, ця норма з'явиться. Чи означає це, що територіальні громади отримають більше прав? Ми будемо спостерігати, однак наявність цієї норми обнадіює, що принаймні їх не виводять далі "за дужки".
