Фото з відкритих джерел
26 червня 1991 року в Сімферополі відбувся другий Курултай і кримськотатарський стяг знову замайорів над півостровом. Чому проведення Курултаю в той момент було таким важливим і потрібним?
Гульнара Абдулаєва: Це вже був початок 90-их років. Це був надзвичайно складний період не лише для кримськотатарського народу, а й для всього Криму. Кримських татар на той час в Криму ніхто не чекав. Було багато перепон на шляху до цього. Це був переломний для України рік. Місцева влада створювала перешкоди, проте кримські татари поверталися. Виникала потреба в тому, щоб створити свій національний орган. В 60-их роках був потужний рух кримських татар за повернення на батьківщину. Тоді, на жаль, не могли ніяк відновити не Курултай, ні Меджліс. Народ був під забороною. Ми не могли казати, що ми кримські татари. Ми були просто татарами. В 1991 році лідери кримських татар вирішили розпочати підготовку до Курултаю, який з 1917 року ні разу не збирався. Тому це був буде важливий крок для кримськотатарського народу. Це відчувалося переломним моментом в історії кримських татар. Офіційно вперше було піднято кримськотатарський прапор.
Наскільки складно було організувати Курултай? Чи був спротив влади?
Гульнара Абдулаєва: Тоді тільки народжувалася Україна. Радянщина залишалась повним ходом в Криму. Була вказівка з Москви в жодному разі не давати кримським татарам провести якісь свої заходи. Звичайно. Це було під забороною. Це був дуже складний процес. На кожному шляху траплялися перешкоди. Місцева влада в травні відмовила кримським татарам у проведення Курултаю. Тоді кримські татари зібралися і провели дуже масовий мітинг на площі біля Верховної ради Криму. Врешті влада дала згоду на те, щоб ми проводили Курултай. Був обраний Меджліс кримськотатарського народу – 33 члени. Це стало історичним шляхом в майбутнє.
Гульнара Абдулаєва. Фото: uacrisis
Як вдалося зберегти стяг попри десятиліття депортації?
Гульнара Абдулаєва: На той час, коли депортували кримськотатарський народ ніхто не брав з собою прапор в депортацію. Тоді він щойно був затверджений. В 1991 році кримськотатарський прапор відновився. Це було його друге народження після 1917 року. В депортації кримським татарам заборонялося використовувати свою символіку.
Що сьогодні відбуватиметься в Національному музеї народної архітектури і побуту України? Чим був Крим представлений тут раніше?
Ахтем Сеітаблаєв: Експозиція "Крим" передбачалася ще на початку ХХ століття. Проте за часів існування СРСР такого народу як кримські татари не існувало. Тобто де-факто ми були, а де-юре нас не було. Радянська влада розуміла, що створення експозиції Криму з подробицями архітектури та побуду кримських татар суперечитиме контексту наративу СРСР та його ідеології. З іншого боку створювати експозицію «Крим» без кримських татар теж було неможливо. В такій парадигмі ця ділянка перебувала понад 50 років. Через багато років директорка Національного музею народної архітектури і побуту Оксана Повякель запропонувала ідею створення такої експозиції. Це не могло не відгукнутися в нас. Наші мрії починалися з того, щоб збудувати одну кримськотатарську садибу. Зараз ми хочемо створити Крим в мініатюрі на території в понад 2 гектари. Планується представити Крим в його регіональних подробицях. Мета проєкту – щоб будь-яка людина, яка потрапляє в цей простір могла наочно побачити і відчути атмосферу Криму. Передбачено створення ремісничих майстерень, притаманних кожному регіону Криму. Це буде своєрідна подорож до Криму. Сьогодні буде закладатися фундамент першої садиби. Початок о 16 годині. Ми прагнемо повернути Крим ментально через музейну експозицію в свідомість дітей. Вже виросло ціле покоління дітей, які чули про Крим лише зі спогадів своїх батьків.
Ахтем Сеітаблаєв. Фото: АрміяInform
З чого почнеться реалізація проєкту? Який вигляд матиме цей перший будинок експозиції? Скільки часу триватимуть роботи і хто їх фінансуватиме?
Ахтем Сеітаблаєв: Станом на зараз нам вдалося зібрати близько 2 мільйонів гривень донатів. Була зроблена архітектурна розробка всього комплексу і кожної будівлі окремо. Також проєктно-кошторисна документація, геодезія тощо. Ми закуповуємо матеріали, які відповідатимуть автентичній складовій. Хоча очевидно не обійдемося і без сучасного будівельного інструментарію. Це буде класична хата-мазанка. Кримські татари і українці дуже тісно переплетені своєю культурою.
Вперше Крим як невід’ємна частина України буде представлений на території материкової України живим музеєм, який працюватиме всі чотири пори року і буде інклюзивним. Тут обов’язково знайдеться робота для наших побратимів і посестер – ветеранів. Це буде і робота, і підтримка, і реабілітація, і повага до них.
В чому особливість кримськотатарської кухні?
Олена Брайченко: Ми уже багато страв кримськотатарської кухні сприймаємо лише як частину вуличної їжі. Ми взагалі не знаємо історію, яка пов’язана зі стравами кримськотатарської кухні і їхнім ритуальним чи обрядовим значенням. Той самий чіберек – це частина цілих ритуальних дій, які робила наречена після весілля. За тим, як вона їх посмажила, як подала, як вони в неї вийшли відбувався цілий процес пригощення своїх батьків після одруження. Після народження дитини десь через місяць обов’язково пекли маленький чеберек, таким чином залучаючи дитину в родинне коло. Цю страву звісно їла не дитина, а мама.
Олена Брайченко. Фото: ФБ-сторінка
Як вплинула депортація кримських татар на традиційну кухню?
Олена Брайченко: Кардинально. У 2018 році ми були перші, хто видали книжку про кримськотатарську кухню, яка розповідає про те, як депортація вплинула на зміну культури. За 35 років у нас немає жодної кулінарної книжки, написаної кримськотатарською мовою. Це не про рецепти чи стави. Це про видимість цієї культури в нашому полі.
Депортація – це втрата не лише матеріальної частини. Це буда депортація без води, їжі, всіх елементів, що пов’язані з кухонним начинням. У кримських татар цінним був мідний і срібний посуд, культура якого фактично знищена. Цікаво, що плов, який ми асоціюємо з традиціями кримськотатарської кухні, з’явився в їхньому меню лише після депортації в Казахстан та Узбекистан. Оригінальною стравою в кримських татар, подібною до плову був пілав. Це рис з топленим вершковим маслом та сухофруктами. Це була солодка основна страва. Її готували на весілля.
