Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Інга Станітє-Толочкєнє та Президент України Володимир Зеленський. Фото: Посольство Литовської Республіки в Україні
Війна і військові дії повертаються на територію агресора, і це правильна стратегія
Не можу не запитати вас про ту подію останніх днів — удари українських безпілотників по Москві. Раніше це уявлялося фантастикою і неможливим. Тим не менше, попри все це відбувається, і українці переживають просто період ейфорії. Чи можете сказати про свою реакцію? І якщо, можливо, спілкувалися з вашими колегами, послами інших країн, що вони говорять?
Україна та українці є справжнім джерелом натхнення і свободи для нас усіх. І останніми днями, коли ми бачимо ці світлини та відео з Москви, з Росії, вони показують, що такі дії України — це насправді правильна стратегія: війна і військові дії повертаються на територію Росії, на територію агресора. І для нас, литовців, так само є приємне, навіть солодке відчуття здобутку і досягнення, тому що Литва є країною, яка робить чималі внески в такі далекобійні удари по Росії. Це дає відчуття великого внеску, який ми робимо в цій справі. І, з іншого боку, для нас це так само вивчений урок або домашня робота про те, як може відбуватися справжнє протистояння.
Шановна пані посол, ви вже певний час перебуваєте в Україні. Чи можна запитати вас про ваше найсильніше особисте емоційне враження за час перебування в Києві? Як ви переносите повітряні тривоги?
Я не думаю, що те, що стосується тривог, — це найбільш сильне емоційне відчуття перебування в Україні. Звісно, людина звикає до тривог, звикає до певної небезпеки. Я тут проживаю вже деякий час зі своєю сім’єю, зі своїм чоловіком і донькою. Можна сказати, ми вже по-своєму пристосувалися до життя в Україні, але є ситуації, які є особливо небезпечними, і тут дуже важливо не нехтувати безпекою в такі моменти.
Є солодке відчуття свободи, яке об’єднує український та литовський народи
Литва — це країна, яка першою з членів НАТО перетнула омріяний показник у 5% валового внутрішнього продукту на фінансування сектору безпеки й оборони. Це сподобалося Дональду Трампу, 47-му президенту США, який постійно наголошує, що члени НАТО, країни Європи, мають дбати про свій захист і оборону самостійно. Тому ми вітаємо вас із подоланням цієї грандіозної цифри. Чому Литва так беззастережно підтримує Україну, проявляє рішучість, надає нові технології і ділиться військовими секретами?
Є таке солодке відчуття свободи, яке об’єднує наші народи. Але для Литви абсолютно чітко зрозуміло, що стоїть на кону тут, в Україні. І так само ми розуміємо, що безпека наших країн надзвичайно взаємопов’язана. Нещодавно я була в Луцьку, ми проводили зустріч до 600-річчя Луцького конгресу, коли князь Вітовт запросив тодішніх керівників Європи до конгресу. Тому я вірю, що в цьому є чимала історична логіка. Литовці як тоді, так і зараз, насамперед чітко усвідомлюють, яка роль України для Європи.
У сфері оборонної промисловості Литва має значний інтерес до співпраці з Україною, торгівля зросла на 4%
Російська війна проти України породжує виклики і для самої Литви. Наскільки Збройні сили Литви разом із НАТО готові до можливої агресії?
Я не думаю, що є хоч одна країна, яка може бути повністю готова до того, що може статися надалі, так само як це було і для України у 2022 році. Тому хочу зазначити, що ми вже робимо і докладаємо найбільших зусиль, щоб бути максимально готовими. У такій підготовці є кілька важливих речей: перше — підтримка України; друге — посилення тиску на Росію та Білорусь; третє — інвестування і збільшення оборонних зусиль у Литві та Балтійському регіоні загалом; четверте — навчання від України.
Буквально нещодавно ми провели другу зустріч міжурядових консультацій у Вільнюсі. Під час цих консультацій було ухвалено два важливі документи: резолюцію про цивільну готовність та безперервність роботи уряду в кризові або воєнні часи, а також загальну політичну декларацію про співпрацю.
Пані посол, як просувається робота коаліції з розмінування, яку очолює Литва? Які конкретні результати?
Насправді це велика проблема ще на багато років уперед. Але я дуже рада, що коаліція працює добре. Завдяки двосторонній і багатосторонній співпраці роботи членів коаліції вже зібрано близько 800 млн євро. За рахунок цих інвестицій закуповується спеціалізоване обладнання, наприклад, пікапи або особисті набори з розмінування, а також проводиться навчання фахівців з розмінування.
Чи розглядається питання відкриття в Україні литовських оборонно-безпекових кластерів?
Україна вже демонструє дива в плані технологій та інновацій. У сфері оборонної промисловості Литва має значний інтерес до співпраці з Україною. Якщо подивитися на обсяги торгівлі в цьому секторі, то вже видно зростання приблизно на 4%. І є кілька литовських компаній, які заснували дочірні компанії.
