Пожежа на НПЗ у Туапсе (РФ) після атаки безпілотників. Фото: t.me/exilenova_plus
"Щоб довести ситуацію до катастрофічної, потрібно системно вивести з ладу більше 40% нафтопереробних потужностей РФ"
У Росії вже запровадили обмеження на продаж пального в десятках регіонів. Це вже паливна криза чи лише її початок?
Це вже криза. Кількість регіонів, де є обмеження на продаж, за нашими підрахунками на кінець минулого тижня, становила більше 50. Первинна переробка скоротилася приблизно на 40%, випуск автобензину на 25%. А зупинка потужностей показує зараз, що вже майже 30% системно виведені з ладу. Відповідно, це вже серйозний удар по російській економіці, логістиці, спроможності Росії витримувати не тільки темп війни та військової логістики, а взагалі питання виживання країни. За нашими підрахунками, для того щоб довести ситуацію до вже катастрофічної для Росії, потрібно системно вивести з ладу більше 40% нафтопереробних потужностей. Системно це означає, щоб вони протягом шести місяців і довше не працювали. Так, щоб скоротилася фактично переробка до рівня менше трьох млн барелів на добу. Так, щоб Росія не могла задовольнити не тільки експортний попит, а навіть не могла компенсувати нестачу на внутрішньому ринку за рахунок можливого імпорту з Білорусі та Казахстану. Щоб цих потоків не вистачало для того, щоб закрити базові потреби економіки.
"Найбільший ефект дають удари по переробці та експорту, а не по видобуванню нафти"
Але ж Росія і досі залишається одним із найбільших видобувачів нафти у світі, хоча зараз стикається з дефіцитом бензину й дизелю. Чи не є це парадоксом? Ресурс є, але його неможливо ефективно перетворити на кінцевий продукт.
І з ресурсом проблема. Якщо подивитися в цілому на ланцюг, то з видобутком у Росії все більше проблем, тому що через санкції вона не може купувати запасні частини для обладнання, не вистачає хімії, адже не так просто нафту підняти зі свердловини, потрібна спеціальна хімія, а цю хімію закуповували переважно в Європейському Союзі чи Сполучених Штатах Америки. І це все знижує ефективність видобутку, здорожчує його. Далі сиру нафту кудись потрібно доставити, а зараз більшість їхніх нафтопроводів зорієнтовані на європейський напрямок. 50% експорту йшло Балтійським морем, 25% Чорним морем, приблизно 10% з Кольського півострова і решта Тихим океаном. Переважна більшість трубопроводів спрямована у європейську частину. І тут Росія стикається з тим, що просто навіть завантажити сиру нафту на тіньові танкери складно, бо стало менше цих танкерів. Українські удари по нафтотранспортній, нафтоекспортній інфраструктурі також відбуваються, відтак і там Росії складно продавати сиру нафту. Переробляти нафту — це потрібно доставити до нафтопереробного заводу, а тут 158 ударів по НПЗ з початку війни зробили свою справу, і тепер розбалансована система постачання і система переробки. Таким чином, Росія теоретично могла б збільшити видобуток, якщо були б зняті санкції, розроблялися нові ділянки, якщо б Росія могла переробити цю нафту, якщо могла б її відвантажувати. Але Росія не може збільшити експорт з тихоокеанських портів, з Кольського півострова. Відповідно, не може додати. І це нам потрібно врахувати у подальшому плануванні ударів. Саме удари по нафтоекспортній інфраструктурі та по НПЗ дають свій основний ефект. Не по видобуванні, а саме по переробці й по експорту.
"Ідея — закривати аеропорти. Росія почне розпадатися, коли перестануть проходити управлінські сигнали"
А що з економічної точки зору небезпечніше для самої Росії — втрачати доходи від експорту нафти чи внутрішню здатність забезпечити пальним транспорт, логістику, промисловість?
Звісно, у ті часи Росія за рахунок експорту нафти і тих доходів, які отримував федеральний бюджет від цього напрямку, могла фінансувати накопичення і фонду національного добробуту, і військово-промислові витрати, і фінансувати армію, причому ці доходи перевищували безпекові видатки Росії. А зараз ситуація відбувається абсолютно навпаки. Нафтогазові доходи не покривають і третини видатків Росії на ведення цієї війни. Відповідно, скорочення цих доходів до федерального бюджету болюче, але це не зупиняє Росію. Навіть якщо обнулиться повністю ця частина бюджету і Росія матиме катастрофічно більший дефіцит федерального бюджету, так просто вона війну не закінчить. Це такий ефект більше не про економіку. Але ми можемо зробити так, щоб Росія була не спроможна не те, що фінансувати, а взагалі вести цю війну. Без палива техніка, логістика не працює. Нам потрібно зробити так, щоб Росія не могла не тільки переробити нафту на дизель чи бензин, а й доставити це паливо ближче до логістичних фронтових потреб. І тоді Росія просто фізично не зможе не тільки підтримувати наступальний темп, а й обороняти окуповані території. Тож це питання меншою мірою економічне і більшою мірою безпекове.
