Бойова робота M142 HIMARS. Фото: facebook/147oabrDSHV
"Війна, на жаль, – двигун прогресу"
Відбулося 35-те засідання в форматі "Рамштайн". Маємо чимало конкретики щодо ракет, озброєнню, допомозі в інших сферах. Також відбулося підписання угоди між Німеччиною та Україною, яка відкриває шлях до спільної розробки нової системи протиповітряної оборони для збиття балістики. Наскільки це близька перспектива для нас і що вона означатиме — буде якийсь паралельний конструкт у підсиленні нашої оборони чи щось абсолютно нове і, можливо, принципова заміна Patriot?
Ні, про щось нове, що може бути заміною Patriot мова не йде. Йдеться про те, щоб отримати певну суб'єктність і незалежність з точки зору кількості ракет, які можемо виробляти спільно з Німеччиною для закриття українського неба. Тому що зараз найдосконаліша система ППО оборони, яка може протидіяти балістиці – це Patriot. Якщо говорити про їхню складову ефективності, технічної будови та налаштувань програмного забезпечення тих установок, які були в 23-му році і 26-му – це зовсім різні установки з точки зору ефективності. Тому що війна, на жаль, – це двигун прогресу. І західне озброєння, яке працює на теренах України, так чи інакше проходить низку модернізацій та покращення.
"Це дуже добра ініціатива"
Але для того, щоб ми були в безпеці… Ідеального ППО не буває, але безпека може бути на максимально високому рівні. Для цього необхідно мати не тільки певну кількість пускових установок, а й ракет. Зараз склалась така ситуація, що через конфлікт в Ірані, ракети майже закінчилися в світі в тій кількості, яка була б легкодоступна для широкого загалу, зокрема, для України. І тому отримання кожної ракети – це "танці з бубном", я по-іншому сказати не можу. Це титанічна робота президента України, міністра оборони, відповідальних осіб, які шукають ці ракети по світу. Коли ж ми починаємо виготовляти своє в співпраці з Німеччиною, то ми, по-перше, отримуємо альтернативу. Завжди краще мати два засоби, ніж один. По-друге, ми отримуємо суб'єктність виготовлення. Тобто пріоритетно ми будемо робити для себе, а потім для когось, навіть для того, з ким у нас є спільне виробництво. І Німеччина зацікавлена в тому, щоб подібні засоби максимально ефективно себе показали на полі бою в Україні. Бо немає кращої рекламації в світі, ніж застосування в бойових умовах, тим паче для збиття російських ракет. Це дуже добра ініціатива.
35-те засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі "Рамштайн". Фото: president.gov.ua
"Усе, що може бити вглиб РФ, воліє бути в тиші"
Велика Британія оголосила новий пакет допомоги на 725 млн фунтів стерлінгів і там є цікава цифра – 150 тисяч безпілотників, плюс 350 ракет та радарів ППО до кінця року. Це кому приготуватися до пропущених – Москві чи це безпілотники, які на нашій території працюватимуть?
Це комплекс заходів. Це як фронт-страйки, так і мідл-стрейки. Тобто це дрони, які працюють на передній лінії бойового зіткнення, і це дрони, які працюють на глибині 50-70 км. І, звісно, все що стратегічного рівня, ми залишаємо за дужками, тому що це окрема історія політичних взаємовідносин. Усе, що може бити вглиб Російської Федерації, має і воліє бути в тиші, за винятком тих речей, які неможливо сховати. Наприклад, ракети Storm Shadow чи Tomahawk ніяк не приховаєш, якщо ти їх застосував по території РФ. Складно видати їх за свою ракету. Тому Україна активно рухається в розробці своїх крилатих і балістичних ракет.
Що стосується загалом країн-партнерів. Вони теж роблять усе, виходячи в першу чергу зі своїх національних інтересів. Досить часто ми зіштовхуємося з тим, що умовою для отримання фінансово-економічного ресурсу є, наприклад, те, що комплектуючі для дронів мають бути на 75% європейськими або конкретної країни. Тоді, мовляв, ви можете отримати кошти. Або ви маєте отримати гроші, проте в нас буде право доступу до того, як засіб працює на полі бою. І так далі. Тобто кожна країна, даючи гроші, намагається витягнути для себе максимально корисної інформації для того, щоб бути суб'єктною і незалежною в частині озброєння. А стати такою можна лише тоді, коли ти розумієш реальні тенденції на полі бою і що працює, а що ні. Тому українська сторона максимально жонглює так, щоб не дати зайвого, але щоб в максимальному конструктиві з партнерами мати можливість залучати додатково фінансово-економічний ресурс, роблячи акцент, і це дуже важливо, на власне виробництво. Тобто по кожному долару, по кожному фунту стерлінгів, по кожному євро йде значна робота для того, щоб мати можливість в першу чергу вкластися в українського виробника, задіявши технології наших партнерів. Тому що озброєння – це суб'єктність.
Юрій Федоренко. Фото: facebook/fedorenkoyurii
"Україні буде чим воювати"
Президент Володимир Зеленський говорить, що "якщо горітиме Україна, то горітиме і Москва". Час припиняти агресію. І Москва справді останніми днями в диму і полум'ї. Наскільки вся ця картина може бути продовжена, якої відповіді можна очікувати від Москви, яка вже погрожує різними епітетами, і що загалом можна сказати про їхню ППО, яка навіть столицю РФ не може захистити?
