Роман Ратушний. Фото з відкритих джерел
"Саме він верховодив і розробляв хитромудрі ризиковані плани"
Як формувалося покоління людей, які ще підлітками вийшли на Майдан? І що зробило можливим появу таких людей, як Роман Ратушний?
Це новітня історія України з усіма її плюсами та мінусами. Роман на Майдані був ще неповнолітнім. Він завжди був у компанії молодих людей, які здебільшого були старші за нього. Він там був єдиною дитиною. Проте ця дитина показувала видатні лідерські здібності. Саме він верховодив і розробляв хитромудрі ризиковані плани. Роман був доброю насіниною, яка потрапила у благодатний ґрунт у потрібний час у потрібному місці. Потім ця насінина дуже очікувано вистрілила і проросла. Після Революції гідності він не відійшов від громадської діяльності, а навпаки в неї увірвався з усім запалом.
"Для Романа було особистим і дуже важливим питання невідворотності покарання"
Наскільки складно в Україні залишатися принциповим роками?
Для Романа те, що відбувалося після Революції гідності, було особистим питанням. Для нього дуже болючим було саме питання покарання за злочини, вчинені протягом Євромайдану. Він був однією з жертв звірячого побиття "Беркутом". Тому для нього було особистим і дуже важливим питання невідворотності покарання. Роман діяв не лише як свідок і потерпілий. Він наполягав, щоб ці розслідування тривали і не згасали. Він став медійним обличчям цієї кампанії. Потім це дуже логічно привело його в політику, де він шукав самовираження та ефективні інструменти, як можна вплинути на майбутнє країни.
"Громада Протасу як ніколи потребує допомоги і уваги з боку всіх небайдужих киян"
Боротьба Романа за Протасів Яр у Києві вийшла за межі конфлікту довкола зеленої зони. Вона стала символом боротьби громади проти великих фінансових інтересів. Загроза забудови остаточно не зникла. Чому в Україні навіть після суспільного резонансу залишаються невирішеними такі питання?
Забудовники вирішили атакувати ділянку, де вже виросло дерево імені Романа Ратушного. Це не просто конфлікт між забудовником і громадою. Це великий ціннісний конфлікт. На такому рівні у нас зараз відбувається війна з Росією. Ця світоглядна війна насправді не закінчилася тим, що там створено заказник. Суди тривають. У забудовників філософія і стратегія виживання побудована на тому, що можна просто чекати, що "трупи твоїх ворогів пропливуть повз тебе". Саме тому громада Протасу як ніколи потребує допомоги і уваги з боку всіх небайдужих киян. Завтра ситуація може змінитися кардинально.
Протасів Яр. Фото: facebook/Захистимо Протасів Яр
"Маленький підрозділ Протасового Яру став основою для військового підрозділу"
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Роман не просто вступив до війська, а сформував підрозділ з людей, яких добре знав по своїй громадській діяльності. Захист Протасового Яру і захист держави стали частинами однієї боротьби. Як він сам пояснював цей зв’язок?
Це було дуже органічно. Він уже воював за державу. У них було все, окрім зброї. У перший день вторгнення Роман просто перемкнувся на один рівень вище. Його цікавило, де він може взяти зброю і спорядження для свого підрозділу. Маленький підрозділ Протасового Яру став основою для військового підрозділу, який отримав своє бойове хрещення в обороні Києва в 2022 році. Після цього Роман ухвалив свідоме рішення мобілізуватися, хоча він не мав жодних підстав цього робити. Він не був в оперативному резерві. (Роман Ратушний народився 5 липня 1997 року, тобто на час мобілізації йому не виповнилося 25 років – ред.). Для нього було важливо мобілізуватися і він шукав способи, як це можна зробити, щоб обійти бюрократичні перепони.
"Тільки історія може розсудити, хто залишається в ній. Роман залишається"
Роман досі не отримав державного звання Героя України, хоча відповідні петиції набирали необхідну кількість голосів. Чому виникає така різниця між суспільним визнанням і державною політикою пам’яті?
Для Романа питання звання Героя України не мало би принципового значення. Тільки історія може розсудити, хто залишається в ній. Роман залишається. Усе своє недовге життя він будував таким чином, щоб його дії продовжили його життя після його смерті. Роман не один такий. У нас тисячі героїв, про яких ми може й не знаємо.
Тарас Ратушний. Фото: facebook/taras.ratushnyy
Фестиваль "Протасів Яр" та стипендія імені Романа Ратушного
Як не допустити, щоб пам’ять про Романа звелася лише до меморіальних заходів?
Фестиваль "Протасів Яр" не є суто меморіальним заходом. У цьому його велика відмінність і радість. Це такий майданчик, де громада спілкується з іншими громадами. Вони всі обговорюють одне: як змінити Україну відповідно до цінностей і бачення тих, хто поклав за неї життя. Фестиваль "Протасів Яр" і є продовження прагнень Романа Ратушного і Василя Ратушного, який також загинув. Зараз фестиваль присвячений пам’яті обох братів. Так само вже четвертий рік успішно працює благодійний фонд імені Романа Ратушного, який в 2022 році започаткував стипендію для студентів, які виходять з проєктами соціальних змін і навчаються у одному з чотирьох ВНЗ, які беруть участь у цьому проєкті (УКУ, Національний університет імені Т. Г. Шевченка, НаУКМА та Харківський університет ім. Ярослава Мудрого). Річна стипендія дозволяє переможцю не витрачати свій час на заробіток, а дозволяє навпаки реалізувати ті проєкти соціальних змін, які він пропонує. Коло стипендіатів з кожним роком збільшується.
"Україна не може поступитися своїм майбутнім"
Родина Ратушних втратила на війні найдорожче – своїх синів. Що ця подвійна втрата говорить про ціну, яку українське суспільство платить за свою свободу?
Для мене це говорить лише одне – що відплата має бути. Україна не може поступитися своїм майбутнім. Ця війна триває понад 300 років. Коли ми в ній програємо, ми стаємо гарматним м’ясом для нашого ворога. Ми маємо бути готовими дати відсіч наступного разу.