Литва послідовно реагує на кожен удар Росії
Чи є непорозуміння між Литвою і Україною щодо інцидентів із дронами, які можуть заходити в повітряний простір країн Балтії?
Я думаю, тут є повне розуміння того, звідки це походить. Ви не знайдете жодного політика чи представника уряду в Литві, який би не розумів, що це Росія перенаправляє ці дрони з їхнього першопочаткового курсу. Між нашими державами є чітка комунікація, і Литва отримує ранні попередження від України про можливі загрози. Для нас також важливо навчатися в України та посилювати власну протиповітряну оборону.
Під час останньої ракетної атаки був знищений дуже великий торговельний центр — супермаркет "Новус", який користується популярністю серед громадян України і має репутацію як торговельної мережі, так і дистриб’ютора. Чи збирається керівництво Литви робити демарші надзвичайному і повноважному послу Росії у Вільнюсі? Чи проявляє Литва послідовність і рішучість у питанні захисту своїх інвестицій?
У Вільнюсі немає російського посла ще з тих пір, як весь світ дізнався про жахи та звірства, які відбувалися в Бучі. Також дуже важливою обставиною є те, що литовське МЗС є надзвичайно послідовним у виявленні таких демаршів та нот протесту після кожного такого удару Росії по Україні.
І насправді тут не так важливо, хто є ціллю цих російських атак — чи це іноземні дипломати в Україні, чи представництва західних бізнесів, або просто мешканці України. Тут варто ставити питання: наскільки ефективним є виклик представників для вручення нот протесту і наскільки це змінить їхні заздалегідь заплановані курси атак. Але ми все одно твердо віримо, що є певна цінність і доцільність проведення таких заходів.
Литва — з Україною до перемоги та до повноправного членства в ЄС, цей шлях можна пройти до 2030 року
Ще кілька тижнів тому президент Зеленський говорив про те, що повний вступ України — це абсолютно повне, без варіантів, приєднання не в якості асоційованого члена, а повноправне членство України в Європейському Союзі. Після візиту в Україну єврокомісара Марти Кос це питання дещо відійшло на другий план, і складається враження, що тепер єдиний варіант — це покроковий вступ України. Які варіанти розглядає Литва?
Як завжди, Литва — з Україною до перемоги та до повноправного членства в ЄС. Тут я не можу цілком погодитися з вами в тому, що це лише поступовий процес вступу до ЄС. Насправді його можна вважати поступом. Тут уже варто зазначити, що буквально кілька днів тому Україна вже відкрила перший фундаментальний кластер під назвою "Основи", який є важливою частиною переговорного процесу. І вже в цьому часовому проміжку можна сказати, що ми повернулися на той нормальний, правильний шлях, який відповідає методології розширення ЄС. І так само ми сподіваємося, що вже цього липня відкриються решта п'ять кластерів. І, знову ж таки, Литва вважає, що зараз варто зосередитися на роботі для досягнення повноправного членства в ЄС. Що ж до поступового або якихось інших форматів членства, то тут важливо зазначити: ми ніколи не були прихильниками другосортних домовленостей або якихось інших креативних рішень у цій сфері.
Але так само дуже очевидно, що попереду ще дуже багато роботи. І ось що робить Литва: по-перше, ми допомагаємо Україні впроваджувати й імплементувати ті реформи, які необхідно реалізувати. Майже в кожному секторі державні інституції співпрацюють дуже плідно. І невипадково Литва очолює одну з програм ЄС, яка підтримує процес вступу України до ЄС. Ця програма називається Ukraine2EU ("Україна в ЄС"). Ми вже бачимо, що це восьме покоління такого роду програм, які підтримують вступ України до ЄС. І ми вже ухвалили для себе вольове рішення, що це остання програма такого роду, яка буде потрібна. Дивлячись на наш власний шлях вступу до ЄС, ми, можливо, дещо запізно на нього стали, але дуже швидко впроваджували всі необхідні реформи. Тому, озираючись на весь цей процес, ми твердо віримо і сподіваємося, що Україна зможе пройти його до 2030 року. Але, звісно, дуже багато залежатиме від темпів проведення реформ. І в цьому сенсі найважливішим буде саме кластер "Основи". Але водночас важливо продемонструвати наш спільний успіх у впровадженні реформ не лише у Брюсселі, а й в інших європейських столицях.
Антикорупційна архітектура вже дає результати, вікно можливостей відкрите саме зараз
Пані посол, як відомо, домашні завдання бувають різними. Серед найскладніших завдань для України називають перезавантаження судової влади й боротьбу з корупцією. Я думаю, ви знаєте як представниця литовської амбасади, що ця проблема дійсно серйозна. За всіма соціологічними опитуваннями абсолютна більшість українців вбачає в наявності корупції та в нерішучості влади демонструвати політичну волю для боротьби з цим явищем другу за значенням загрозу після повномасштабної російської війни. Що ви можете сказати з приводу цих питань і чи під силу Україні їх подолати?
