Ілюстративне фото: Олександр Рихлицький, 22 ОМБр
"Перекриття шляхів у Крим — це успіх, це надважливо"
Останнім часом з’явилося багато публікацій на кшталт того, що Україна не лише продовжує оборонятися, а й поступово змінює перебіг війни на свою користь. Колеги з Bloomberg, наприклад, зробили матеріал, в якому йдеться про те, що Україна отримала нову перевагу на полі бою та обмежила можливості Росії просуватися вперед. Проте я натрапив і на висловлювання Романа Костенка, секретаря комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, який сказав, що попри позитивні моменти, ситуація на фронті залишається складною. І додав, що важливо не входити в ейфорію. Хто зараз ближчий до істини?
Дуже слушні слова від пана Романа. Тому що на фронті ніколи не буде спокійно, не буде легко, там щодня помирають наші військові. І звісно, якщо порівнювати, то я не згоден із західними медіа, які інтерпретують більше в односторонньому напрямку. Якщо ми почали бити по логістиці у Крим, значить все, війну виграно. Якщо ми десь маємо синю зону, значить все, росіяни ламаються. Але необхідно завжди дивитися ширше, з холодним розумом і бачити позитив, насолоджуватися цим, радіти. Проте не входити в ейфорію, тому що моральна складова мусить бути в балансі. Якщо ми занадто сильно входимо в ейфорію, то забуваємо про щось погане. І коли ми про нього дізнаємося, то розчаровуємося.
Якщо говорити більш конкретно, то перекриття шляхів у Крим, ураження по важливих логістичних напрямках — це успіх, це надважливо. І якщо дивитися глибше, ми працюємо над цим вже дуже давно. Пам'ятаємо поодинокі, не дуже примітні, але ураження і звіти від наших військових по різних об'єктах протиповітряної оборони. Там перехопили якусь на ходу ППОшку, там уразили якісь склади, там ще щось. Це був початок усіх цих напрямків. Далі ми почали збільшувати технологічно свої можливості, свої відстані, контролювати залізницю. А потім перейшли вже до мостів, до безпосереднього руху логістики. І це все масштабується. Росіяни насправді можуть міст відновити, можуть понтонку покласти. Але сам ефект — ми показуємо, що ми контролюємо. У нас є вогневий контроль, і вони мають боятися й розуміти це. Однак паралельно із цим ми втрачаємо Костянтинівку. А це відкриває ворота на Слов’янськ і Краматорськ. Тому тут є позитив і негатив.
"У росіян немає активних, шалених темпів, однак є точкові успіхи"
Ви згадували на своєму каналі, що росіяни повністю провалили травень і найгірший приріст окупованої території починається із жовтня 2023-го, коли ворог розпочав стратегічно-наступальну операцію на більшості ділянок фронту. Тенденції травня зберігаються у червні?
Можна і так сказати. Тому що у них немає якихось особливо великих успіхів. Поки що у них є великі втрати, ми десь теж маємо перевагу, але не буду говорити, як і де. У них немає вже активних, шалених темпів, однак є точкові успіхи. Тобто це та ж сама Костянтинівка, в цілому Слов’янський відтинок, десь Лиман підтискають, Гуляйполе іде паритетно. Але я думаю, що в червні тенденція оцих провалів по завоюванню території дасть можливість у наступних місяцях продовжувати цю тенденцію для нас. Ми розвиваємо зараз мідлстрайк, побачимо, як вилізе боком перекриття цієї логістики, однак поки ще рано робити якісь висновки.
"Із такими темпами, як сьогодні, втрата Костянтинівки — це питання часу"
Чи можна сказати, що зараз росіяни перефокусувалися частково з Краматорсько-Слов'янської агломерації на Костянтинівку? Хоча, якщо пригадати, що відбувалося останнім часом на Лиманському напрямку, то вочевидь ця ділянка фронту залишається надважливою для потенційного наступу і на Слов'янськ, і на Краматорськ.
