Омський НПЗ після атаки безпілотників 6 липня 2026 року. Фото з відкритих джерел
"У день Росія споживає 107-110 тисяч тонн нафтопродуктів"
Українські дрони атакували найбільший російський НПЗ в Омську за майже 2,5 тис км від кордону. І це, як повідомляють у Генштабі ЗСУ, останній з 11 найбільших російських виробників бензину, які були уражені Силами оборони. Наскільки цей та попередні наші удари будуть відчутними для Росії?
Він доволі відчутний, бо це досить великий завод. Він найбільший з тих, що є. Цей завод переробляє 21-23 млн тонн нафти, а це десь під 460 тисяч барелів на добу. У відсотках це приблизно 7% того, що випускається в Росії за день. Нагадаю, що в день Росія споживає 107-110 тисяч тонн нафтопродуктів. Тобто, це доволі відчутно. Плюс це доволі новий завод. Вони його модернізували вже під час повномасштабного вторгнення в 2023 році, ввели нову дуже сучасну установку первинної переробки нафти. І це дозволило йому виробляти великий асортимент продукції. Там не тільки автомобільний бензин. Там виробляють і дизель, і авіаційний гас, і мастила, і нафтохімічну продукцію. Тобто, він важливий і для цивільного, і для військового сектору Росії.
У 2026 році ремонти НПЗ стають все тривалішими
Чи відомо, яких саме уражень завдано Омському НПЗ, наскільки вони суттєві? І загалом наскільки швидко росіянам вдається відновлювати свої заводи після ударів?
Судячи з наявної наразі інформації, то якраз і було уражено цю нову установку первинної переробки нафти, про яку я розповів. Це значне ураження, адже ця установка, грубо кажучи, є "серцем заводу", бо саме вона розділяє нафту на фракції, які переробляються на інших вузлах. Наскільки легко ремонтувати? Це залежить від кількох факторів. У принципі, через санкції та економічний тиск Росія зараз не може самостійно виробляти такі ректифікаційні колони. Вона їх повинна імпортувати, бо всі вузли та механізми виробляються на Заході. І з 2023 року нових вузлів вже не було введено, були тільки ремонти. Звісно, треба почекати, коли буде докладніша інформація про ступінь ураження. Але по минулих ураженнях можна сказати, що ремонти були дуже різні. Найперші уражені російські НПЗ, коли там по одному дрону прилітало, в принципі, ремонтували швидко. Це було питання кількох тижнів. А от у 2026 році, коли ураження стали доволі серйозними, коли по кожному об'єкту прилітало декілька дронів або ракет, то ремонти стають все тривалішими і розтягувалися на місяці. І тут важливо відмітити, що для того, щоб унеможливити ремонти, потрібні не тільки кінетичні дії проти Росії, а й вдосконалення санкційного контролю проти Росії, щоб вона не могла купляти західне обладнання, яке їй потрібно через треті країни (Грузію, Вірменію, Казахстан чи інші). Бо якщо вона цього не зможе робити, то ремонти будуть довші. Те ж саме стосується і санкцій щодо програмного забезпечення, електроніки, інших компонентів. Все це також треба контролювати, щоб воно не потрапило в Росію. Чим краще контролювати, тим довше вони будуть ремонтувати.
"Вичавити всі гроші з нафтопереробних компаній і кинути їх на війну"
Чи фіксуєте ви якісь дії, рухи росіян в плані того, що вони намагаються якось перенести ці НПЗ чи захистити їх?
Торік дії були більш виражені, але на тих НПЗ, які розташовані в областях, що межують з Україною. Там були намагання натягнути антидронові сітки тощо. А в Омську, який за 2,5 тисячі кілометрів від України, схоже, ніхто про це навіть не думав. Але об'єктивно захистити такий великий об'єкт неможливо нічим, крім засобів ППО. Наприклад, Московський НПЗ, який було уражено минулого місяця, – це місто в місті. Він величезний. Це сотні гектарів, десятки корпусів. Його неможливо захистити. По маленьких НПЗ Україна ще нічого не запускала, але їх доволі багато в Росії, наприклад, на Північному Кавказі, і їх теоретично ще можна якоюсь сіткою захистити. А встановити такий пасивний захист на величезному об'єкті просто технічно неможливо. Тут потрібні тільки засоби ППО.
Щодо перенесення. Ні, такого немає і навряд чи буде. Це потребує гігантських інвестицій. А політика Росії зараз полягає в тому, щоб вичавити всі гроші з нафтопереробних компаній і кинути їх на війну. Вони вичавлюють їх і податками, і рентами, і зборами, і виплатою дивідендів. Тобто, компанії якось існують, на поточні витрати в них гроші є, а десятки мільярдів інвестицій для того, щоб кудись щось перенесли, у них і близько немає.
"Путін вичавив гроші з усіх великих компаній"
Можливо, будівництво нових об'єктів?
Ні. Також через те, що Путін забрав ресурси у "Роснафти", в "Лукойлу", в "Газпромнафти", в "Сургутнафтогазу", він вичавив гроші з усіх великих компаній. У них з року в рік все сумніші річні звіти, які констатують, що грошей на інвестиції немає. У нафтових компаній немає грошей на геологорозвідку, в них вже 4 роки немає нових цікавих родовищ, немає модернізації. Вони просто стагнують. Тому ні. І нових НПЗ, в принципі, там не будували з 91-го року. Були глибокі модернізації старих, як Омського, але нових не будували і не побудують.