Економічно Росію, звісно, треба добивати. І тут пріоритетами стають продовження фінансових санкцій, щоб РФ не могла організовувати паралельний імпорт, посилення торговельного ембарго, бо вона все ще має що продавати по світу, щоб купувати компоненти для свого ВПК. Це аграрна продукція, метали, деякі види хімії, інша продукція. Потрібно посилювати персональні санкції. І далі ідея, яку ми зараз активно просуваємо і обґрунтовуємо — це закривати аеропорти. Росія почне розпадатися, коли перестануть проходити управлінські сигнали. Коли чиновник із Москви не зможе дістатися до Башкортостану, наприклад. У цей момент почнеться набагато швидший процес деконструкції Росії як імперії.
"Найболючішим для агресора буде удар по ВПК"
Коли ефект від наших ударів може стати найвідчутнішим, найболючішим для агресора?
Найболючішим для агресора буде удар по військово-промисловому комплексу. ВПК Росії базується на компонентах, які Росія отримує з Китаю, і на спроможності РФ будувати масштабні виробництва. Тобто на індустріальності цього сектора, що дає можливість виробляти по 100 балістичних ракет на місяць, по 10 тисяч безпілотників різного масштабу, виробляти боєприпаси. Цю спроможність Росії треба зупиняти. Оскільки РФ не отримує від великих партнерів, таких як Китай, Індія, Казахстан, безпосередньо зброю, а отримує тільки певні компоненти, то припинення виробництва зброї в самій Росії призведе до колапсу на фронті. Тих запасів, які були в Білорусі та Північній Кореї, не вистачить Росії для підтримання сучасного темпу. Таким чином, знищуючи російський ВПК, ми наблизимо момент, коли Росія буде неспроможна вести цю війну.
"Головне — зараз українські удари середньої дальності тримають російську логістику на відстані від лінії фронту"
Медіа активно пишуть про кризу з пальним у Росії. Це тимчасові проблеми? Чи є спроможність РФ якимось чином це виправити? Ви згадували про те, що потенційно міг би бути імпорт пального, який зможе покрити потреби?
Дивлюся якраз на таблицю, в якій ми намагаємось зрозуміти ситуацію по 17 нафтопереробних заводах РФ, поза ударами — тільки два. Переважна більшість під ударами, і обсяг переробки, який зараз реалізується порівняно з 2025 роком, в середньому близько 55-60%. Тобто — суттєве падіння переробки станом на зараз. Якщо підтримається цей темп, то дефіцит пального призведе до того, що громадянам його перестануть видавати, як це відбулось у Криму; що аграрії будуть змушені піднімати ціни, а це розгорне інфляційні процеси; що російська логістика, яка великою мірою залежить саме від автомобільного транспорту (логістика в азійській частині, за Уралом, це переважно автомобільний транспорт), дуже потерпатиме. Відповідно, це суттєво здорожчить і розгорне інфляцію.
Андрій Длігач. Фото з відкритих джерел
І тепер головне, що нас хвилює найбільше. Зараз українські удари середньої дальності тримають російську логістику на відстані від лінії фронту. Відповідно, доставити продукти, боєприпаси ближче до лінії фронту — це велика частина завдань для російської військової логістики. І тут проблема стає подвійною. З одного боку, українські дрони, які знищують логістичний транспорт, а з іншого боку, просто нестача палива. Ти міг би, наприклад, розподілити вантаж на більшу кількість менших автівок для доставок, але ж їх потрібно заправляти. Тобто ти потребуєш більше дизелю й бензину, а його нема. Це такий подвійний удар.
"Москва нормально може сприйняти подорожчання бензину в межах 10-20%"
Одним із найяскравіших за останній час став наш удар по московському НПЗ. Чи вдалося Москві налагодити постачання пального? До кримських реалій вочевидь далеко, але чи може бути такий сценарій для Москви?
Теоретично, вражений нафтоприробний завод є основним забезпеченням Москви паливом. Але звісно, в таких випадках РФ робить все для того, щоб у Москві не відчувалася криза. Тому організовуються інші канали постачання, інша логістика бензину до Москви. Проблеми є. За нашими даними, менше це стосується оголошених обмежень та цін, тому що Москва нормально може сприйняти подорожчання бензину в межах 10-20% найближчим часом. Але стає питання черг, які з'являються, питання в паніці та в негативних очікуваннях. Іноді це працює набагато краще, ніж навіть фізичний дефіцит.