Якщо говорити про Слов'янськ і Краматорськ, то більшу увагу необхідно приділяти Костянтинівці. Вони зараз на неї активно тиснуть, підібралися до околиць міста і просочуються. По суті, росіяни почали її поглинання, ніби повторення сценарію Покоровська. Невідомо, як будуть розгортатися події, але можна сказати, що битва за Костянтинівку вже почалася. Вона набирає обертів і у нас там проблема. Із такими темпами, як сьогодні, втрата Костянтинівки — це питання часу. Якщо вони завоюють Костянтинівку, то відкриють собі ворота на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Далі їм необхідні ще одні ворота. Раніше вони це пробували робити через Лиман, однак там вдалося більш-менш стабілізувати ситуацію, хоча вони її підтискають. Зараз там будемо розбиратися, бо є фіксації вже безпосередньо у місті. Не всі хочуть розказувати правду, однак є DeepState, для того щоб дізнаватися. Але росіянам вже не обов'язково туди лізти, тому що після Сіверська у них відкривається ще один потенціал. І вони можуть до Слов'янська підібратися таким шляхом, якщо розкриють проблеми наших військових. Вони про них знають і просто надавлять туди. А перша проблема для наших бійців — це нестача людей. Тому що у нас, на жаль, досі пріоритет для штурмових підрозділів, і нормального розподілу та поповнення бригад немає. Тому командирам необхідно шукати будь-де ресурс, щоб тримати свої позиції.
"Проблема, про яку ми постійно говоримо — недосконалий процес переведення"
До речі, в одному з дописів ви розповідаєте, що до вас звернувся боєць з однієї бригади і зазначив, що половина особового складу пішла у СЗЧ через неадекватне ставлення командування. А решта — фарбує паркани і стриже газони. Яка подальша доля цього бійця та бригади? І чи було відлуння цієї історії десь на вищому рівні?
Це та проблема, про яку ми постійно говоримо і будемо говорити. Йдеться про недосконалий процес переведення, коли на багатьох рівнях вже погодили переведення, ніби історія мала б закриватися, але комбриг ставить палки в колеса, з різних причин. Наприклад, він вважає це якоюсь особистою образою чи ще щось. Навіть вже дійшло до того, що коли бійці, маючи великий бойовий досвід, просяться у бойові бригади на лінію зіткнення, там не відпускають, бо є якісь особистісні причини. Подзвонив генерал, домовився — і вже питання закрите. Тому бійці залишаються у цій вакханалії, і питання не вирішуються. Вище військове командування чим далі, тим більше починає дивувати у негативному аспекті. Бо начебто ми технологічно розвиваємося, Міністерство оборони ніби вже взялося за роботу, маємо результати, добираються адекватні командири до управління, а на стратегічному рівні у нас невідомо що.
"Успіхів більше, ніж раніше, завдяки розвиткові технологічних можливостей"
Пишуть, що російські окупанти на півдні змінюють логістичні маршрути і схеми постачання. Боєприпаси вони планують перевозити навіть цивільними легковиками, особовий склад — малими групами по другорядних дорогах. Що відбувається на півдні? Чи справді такі зміни відбулися у ворожому війську? Чи відчутні наслідки мідлстрайків вже зараз безпосередньо для окупанта на полі бою?
Десь відчутні, на локальному рівні. Ще зарано робити висновки, давайте почекаємо хоча б літо, подивимося, як воно буде для них. Коли вони будуть переходити у нові умови бойових дій, або, наприклад, коли досягнуть якихось своїх цілей і переходитимуть до інших, ось тоді ми побачимо, як зіграв мідлстрайк, як зіграла в цілому вся ця історія щодо їхніх ресурсів, постачань та бойових дій.
Стосовно півдня, у районі Гуляйполя у нас неприємна ситуація. Окупанти тиснуть, мають додаткові ресурси, підсилюються, мають просування. Якщо говорити про район Степногірська, то ми там маємо певні успіхи. Стало легше працювати завдяки злагодженій роботі наших військ, пілотів, зокрема. Якщо говорити більш глобально, про Крим, то поки невідомо, будемо ще бачити. Тенденція змінна. Маємо успіхи, їх більше, ніж раніше, завдяки розвиткові технологічних можливостей. Але не забуваймо, що ми воюємо проти сильного ворога, який теж має можливості та ресурси. Навіть оце безглузде використання і втрата людей — це все одно їхній ресурс.
Близько тижня тому почали з'являтися повідомлення, що нібито росіяни відступають із Кінбурнської коси. Що відомо про російські сили на цій косі, чим вона була важливою для росіян, коли вони її окупували, і що відбувається зараз?
Звісно, це місце відігравало певну роль у розміщенні систем протиповітряної оборони, РЕБ, контролю в цілому над місцевістю. І це давало свої певні результати. Перебувати там важко, зокрема із розвитком наших мідлстрайків, тому вони ухвалили певні рішення. Побачимо з часом, чи справді вони повністю звідти виходять. І побачимо, як воно змінить обстановку. За результатами, це просто зменшить в тому районі насиченість протиповітряної оборони. Але ці засоби просто будуть розміщені в іншому місці.
.jpg)
Роман Роман Погорілий. Фото з відкритих джерел
"Дрони знищують, стримують і складають основу бойових дій"
Що зі звичної зброї залишається потужним аргументом у нашій обороні? І що використовують росіяни? Чи доречно говорити, що переважна більшість операцій проводиться з використанням саме дронів?