Максим Гардус. Фото: facebook/maxgardus
"Це стає проблемою чистих видатків бюджету"
У Росії зараз заборонено експортувати бензин всім учасникам ринку, до 30 листопада обмежений експорт авіаційного палива, але це більше технічні заходи. Що глибинного зараз можна помітити в тих рішеннях, які ухвалюються керівництвом держави-агресорки?
Заборона експорту – це не тільки технічна штука. Справа в тому, що всередині РФ пальне продається за зниженою ціною. Тобто, до початку цих ударів середня ціна була приблизно 80-90 рублів за літр. Це вдвічі дешевше, ніж зараз. І це фінансується тим, що держава платить компенсації нафтовим компаніям від різниці того, що вони на експорті заробили б більше. А якщо експорту не відбувається, то і немає того супер прибутку, з якого фінансується внутрішня низька ціна. Тому це стає проблемою чистих видатків бюджету.
"Першим страждає дрібний бізнес і сфера перевезень"
Як це в цілому на економіці відображається? У південно-західних регіонах Росії, де основні аграрні регіони (Краснодарський край, Ростовська область, Поволжя) вже говорять про перенесення циклів аграрних робіт на декілька тижнів через ситуацію з пальним. Це вже очевидний наслідок. Плюс першим страждає дрібний бізнес і сфера перевезень. У них немає можливості закупити пальне на біржі, бо вони занадто дрібні, а заправка в каністри великих обсягів заборонена, і вони зараз існують просто "з коліс". Це дуже хитка схема, яка впливає на сталість малого бізнесу. Плюс Росія дуже велика територіально – 16 мільйонів квадратних кілометрів. І хоча вона має третю за розгалуженістю мережу залізниць у світі, але територія все одно велика і 70% вантажоперевезень в Росії відбувається саме автомобільним транспортом. А тут проблема, бо він доволі децентралізований і вони не можуть з якоїсь єдиної центральної бази свої вантажівки завантажувати. Тобто вони стикаються з кризою перевезень також. Поки що це не впливає на те, що товари не доходять, але це впливає на те, що перевезення стає дорожчими і довшими через очікування заправки. Потім це поступово перекинеться на середній бізнес, наприклад, молочний, на всякі доставки, що також залежать від швидкості і надійності постачань.
"Якщо нинішні темпи ударів триватимуть, деградація систем продовжиться"
Як довго така ситуація може зберігатися?
Вона зберігатиметься такою, оскільки все залежить від військових факторів, наскільки ефективно Сили оборони України зможуть продовжити нинішній темп ударів. Тобто, якщо завтра ми з вами прокинемося і буде мир, ми перестанемо бити по Росії, то за 2 місяці вони все відновлять, як було. Якщо ж нинішні темпи ударів триватимуть далі, то деградація систем продовжиться, бо все, що зараз в них ремонтується, це так званий аварійний ремонт, не капітальний. Але це не вирішення проблем, а відтермінування її вирішення. І кожне нове ураження щоразу робить систему все більше і більше крихкою. Тобто, за нинішнього темпу криза поглиблюватиметься і перед урядом РФ вже постала дилема, на яку вона немає відповіді. Якщо компенсувати це імпортом, то що робити з цінами? Варіант перший – відпустити ціни у "вільне плавання" і взагалі вимкнути демпфер. А на демпфер вони витрачають понад трильйон рублів, при тому, що в них дефіцит 4-ри. Це дуже багато. І якщо вимкнути демпфер, то ціни зростуть на 30-45%, а зараз, можливо, й більше. Це значить подорожчання всього на світі, прискорення інфляції, а перемога над інфляцією – це одна з небагатьох перемог, яку за 4 роки російська економіка має завдяки непохитності позиції Центрального банку. Варіант другий — тримати ціни, тобто почати дотувати імпорт. Це вже сумнівна історія, бо коли ти платиш рублями за краще життя росіян російським компаніям, то це ще на щось схоже. А коли ти не починаєш дотувати бензин, вироблений в Індії, то це вже просто дикість.
"Зараз дефіцит — приблизно 20%"
До речі, Індія – одна з країн, на яку розраховує Росія, але як довго вона може постачати це пальне?
Росія поки що його не отримала. Бо тільки три дні тому ця інформація з'явилася, а йти до Владивостока з Індії – десь 3 тижні. Перша партія там невелика – приблизно 100 тисяч. Але це денне споживання Росії, це не вирішення проблеми. Зараз дефіцит – приблизно 20%. Хоча я чув оцінку, що навіть 28%. Тобто 100 тисяч тонн – це компенсація дефіциту на 5 днів. Плюс логістика. Щось довезти з Далекого Сходу залізницею до центральних регіонів, а більшість населення Росії живе в європейській частині Росії, де і найбільше НПЗ постраждало, – це буде ще якийсь тиждень. Тобто індійський бензин на АЗС Ростова буде десь у вересні. Плюс сама логістика. На Далекий Схід Сили оборони України… Поки що у Владивостоці нічого не вибухало. Це дуже далеко, це 10 тисяч кілометрів, але це поки що...
"На армію це поки що не дуже впливає"
Чи впливає ця криза на російську армію, на її логістику і забезпечується?
На жаль, на армію це поки не дуже впливає. В пріоритетах російського уряду є певна ієрархія. На першому місці – армія, далі – внутрішні силові структури (Нацгвардія, МВС, РЗД), далі – велика промисловість, комунальні служби, великі аграрії, і тільки потім – дрібний бізнес та легкові авто. Тобто, якщо при таких пріоритетах зі 100% залишилось 80% бензину, то він все одно передусім піде на армію.