Як зазвичай кажуть, якщо є воля, то все можливо. Такі настрої насправді є дуже чутливими практично в кожному сучасному суспільстві. Ми можемо бачити, що українське громадянське суспільство вже демонструє неприйняття певних дій з боку української влади. Це вже значні кроки в цьому напрямку. І тут мова йде не лише про державний сектор, а й про те, що відбувається в суспільстві. Реакція суспільства та неприйняття проявів корупції — це вже дуже важливий і вагомий крок. Так само очевидно, що певна антикорупційна архітектура в державних інституціях уже формується і демонструє хороші результати. І я вірю, що станом на сьогодні ми вже маємо чимало складових для безумовного успіху. Але також дуже важливо розуміти, насамперед політичній еліті, що стоїть на кону. Ми говоримо про часові рамки до 2030 року. Ми вже згадували цю дату, тому що сповнені оптимізму щодо успішного впровадження реформ в Україні. Але водночас ми можемо відстежувати певні електоральні тенденції в країнах-членах ЄС, які, можливо, не дуже прихильно ставляться до розширення. Дуже важливо, щоб усі в Україні зрозуміли: зараз є певне вікно можливостей, і воно відкрите саме зараз. Але воно не буде відкритим завжди. Тому тут важливо самомобілізуватися, докласти всіх зусиль і чітко продемонструвати успішне проведення реформ, аби процес вступу до ЄС успішно завершився для України.
Ми віримо в санкції, наші дії мають бути сфокусовані на енергетиці та фінансах
Литва послідовно виступає за найжорсткіші санкції проти Кремля. Чи можна говорити, що ця тенденція буде продовжена? І, шановна пані посол, які лазівки для обходу санкцій країною-агресором, на ваш погляд, потрібно закривати негайно, до яких ще не доходять руки у ваших колег по Євросоюзу?
Можливо, тут проблема не стільки в нестачі часу, скільки в нестачі політичної волі. Ми віримо в санкції. Зі свого боку ми проводимо чимало роботи, виступаючи не лише за суворі санкції, а й докладаючи значних практичних зусиль для їхнього запровадження. Тому що кожен санкційний список має бути чітко підкріплений фактами та доказами, щоб він був остаточно сформований. Цю роботу ми також проводимо. Що стосується лазівок, то, мені здається, наші пріоритетні дії мають бути сфокусовані на двох секторах. Перший — енергетичний, другий — фінансовий. Вже певний час ми надсилаємо відповідні запити нашим колегам, щоб посилити обмежувальні заходи щодо таких російських компаній, як "Росатом" та "Роснефть".
Що стосується фінансового сектору, то тут варто згадати криптовалютні операції. Також є чимало банків, які досі під'єднані до платіжної системи SWIFT. Останнім часом ми почали активніше зосереджуватися на алюмінії та інших металах, які активно використовує російська військова машина.
Українці дуже успішно інтегруються в Литві, але водночас важливо, щоб вони поверталися додому
Як сьогодні почувається українська діаспора та біженці у Литві? Литва — одна з тих країн, яка після початку повномасштабного вторгнення одразу відкрила всі шлюзи, запросила цивільне населення, яке втікало від жахів війни, до себе. Чи планує Литва запроваджувати якісь обмеження стосовно перебування молодих українців віком від 18 до 22–23 років, як це робить, наприклад, Німеччина, влада якої говорить, що люди такого віку повинні бути вдома і захищати свою Батьківщину. Чи планує Литва вдаватися до таких заходів?
Так, від початку повномасштабного вторгнення Литва прийняла близько 100 тисяч українців, і половина з них мають статус тимчасового захисту. І я вважаю, що це досить хороша історія. Якщо подивитися на досвід перебування українців в інших державах-членах ЄС, то можна однозначно сказати, що українці дуже успішно інтегруються в країни, у яких вони перебувають. Але в Литві — особливо. Насправді вони намагаються знайти роботу і знаходять її, а також успішно вивчають мову. І це дуже високо цінується литовцями.