Дрони, як не дивно, є найбільшою силою на полі бою. Це і фронтстрайки, тобто безпосередньо на полі бою, і мідлстрайки, які ми розвиваємо, і діпстрайки, які впливають більш стратегічно і глобально на війну. Не варто забувати, звісно, і про інші засоби, наприклад, про артилерію. Це засіб, який можна використати як альтернативну складову, що не потребує якихось сильних коригувань для погоди, як це необхідно дрону, хоча зараз переходимо в такі технології, де і погода не дуже впливає на польоти. Танки відходять на другу складову. Люди – це теж основна одиниця ведення бойових дій, яка потрібна, тому що дрон не займе позицію, не буде її утримувати, дрон – це як підсилення. Необхідно переглядати всю доктрину використання людей, бо піхотинці вже набирають зовсім інших якостей у плані застосування. І зараз дуже багато використань людей, на жаль, закінчуються втратами. А нам необхідно ці втрати зводити до мінімуму. Тому це треба переглядати, аналізувати, щоб ефективність використання піхотинця тільки зростала. Отже, з основного виділю, у першу чергу, дрони. Вони знищують, стримують і складають основу бойових дій.
"У нас паритет по FPV-дронах"
Що кажуть бійці? Яка ситуація з кількістю і точністю дронів? Чи дійсно ми зараз у паритеті з ворогом?
Якщо говорити про співвідношення, то по-різному. Я думаю, у нас паритет по FPV-дронах. Десь переважаємо, десь є ділянки, де переважають росіяни. Це залежить від того, як командир хоче і намагається забезпечити бригаду, як ідуть постачання, яка інтенсивність бою. Десь на ділянці можуть використовувати 100 дронів, а десь 1000. І це теж впливає на постачання, на бойові дії, на ресурси. Десь росіяни завезли 50 екіпажів "Рубікону", який розносить все просто в хлам, а десь діють їхні звичайні пілоти, що мають обмежений ресурс і працюють в одній динаміці. Тому — паритет є.
Ми можемо похвалитися тим, що переважаємо ворога у тій чи іншій мірі. Я думаю, діпстрайки у нас набагато масивніші та кращі, ніж у них. І нам є куди рости. Мідлстрайки мають перевагу, дуже велику. Ми зараз розвиваємо цей напрямок, нарощуємо його, і це буде відбуватися. Ми на це шукаємо ресурси, технологічно розвиваємося. А росіяни живуть в рутині, коли вони не створюють нового, а тільки покращують або просто намагаються виходити в об'єм. Тому у нас є шанс тут швидко перевершити ворога, якщо на це будуть ресурси і політична воля. Фронтстрайк, безпосередньо FPV-дрони — тут, я вважаю, у нас більш-менш паритет.
"Зараз ми можемо працювати масштабніше"
Напередодні ми спілкувалися із Дмитром Плетенчуком, речником ВМС, і згадували заяву командувача СБС пана Бровді про намір ізолювати тимчасово окупований Крим. На вашу думку, наскільки Україна близька до цієї мети, якщо оцінювати ситуацію у тимчасово окупованому Криму станом на сьогодні? Пан Плетенчук сказав: "Зараз ми говоримо про вишеньку на тортику. Я не хочу казати, що це завершальна стадія, щоб зайвий раз не давати зайвих надій, але це далеко не перша фаза наших дій".
Враховуючи останні слова "не перша фаза наших дій", це саме те, про що я говорив. Ці дії почалися дуже давно. Їх не всі бачили, не всі розуміли, але звичайне ураження якогось засобу ППО тощо – це вже була підготовка, підґрунтя сьогоднішніх дій. Зараз ми можемо працювати масштабніше. Ми вже перейшли на мости, на залізницю, на будь-яке пересування. І дійсно — це тільки початок. Однак війна показує, що не варто поспішати. Зараз побачимо, як наслідками вилізе те, що вже зроблено, які кроки будуть від Сил оборони в подальшому, чи зможемо ми зберігати ту інтенсивність по ураженнях, щоб збільшувати шкоду для ворога. Які дії буде робити ворог – будувати по-новому логістику, якось відповідати, щось альтернативне робити для нашої шкоди, і ми змушені будемо направити ресурси на інше. Усе відносно, тому мусимо дивитися по фактажу.
А фактаж такий. Почали приносити неприємні наслідки, почали оцю блокаду Криму, починаємо розвивати вогневий контроль усіх ворожих пересувань, а далі вже будемо дивитися, які наслідки стануться для них і для нас у майбутньому.
