Ілюстративне фото: facebook/16OBrAA
"Війна не стоїть на місці і ворог не спить"
Сьогодні День армійської авіації України і ви є пілотом вертольоту. Розкажіть про свою історію, як ви прийшли в цю професію? І до речі, як правильно казати – льотчики чи пілоти вертольотів?
Ми вертольотчики або вертолітники. Щоб стати вертолітником, потрібно навчатися. Я закінчив Харківський національний університет Повітряних сил. Навчався 5 років. Після навчання потрібно набути певні навики в бригаді. А оскільки почалася війна, то потрібно набути ще більше навиків сьогоднішньої війни. Бо війна не стоїть на місці, вона прогресує, змінюється, вдосконалюється, і ворог не спить. Тому потрібно встигати, випереджати ворога і придумати щось цікавіше, щоб його нищити все більше і більше.
Раніше, окрім практичного навчання, дуже багато уваги приділяли теорії авіації. Для сьогоднішнього льотчика, при певному рівні автоматизації техніки, яке значення має теоретична підготовка?
Звісно, що велике значення, тому що потрібно розуміти – ти можеш у певній ситуації зробити так чи ні. Зможе вертоліт витягнути тебе із цього моменту і з цього місця чи ні. Можливо, тут потрібно обережніше, а тут можна трішечки напружитися, піднатужити вертоліт, щоб виконати саме цю задачу. Звісно, нас цього вчать ще в університеті, щоб ми з багажем знань вже приходили в бригади і набули практичні бойові навички. Це важливо.
"Електроніка і штучний інтелект – дуже добре. Але…"
Яку функціональну роль виконують вертольоти у сучасній війні?
У сучасній війні вертоліт виконує роль підтримки піхоти на передньому краї фронту, перевезення поранених, десанту, знищення повітряних цілей, тобто в якості ППО тощо.
Як бойові вертолітники ставляться до безпілотних систем і штучного інтелекту? Це питання в вашому середовищі сьогодні дискутується чи ні?
Розумієте, ми військовослужбовці, нам ставлять задачі і нас готують до виконання цих задач. Ми вчимося, тому що електроніка – це дуже добре, штучний інтелект – дуже добре. Але поки є людська рука і людський фактор, доти ми будемо далі розробляти і вдосконалювати. Тому що як в електроніці є збої, так і є людський фактор. Це, напевно, десь 50 на 50. Але на мою думку, поки льотчик сидить у вертольоті, виконання завдань буде якіснішим, напевно, якоюсь мірою продуманішим, ніж це робитиме штучний інтелект.
Яка команда задіяна в тому, щоб обслужити і керувати гелікоптером? Скільки людей потрібно для одного вертольота?
Дуже багато людей потрібно для того, щоб пташка піднялася в повітря – починаючи від солдата з роти охорони, який охороняє вертоліт, далі забезпечення, інженерний склад, і закінчуючи льотним складом, який піднімає цей вертоліт у повітря.
А скільки пілотів в кабіні, наприклад, Мі-8?
Взагалі, три члени екіпажу.
"Ми всі вмотивовані, універсальні і робимо одну роботу"
Ця кількість може змінюватися в екстремальних обставинах? І наскільки взагалі сучасному вертолітнику важливо, на якій саме техніці літати? Наскільки ви і ваші колеги універсали?
Ми пристосовуємося до всього. Наприклад, якби нам ще вчора дали західну техніку, то ми, напевно, сьогодні вже б на ній літали. Тому що ми всі вмотивовані, хочемо чогось кращого, новішого. Прагнемо того, щоб знищити ворога якомога більше і частіше. Ми універсальні.
Чи немає у вас конкуренції або якогось поділу з пілотами літаків? Україна отримала F-16, є можливість навчатися керувати такими сучасними машинами. А що у вертолітній справі, є можливість опанувати щось абсолютно нове?
