Омський НПЗ після атаки українських безпілотників 6 липня 2026 року. Фото з відкритих джерел
"Війна для Путіна — акт самозбереження"
2 липня Повітряні сили України зафіксували 570 засобів повітряного нападу з боку Росії, із них 74 – ракети. Наступна атака відбулася в ніч на 6 липня і тоді було 68 ракет та 351 безпілотник різних типів. Наслідки цих атак ми всі бачили. Окрім терору цивільного населення, нищення інфраструктури, яких ще цілий намагаються досягти росіяни зараз – показати, що в них ще є ракети, що вони йтимуть до останнього чи, можливо, вторгувати щось на майбутнє, коли відновиться переговорний процес?
Те, що вони думають про переговори – це однозначно. Варіант переговорів і припинення бойових дій, як вимушений фактор, вони теж розглядають для себе. Інше питання, що все-таки сама війна для Путіна — це акт самозбереження. Я на цьому завжди акцентував і наголошую зараз. Інший момент — ця фанатична любов Путіна до зміни балансу сил, як він завжди акцентує, і вимагає від нього максимальних злочинних дій щодо України в розрахунку на те, що він може вийти у фазу сильної позиції, як він вважає. Бо все-таки кожен диктатор мислить так, що "от-от, ще трішки, і зараз я натисну і обов'язково буде успіх". Але не забуваємо, що свого часу, коли війська союзників підходили до Берліна, Гітлер теж щиро вірив, що в нього або от-от з'явиться якась суперзброя, або якісь неіснуючі дивізії прорвуться і розірвуть кільце. Та сама історія свого часу була в Іраку. І та сама ситуація зараз з Росією. Чим гірша ситуація стає в межах самої Росії, тим більше Путін вірить, що геноцид, який він чинить проти українського народу, от-от дасть йому результат. Маємо також розуміти, що звіти, які йому подають… Так, він їх фільтрує, він не живе в ілюзії повної перемоги, як він намагається говорити, але ці звіти можуть створювати відчуття того, що він дійсно має якийсь шанс на безапеляційну перемогу. Тому вони будуть намагатися і надалі продовжувати ці атаки, які вони роблять по цивільній інфраструктурі.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
"Противник постійно завдавав удари по Україні та завжди намагався бити по максимуму"
Про наш дефіцит ракет до Patriot росіяни очевидно, що знають. Але вони продовжують атакувати і тероризувати нас постійно, незалежно від того – бракує нам ракети чи ні. Чого очікувати від них зараз? Атак стане більше, їхня тактика якось зміниться чи все залишиться на рівні того, як вони собі планують?
Противник завжди намагався працювати на максимумі можливостей. Тут не можна сказати, що вони зараз почастішають, бо вони знають про виклики, з якими ми стикнулися в плані протиракетної оборони. І щоб посилити всерйоз ці атаки, треба мати серйозний ресурс. Противник постійно завдавав удари по Україні і завжди намагався бити по максимуму. Така ж ситуація і зараз. Інше питання, що ресурс не дозволяє йому вийти на десятки одиниць щодня чи сотні одиниць з невеликими перервами. Тобто ці удари зараз на максимумі їхніх можливостей. Тим паче, ми знаємо, що навіть частину ракет вони знімають із недоторканих запасів (НЗ) саме з метою того, щоб використати цю нішу, поки у нас є криза з засобами протидії, зокрема, ракет PAC-3 до Patriot. Але використавши НЗ зараз, потім вони будуть змушені його поповнювати. Тобто, це пізніше вплине на кількість ударів.
"Ми переносимо війну на територію Росії"
З другого боку, зараз ситуація змінюється в тому плані, що ми почали завдавати удари вглиб території Росії, на стратегічну глибину і ми переносимо війну на територію Росії. І бензинова криза – це один з факторів, наслідків того, що війна переноситься на територію Росії. Чому "один з"? Тому що удари по нафтопереробній галузі росіян – це удар і по бюджетоутворюючій галузі. Удари по хімічній промисловості і металургії Росії, які теж йдуть поруч з ударами по нафтопереробці, також б'ють і по російській армії, по їхній спроможності мати не тільки паливо, а й накопичувати боєзаряди до зброї, випускати транспорт, обладнання тощо. Удари по заводах, які випускають електроніку, радіопродукцію – це удари по їхній військовій машині, зокрема у плані виготовлення радарів, радіообладнання тощо. Це дуже важливо, тому що саме це впливатиме на кількісні та якісні показники ударів противника і в плані ракет, і в плані дронів по Україні.
Із 12 інтенсивних напрямків, які були раніше, зараз Росія атакує на 3-х
Так, вони намагаються перерозподіляти внутрішній ресурс, робити акцент на інтенсифікацію бойових дій. Але, якщо раніше це був одним з елементів державної програми, то зараз Путін і Росія все більше і більше змушені обмежувати ресурсом інші галузі для того, щоб переводити його у військову. Тобто свої внутрішні ресурси вони перерозподіляють виключно в бік утримання того рівня військових можливостей, який вони мали на піку своїх можливостей. Тобто йдеться не про нарощення, а про збереження або утримання рівня спроможностей вести бойові дії. Це дуже важливо. Якщо раніше війна йшла поряд з іншими галузями, то зараз для росіян війна забирає весь ресурс з інших галузей. І технологічно, за винятком дуже вузької ніші, противник все одно починає деградувати. Це визнають вони самі. Так, роботи ще дуже багато, бойові дії ще будуть доволі жорсткими, але маємо дуже показовий момент – провал їхньої весняної кампанії. І навіть літньої кампанії, на яку Путін покладав дуже великі сподівання, зокрема у плані наступу в Запорізькій і Донецькій областях. А станом на сьогодні ми бачимо, що із 12 надзвичайно інтенсивних напрямків, які були раніше, зараз, за великим рахунком, противник атакує на 3 напрямках.