"Через дефіцит Росія змушена просити Білорусь про постачання пального"
Якщо говорити про роль Білорусі у підтримці Росії, коли виникають кризи з пальним, наскільки вагомою є ця участь? Чи може забезпечити Білорусь, бодай частково, пальним Росію?
Білорусь може, звісно. Білоруське паливо цінується у Москві, що там казати, і в Україні свого часу білоруське паливо було непоганої якості. Ми як країна з радістю імпортували. Але тепер ситуація радикально змінилася. Якщо раніше Росія допускала Білорусь на власний ринок, це був союзницький жест для підтримки економіки Білорусі, то зараз ситуація навпаки. Через дефіцит Росія змушена просити Білорусь про постачання. Для Білорусі це можливість покращити економічну ситуацію, для Росії — закрити дефіцит. Але це всього лише два нафтопереробні заводи.
Експерти з нашого кола долучені до аналізу потенційних цілей і в Росії, і в Білорусі. Наше військове керівництво дуже чітко собі уявляє вразливості і білоруської, і російської нафтопереробної галузі, а також енергетичної галузі, експортних потоків, ключових логістичних вузлів. Усе — на контролі. Усі координати відомі — і для українських крилатих ракет, і для далекобійних дронів. Ніщо не може стати на заваді нанесення такого удару. Тільки політичне рішення, яке буде наслідком дій, що їх вчиняє Росія та Білорусь.
"Росія заробила, скоріше, обороти, а не прибутки"
Після початку операції США та Ізраїлю проти Ірану ціни на нафту, зрозуміло, зросли. Чи буде найближчим часом якийсь спад? Можливо, ви досліджували, чи заробила реально за ці кілька місяців Російська Федерація, допоки тривала гаряча фаза операції?
По-перше, що значить заробила? З одного боку, переважна більшість компаній є приватними, хоча є і "Роснефть". Звісно, вони заробляли. Але федеральний бюджет отримує основний дохід у той момент, коли нафта завантажується на танкери. І враховуючи, що переважна більшість танкерів вже була з нафтою у березні-квітні цього року, вони були вже на шляху до Індії чи Китаю, то російський бюджет в той період не заробив на здорожчанні нафти. Точніше, сумарний заробіток був у межах кількох мільярдів доларів, що при поточному дефіциті вище 60 мільярдів доларів суттєво ніяк не вплинув на російський бюджет. А в той момент, коли Росія почала вже новий цикл відвантаження дорогої нафти, сама ціна на нафту почала падати з максимальних рівнів 120 доларів за баррель до поточного рівня нижче 80 доларів за баррель. Слід також зазначити, що коли мова йде про біржові ціни, то це переважно ціни опціонів, тобто фактично ціна зараз — це ціна серпня. Ціна, за якою буде продаватися нафта у серпні. А фізична ціна у момент відвантаження може суттєво відрізнятися. І в ситуації, коли російські нафтові танкери стоять із нафтою у морі, а Росії потрібно завантажувати наступну нафту, багато компаній погоджуються на продаж нафти з великою знижкою. І в той період, коли здавалося, що у світі дефіцит через те, що закритий Ормуз, і за проханням Штатів Індія почала купувати підсанкційну російську нафту, ось у цей момент Росія певним чином заробила. Але заробила, скоріше, обороти, а не прибутки. Собівартість видобутку російської нафти – близько 40 доларів за барель. При ціні 80 доларів і знижці 20-25 доларів можете порахувати, що Росія насправді заробляє набагато менше, ніж інші країни на продажі нафти. Собівартість саудівської нафти — вдвічі нижча за російську, а ціна без знижок — вища. Отже, Росія точно не змогла скористатися цим періодом. Звісно, сумарний додатковий дохід, який отримала Росія, ми зможемо порахувати трохи пізніше. Думаю, він буде в межах 10 млрд доларів, але це не перекриває той величезний дефіцит, який вже випередив показники, що планувалися на весь рік.
"Дотискати санкції, знищувати логістику, закривати аеропорти — і буде обвал"
Нещодавно ви сказали, що накопичення проблем у російській економіці призведе до того, що в один момент буде її обвал. Чи ближчим стає цей момент, з огляду на ситуацію з пальним у Росії?
Так, абсолютно. Для повного обвалу потрібно дотискати санкції, знищувати російську логістику, закривати російські аеропорти, і тоді це точно відбудеться. Звісно, треба переконатися, що Китай не рятуватиме Росію у такій ситуації. Тоді Росія змушена буде зупиняти війну і благати про зняття санкцій.