Спробую відповідати коротко, але дуже прошу вслухатись у тези. Перше – ідеальної системи ППО не буває. Друге – територія РФ надзвичайно велика за розмірами. Вони не можуть закрити всі свої стратегічно важливі об'єкти. Третє – пріоритетність закриття об'єктів. Путін кинув своє ППО на фронт, щоб прикрити війська, які ведуть наступальні дії, а також закрив дачі своїх чиновників, міністрів і генералів, поступившись стратегічними об'єктами.
Наступне. Ми маємо говорити не тільки про досконалість чи недосконалість російської ППО. Ми маємо говорити про українські безпілотники, про технології, про модернізацію. Тобто ми досягли можливості прицільно і точно досягати різних цілей. Москва – це недалеко. За лінією державного кордону там 500+ км. А ми залітаємо в глибину РФ на 2+ тис км. Це свідчить про постійний технологічний розвиток всередині нашої держави.
Наступне. У нас є гроші. І ви бачите зараз, що відбувається під час комунікації президента України з партнерами. Тобто звідти прийде ще значна кількість грошей на українське озброєння та технології і озброєння наших партнерів. Тобто Україні буде чим воювати. І Україні буде за що воювати, маю на увазі фінансово-економічний ресурс. Бо з точки зору за що ми воюємо, то тут абсолютно очевидно – ми виборюємо право жити на своїй Богом даній землі. Росія нас прагне знищити.
"Своя балістика — додатковий крок до перелому подій на користь України"
Наступна теза. Удари у відповідь, про що каже Путін, – це елемент пропаганди. Що мається на увазі? Жодним чином удари України по території РФ не корелюються з тим, що Росія б'є по нас. Тобто, якщо б Україна не била по території Росії, то вони б все одно нас били "Шахедами", крилатими і балістичними ракетами. Підтвердження моїх слів – згадайте 22-23-й рік. Коли українська держава не мала дальнього плеча ураження, в нас не було масового впливу на територію РФ, по наших містах летить 22-й, 23-й, 24-й, 25-й, 26-й рік і Росія тільки нарощує спроможності щодо кількості пусків. Тож кореляція ударів України по території РФ і ударів Росії по Україні пов'язана тільки тим, що якщо б Україна не била по території Росії, то удари, які б Росія могла зробити по Україні, були б частішими і масованішими. Вони б кожні три дні закидали по декілька тисяч безпілотників і кожні три дні могли б запускати сотні крилатих ракет і десятки балістичних. У зв'язку з тим, що Україна б'є в глибину РФ, повертаючи війну туди, звідки вона до нас прийшла, Росія втрачає гроші, не може продавати нафтопродукти і зараз вимушена бензин привозити з-за кордону. Це крах. Тобто війна – це про гроші. Коли горить основний інструмент здобуття грошей РФ – нафта, їм перестає вистачати грошей на закупівлю комплектуючих, сировини тощо, з яких вони виробляють озброєння. І Україна б'є по об'єктах військового призначення, які виготовляють вузли, агрегати, збирають готову військову продукцію. Україна б'є по складах, де зберігається ця військова продукція. І це все горить дуже рясно. У випадку, якщо б ми не працювали по території РФ, то вплив на нас був би шалений. Тому ми мусимо працювати по території Росії і нарощувати наші спроможності. Ми всі чекаємо українську балістику, яка буде однією з надзвичайно важливих складових, які вплинуть в моменті перелому подій. Тому що своя балістика – це додатковий крок до перелому подій на користь української держави. І ми маємо сказати, що Росія битиме в будь-якому випадку доти, доки зможе це зробити. Так, я розумію, що всі вже втомилися за 4,5 роки, але треба в собі знайти мужність і хоробрість, треба знайти в собі волю і сили, яка точно у нас є, і коли лунає повітряна тривога, йти до укриттів. Ми мусимо вижити в цій війні.
Московський НПЗ після атаки дронів. Скриншот із відео
"Переворот на території Росії можливий, але для цього ми маємо їх дотиснути"
При продовженні таких кінетичних санкцій з боку України, чи можуть російські еліти зрештою почати тиснути на Путіна з приводу закінчення війни?
Зараз Росія всередині самого Кремля поділена на дві колони. Перша колона – проекономічний блок. Економісти кажуть про те, що навоювалися, досить. Економісти не просто звертають увагу, вони волають, мовляв, подивіться, економіка – це не маневрена штука. Не можна сьогодні впасти, а завтра швидко піднятися. Ми летимо у прірву. Ми будемо виводити Росію з цієї ситуації десятиліття. Якщо продовжувати війну, то це може призвести до повного економічного краху. Плюс Україна додатково додає прямих санкцій. Там постійно горить. А коли горить НПЗ чи будь-який інший об'єкт на території РФ, то це ж впливає й на іншу частину економіки – в Росію перестають інвестувати. Тому економічний блок вже волає.
Є інший блок – силовиків. Російські силовики зараз перебувають у повному достатку. У них є все – нагороди, визнання, потік грошей. Війна дає їм "двигун життя". Ці нікчеми нарешті почали почувати себе важливими. Але вояки не шарять, як потрібно правильно будувати Росію і що відбувається з економікою. Тому Путін, за моїм переконанням, загине не від української ракети чи безпілотника. Він загине від рук свого оточення, яке буде вимушене його ліквідувати і списати всі провали, тисячі смертей росіян і, звісно, українців на диктатора Путіна. Тому так, переворот на території Росії можливий, але для цього ми маємо їх дотиснути.