Стосовно чоловіків, про яких ви згадали, віком від 18 років і старших, то я не можу сказати, що ми бачимо вражаючу кількість таких людей, які перебувають у Литві. Що стосується тієї категорії українців, про яку ви говорили, то ми також не спостерігаємо значного приросту в Литві. Тому, напевно, ця хвиля зупинилася десь в інших державах. Але що стосується дискусій про надання спеціального статусу цим людям, то тут важливо зазначити, що Литва координує свої зусилля та свою комунікацію як з Україною, так і з державами-членами ЄС. І, як на мене, дуже важливо, щоб ці рішення були скоординованими. І я хочу скористатися цією нагодою, щоб наголосити ще на одному елементі, який є дуже важливим для нас. Ми віримо, що українці, які прибувають до Литви, насправді зміцнюють Литву. Але водночас ми віримо, що для того, щоб Україна стала успішною державою і в післявоєнний час, українцям потрібно повертатися до своєї країни. Так само, маючи власний досвід від'їзду представників нашого суспільства з країни, ми вже на цьому етапі зосереджуємося на створенні спеціалізованих програм, які сприятимуть поверненню українців додому.
У нас свого часу була програма, і, здається, вона досі існує, яка називається Create Lithuania ("Створюй Литву"). І зараз ми вже другий рік реалізуємо дзеркальну програму, яка називається Create Ukraine ("Створюй Україну"). Мета цієї програми — повернення молодих українців додому, щоб надалі вони працевлаштовувалися в державному секторі. Так само в Литві є успішний приклад: колишній єврокомісар свого часу був учасником цієї програми.
Литва обрала функціональний підхід до відбудови України: освіта, ветерани, інституції та енергетика серед пріоритетів
Пані посол, на початку повномасштабного вторгнення президент України висунув дуже хорошу й перспективну ідею, на яку одразу відгукнулася Данія, — взяти конкретне шефство над регіонами. Королівство Данія успішно працює з Миколаївщиною: росіяни руйнують, а данці проявляють виняткове терпіння і відновлюють водопостачання, дороги та іншу інфраструктуру. Що можна сказати про Литву? Чи є у Литви закріплений умовний регіон і яка позиція литовської влади? Чому віддається пріоритет: відновленню промислових підприємств, дитячих садків чи, можливо, соціальної інфраструктури? Що тут можна відзначити?
У нашому випадку ми вирішили зосередитися не так на географічних особливостях, як радше на функціональному підході. І в цьому сенсі ми сфокусувалися на чотирьох великих пріоритетах, в межах яких ми реалізуємо чимало проєктів. Перший пріоритет — це освіта: школи, дитячі садочки, укриття. Другий — ветерани війни, їхні сім'ї, а також жертви війни. Третій пріоритет — це сильні державні інституції. У межах третього пріоритету я вже згадувала про програму Ukraine2EU, про національну державну програму Create Ukraine. Але тут варто додати ще одну програму, яка працює на зміцнення спроможності державних інституцій, — це EU4PFM. І четвертий пріоритет — це сильна економіка. У цій сфері ми особливо зосереджуємо увагу на енергетиці. Буквально минулого року ми завершили досить масштабний проєкт, який Урсула фон дер Ляєн назвала найбільшим логістичним проєктом у Європі. Повністю теплова електростанція у Вільнюсі була розібрана, і її обладнання частинами було повністю передано Україні.
Кілька століть тому ми були разом. Велике князівство Литовське — це дуже яскравий період історії, про який часто люблять згадувати. Насправді тоді був розквіт і певна стабільність. З огляду на нашу значну спільну історичну спадщину, які заходи посольство Литви та литовська влада в межах культурної програми планують на 2026 рік? Чи є такі плани, де відбуватимуться ці події і наскільки масштабними вони будуть?
Що стосується співпраці наших держав у сфері культури, то вона досить плідна й активна. Уже другий рік поспіль ми вшановуємо пам'ять відомого литовського композитора Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса. Незабаром відбудеться захід у Луцьку. Минулого року по всій території України, зокрема і в Дніпрі, і в Харкові, у багатьох регіонах відбувалися концерти. І це відбувається не лише на заході України, так само, як і наші великі інфраструктурні проєкти. Також ви можете стежити за оголошеннями на офіційному сайті посольства Литви в Україні.
Україна пройшла шлях від жертви агресії до джерела сили, інновацій і розвитку
З чим би ви хотіли звернутися до українців? Чого б їм побажали?
Я думаю, що Україна на цьому часовому відрізку перебуває на дуже цікавому етапі розвитку. З одного боку, досить непростому, а з іншого — дуже цікавому. Україна дуже швидко пройшла цей шлях і перетворилася з жертви військової агресії на джерело справжньої сили, натхнення, розвитку технологій та інновацій. Дуже часто можна спостерігати такі настрої, і вони є цілком обґрунтованими, що Україна може покладатися лише на себе. І що досить багато підтримки та допомоги від Заходу було надано запізно й, можливо, у недостатньому обсязі. І все це правда. Але я також дуже сподіваюся, що, проходячи цей шлях навчання та набуття досвіду, Україна має всі шанси стати одним зі стовпів безпеки європейського континенту і продовжуватиме зберігати свою відкритість до Литви, до країн Північно-Балтійського регіону та до зовнішнього світу.