У льотчиків літаків своя специфіка виконання бойових завдань. У нас зовсім інша специфіка, але ми робимо одну роботу до одного висновку – знищити ворога, вигнати з наших терен цю нечисть, щоб далі жити в нашій незалежній Україні і виховувати дітей. Звісно, конкуренція є, хочеться якомога більше знищити, якомога ефективніше знищити цього ворога. Але це скоріше спортивний інтерес в цьому плані, жодного негативу.
А який крок чи кроки віддаляють вертольотчика від того, щоб стати пілотом літака і навпаки? Тобто, чи довго перенавчатися і чи бувають взагалі такі переходи?
Я не пам'ятаю таких переходів, щоб хтось із льотчика на вертольотчика, а вертольотчик на льотчика перенавчався. Але це можливо. Можна навчитися, головне – бажання. Але ж я професіонал нашої роботи. Навіщо переходити, якщо можна бути спецом у своїй сфері.
Владислав Романюк. Скриншот із відео
"Тодішня і сьогоднішня війна — зовсім різні війни"
Багато українських пілотів, льотчиків армійської авіації працювали у миротворчих місіях. Про це книжки навіть написані. Чи багато того покоління пілотів залишилось у ваших рядах і наскільки багато прийшло молодих людей?
Звісно, залишилися професіонали, які працювали ще за тих часів. Вони передавали й надалі передають свій досвід. Але війна міняється. Тодішня і сьогоднішня війна – це зовсім різні війни. Зараз зовсім інший підхід, зовсім інше виконання бойового завдання. А щодо молодих льотчиків... Молоді льотчики є, приходять заряджені, з гарячим серцем, з бажанням нищити ворога і повернути свої окуповані домівки .
"Я жодного разу не пошкодував, що обрав цю професію"
Чимало молодих людей стають пілотами, бо для них це вже родинна справа. У вас є такі династії льотчиків і як ви потрапили в авіацію?
У мене батько не льотчик і до авіації практично не мав жодного стосунку. Мій батько військовий, а я взагалі мав бути десантником. Але батько запропонував спробувати стати льотчиком. І я пішов, потрапив на вертолітника, навчався на вертолітника, і в подальшому я жодного разу не пошкодував, що обрав цю професію.
"Це дуже зворушливо. Ти розумієш, заради кого ти виконуєш це завдання"
Чи були у вас якісь зворушливі знакові моменти, скажімо, коли люди якось емоційно реагували на появу гелікоптера, або ще щось траплялося, що ви запам'ятали для себе?
Дуже зворушливий момент був при виконанні бойового завдання. Це був населений пункт Мала Токмачка. Вона практично зруйнована, її там уже майже немає. Ми там виконували бойові завдання і завжди виходив дідусь із прапором України і махав нам, коли ми пролітали. Це дуже емоційно, дуже зворушливо. Ти розумієш, заради кого ти виконуєш це завдання. Ти розумієш, що в нього будівлі практично немає, але він щоразу брав прапор, виходив і махав. Це дуже заряджає і в якийсь момент навіть мурашки по тілу проходять, коли ти це бачиш.
Наскільки ви і ваші колеги універсальні в бойовій роботі? Чи існує сьогодні спеціалізація – хтось умовно полює на "Шахеди", хтось НУРСами посадки шліфує, хтось забезпечує логістику? Як це працює?
Ні, ми універсальні. Нас готують до всіх випадків війни. Тобто це і боротьба з "Шахедами", і підтримка переднього краю по наземних цілях, і перевезення поранених, десанту. Тобто перед нами стоїть завдання і ми його виконуємо. Звісно, потрібна підготовка до тієї чи іншої задачі, але ми це робимо.
"Моя мрія – підняти птаха під назвою Apache"
На скількох типах гелікоптерів ви літали і на якому б, можливо, хотіли полетіти? Мрія є?
Я літав на трьох типах вертольотів. А мрія моя... Моя мрія – підняти птаха під назвою Apache. Україна зараз дуже потребує техніки західного зразка.
